Стародавній Єгипет

Держава Стародавній Єгипет склалася в північно-східній частині Африки, у долині, розташованій по нижній течії Нілу. Все сільськогосподарське виробництво Єгипту було пов’язане з його щорічними розливами, із дуже раннім будівництвом тут іригаційних споруджень, на котрих і почала вперше використовуватися праця рабів-військово- полонених.

Поливне землеробство, що розвивалося досить інтенсивно, сприяло соціальному розшаруванню, виділенню управлінської верхівки на чолі із первосвящениками — жерцями вже в першій половині IV тис. до н. е. В другій половині цього тисячоліття з’являлися перші державні утворення — номи, що виникли внаслідок об’єднання навколо храмів сільських общин для спільного ведення іригаційних робіт.

Територіальне розміщення древніх номів, розташованих уздовж єдиної водної магістралі, дуже рано призвело до їх об’єднання під владою сильнішого ному, до появи у Верхньому (Південному) Єгипті єдиних царів з ознаками деспотичної влади над іншими номами. Царі Верхнього Єгипту до кінця IV тис. до н. е. завоювали весь Єгипет [цар Менес (Мернер) — 3200 р. до н. е.]. Характер господарства, пов’язаний із постійною залежністю населення від періодичних розливів Нілу, і необхідність управління з центру працею багатьох людей щодо подолання їх наслідків обумовили і ранню централізацію староєгипетської держави.

Історія Стародавнього Єгипту поділяється на окремі періоди:

1) період Раннього царства (3100—2800 рр. до н. е.), або період царювання перших трьох династій єгипетських фараонів;

2) період Древнього, або Старого царства (біля 2800—2250 рр. до н. е.), у який включається час царювання III—IV династій;

3) період Середнього царства (біля 2250—1700 рр. до н. е.) — час царювання XI— XII династій;

4) період Нового царства (біля 1575—1087 рр. до н. е.) — час царювання XVIII— XX династій єгипетських фараонів.

Періоди між Древнім, Середнім і Новим царствами були часом господарського і політичного спаду Єгипту. Єгипет Нового царства — перша в історії світова імперія, величезна різноплемінна держава, створена шляхом завоювань сусідніх народів. До її складу увійшли Нубія, Лівія, Палестина, Сирія й інші, багаті природними ресурсами, області. Наприкінці Нового царства Єгипет почав занепадати, став здобиччю завойовників, спочатку персів, потім римлян, що включили його до складу Римської імперії в 30 р. до нашої ери.

2.2.