Методи та способи (прийоми) дослідження: загальна характеристика

Як зазначалось вище, концептуальний підхід реалізується через певні методи дослідження - як філософські, так і загаль- нонаукові і групові, а також спеціальні.

Філософські методи можна розуміти як процедури інте­рпретації та застосування гранично загальних (філософсь­ких) категорій у процесі дослідження тих явищ, котрі відображаються термінопоняттям «право».

У дослідницьких методах розглядуваних наук використо­вуються найчастіше такі філософські категорії:

- реальність (існування, буття) і нереальність (небуття, відсутність) (наприклад, коли йдеться про юридичні презумп­ції чи юридичні фікції; про реальні правочини; про реалізацію права; про реальну шкоду);

- матерія і свідомість(наприклад, коли йдеться про кла­сифікацію об'єктів юридичних правовідносин на матеріальні та нематеріальні, про шкоду матеріальну і нематеріальну (мораль­ну); про винуватість та її різновиди; про правосвідомість);

- об'єктивнета суб'єктивне. Об'єктивним вважається та­ке явище, яке існує поза свідомістю суб'єкта і/або ж не зале­жить від неї у своєму існуванні. Суб'єктивним вважається же таке явище, яке, навпаки, належить суб'єкту і/або залежить від його свідомості. (Означені категорії використовуються, напри­клад, у поняттях об'єктивного юридичного права; суб'єктив­ного юридичного права; вини, елементів (складу) юридично правомірної чи юридично неправомірної поведінки; змісту юридичних відносин);

- сутність, зміст і форма (наприклад, сутність таких явищ, як: буттєві права людини, об'єктивне юридичне право, держава; зміст юридичної норми, юридичних відносин; форми таких явищ, як: право, договір, держава, юридичний акт);

- причина і наслідок (наприклад, у поняттях: причини правопорушень; причини деформації юридичної правосвідомо­сті; причини неефективності законодавства; наслідки правомі­рної чи неправомірної поведінки; наслідки зміни законодавст­ва; наслідки застосування юридичних норм).

Серед дослідницьких методів філософського рівня особливо слід відзначити діалектичні методи сходження від абстрактного до конкретного та, навпаки, від конкретного до абстрактного.

Загальнонаукові дослідницькі методи - це процедури інтерпретації та застосування загальнонаукових катего­рій та понять у процесі дослідження тих явищ, котрі відо­бражаються термінопоняттям «право».

З-поміж загальнонаукових понять, що їх використовують у юридичній практиці, а також у правознавчих дослідженнях і навчальних викладах, можна відзначити, скажімо, такі:

- система, елемент, структура (наприклад, система права; елементи юридичної норми; елементи складу юридично правомірної чи неправомірної поведінки; елементи норматив­но-юридичного акта, структура системи права; структура юри­дичної норми; структура механізму держави);

- функції(наприклад, функції об'єктивного юридичного права; функції держави; функції науки філософії права).

Окремо слід назвати низку формально-логічних загально- наукових дослідницьких методів - таких, як-от: аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація, порівняння. Останнім часом у загальній теорії права (та й, до речі, у галузевих юридичних науках) особливо широкого застосування дістав саме порівня­льний метод. Завдяки цьому накопичено настільки значний обсяг знань, що постало питання про виокремлення їх у відно­сно самостійну науку - порівняльне правознавство (юридич­ну компаративістику).

До загальнонаукових методів здавна належать також ме­тодісторичний.

Групові дослідницькі методи - це такі, які використо­вуються лише у певній групі наук (скажімо, тільки в науках природничих або ж у науках суспільних). Так, тільки в останніх з названих різновидів наук застосовуються конкретно соціоло­гічні методи та герменевтичні дослідницькі методи (до прик­ладу, для вивчення, відповідно, стану правосвідомості або мо­дернізації смислів понять, вживаних в законодавстві).

Спеціальні дослідницькі методи - це такі, які є прийн­ятними лише для дослідження предметів філософії права і загальної теорії права.

Наукові методи реалізуються, своєю чергою, за посеред­ництва певних способів (прийомів) та засобів дослідження.

Способи (прийоми) та засоби дослідження - це зумов­лені певним концептуальним підходом і відповідними йому пізнавальними методами діяльнісні операції (інтелектуальні й фізичні), які спрямовані на виявлення та інтерпретацію

тих явищ, що належать відповідно до предметів кожної з двох розглядуваних наук.

Пізнавальні способи і засоби (окрім їхньої класифікації на інтелектуальні та фізичні) поділяються також на емпіричні та теоретичні.

До перших належать, насамперед, способи та засоби вияв­лення, фіксування, збирання, систематизації чуттєво-сприй- нятної інформації про юридично значущі та пов'язані з ними факти, явища.

До других же належать способи пояснення виявлених фактів, зв'язків між ними, побудови понять, концепцій, прогно­зів тощо.

Підсумовуючи наукознавчу методологічну характеристику розглядуваних наук, можна, отож, резюмувати, що кожен із необхідних елементів методології філософії права і загальної теорії права (дослідницькі концептуальні підходи, методи та засоби) відіграє свою особливу, незамінну роль у процесі вияв­лення та формулювання відповідних об'єктивних закономірно­стей, а також висновків, які ґрунтуються на них.

4.