§ 4. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника

Правовою підставою позадоговірної відповідальності організації є стаття 441 ЦК України, у зміст якої закладено вимогу до організації відшкодувати шкоду, завдану з вини її працівника при виконанні ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з цією статтею формулюються загальні вимоги до відповідальності організацій незалежно від того, за якою статтею кваліфікується конкретний випадок відповідальності. Правило статті 441 ЦК України про коло осіб, протиправні й винні вчинки яких розглядаються як дії самої організації, є загальним правилом віднесення до суб'єктів відповідальності органі

318

зації.' Відповідальність організації за дії її працівників випливає із суті організації як колективного соціального утворення. Працівник при здійсненні своїх трудових обов'язків не виступає як окремий суб'єкт права — із сумованих дій працівників при здійсненні їх трудових (службових) обов'язків складається діяльність організації як єдиного цілого.

Встановлюючи вимогу відшкодування організацією шкоди, стаття 441 ЦК України передбачає такі ознаки складу цивільного правопорушення як підстави для відшкодування: а) наявність трудових (службових) зв'язків між організацією та працівником, з вини якого заподіяна шкода; б) заподіяння шкоди працівником при виконанні ним трудових (службових) обов'язків. Одночасно на відповідальність організації поширюється передбачений статтею 440 ЦК України загальний склад цивільного правопорушення. Правовий зв'язок організації з працівником втілюється у трудових відносинах незалежно від їх характеру — постійні, тимчасові, сезонні або виконання іншої роботи за трудовим договором (частина перша п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»), у відносинах членства в кооперативі, громадському об'єднанні чи відносинах служби (працівники Служби безпеки України; Міністерства внутрішніх справ України і військовослужбовці Збройних сил України).

Під виконанням трудових обов'язків необхідно розуміти виконання працівником роботи, обумовленої при прийнятті на роботу або дорученої йому адміністрацією, вищестоящим органом разово чи тимчасово на території підприємства або поза нею протягом робочого часу. Підкреслюючи цю підставу, названа Постанова Пленуму Верховного Суду України вказує: «...якщо шкода завдана ним у зв'язку з виконанням трудових обов'язків». У свою чергу дії працівника (хуліганство, бійки, пустощі тощо), які за своїм змістом не випливають з його становища працівника даної організації, хоча вчинені під час виконання ним своїх трудових обов'язків, не тягнуть за собою відповідальності організації. Відшкодування здійснюється самим працівником на загальних підставах позадоговірної відповідальності.

При визначенні протиправної поведінки працівника необхідно врахувати, що загальна заборона, яка передбачена в статті

'Хоча названа норма міститься у системі зобов 'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, однак її загальні положення поширюються на договірну відповідальність організації.

319

440 ЦК України, поширюється на організації, але втілюється в конкретних обов'язках працівника. Тому протиправною вважається діяльність працівника, яка порушує умови і порядок здійснення ним своїх трудових обов'язків. Бездіяльність — це невиконання працівником обсягу роботи, обумовленої трудовим договором, певними правилами, інструкцією тощо. Наведемо два приклади. За розпорядженням керуючого відділом держгоспу працівник І. спалював солому на площі, що межувала з лісовими угіддями. В результаті знехтування правилами пожежної безпеки (спалювання проводилось при сильному вітрі), вогонь перемістився на ліс, внаслідок чого лісгоспу заподіяно матеріальну шкоду. Другий випадок. Залишена під час операції марлева серветка стала причиною нового захворювання пацієнта С., що викликало другу операцію. Усе це призвело до інвалідності другої групи. Такий наслідок стався тому, що медпрацівники не дотримувались загальнообов'язкових правил підрахування матеріалів, інструментів до і після операції.

У наведених прикладах протиправна поведінка працівників знаходилася у причинному зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків, а тому відповідальність за заподіяну ними шкоду слід покласти на організацію.

Підставою відповідальності організації є не лише вина її керівного органу, а й будьякого працівника, який під час виконання своїх трудових обов'язків заподіяв шкоду.

Згідно з статтею 441 організація відповідає за шкоду, заподіяну її працівником у будьякій сфері діяльності: господарській, культурноосвітній, охорони здоров'я, управлінській та ін. Спеціальний склад правопорушення необхідний при відповідальності за статтями 442 і 443 ЦК України.

Організація, що відшкодувала шкоду потерпілому, може звернутися з регресивною вимогою до працівника, з вини якого заподіяна шкода; розмір стягнення визначається законодавством, яке регулює відносини працівника з організацією (статутом кооперативу, статутом громадського об'єднання тощо).

<< | >>

↑

Источник: О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997

Еще по теме § 4. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника:

- Гражданское право России - Диссертации по гражданскому праву - Цивільне право України -