Документ № 1 ЦИВІЛЬНИИ КОДЕКС ФРАНЦУЗІВ (1804 Р.) (витяги)

[Закон 30 вентоза XII року (21 березня 1804 р.) про об’єднання цивільних законів у єдиний звід законів за назвою «Цивільний кодекс Французів»]

Вступний титул. Про опублікування, дію й застосування законів узагалі.................

........................................ (ст. 1—6)

КНИГА ПЕРША. ПРО ОСІБ

Титул I. Про користування цивільними правами і про позбавлення цих прав

Глава I. Про користування цивільними правами........................................................ (7—16)

Глава II. Про позбавлення цивільних прав.................................................................. (17—33)

Титул II. Про акти цивільного стану

Глава I. Загальні постанови.................................................................................................. (34—54)

Глава II. Про акти народження............................................................................................ (55—62)

Глава III. Про акти про шлюб............................................................................................... (63—76)

Глава IV. Про акти про смерть.............................................................................................. (77—92)

Глава V. Про акти цивільного стану, що стосуються військовослужбовців та

моряків у деяких спеціальних випадках......................................................................... (93—98)

Глава VI. Про виправлення актів цивільного стану.................................................... (99—101)

Титул III. Місце проживання.................................................................................................. (102—111)

Титул IV. Про відсутніх

Глава I. Про припущення відсутності................................................................................ (112—114)

Глава II. Про оголошення відсутності...............................................................................

Глава III. Про наслідки відсутності.................................................................................... (120—140)

Глава IV. Про догляд за неповнолітніми дітьми, батько яких зник...................... (141—143)

Титул V. Про шлюб

Ст. 144. Чоловік до досягнення повних 18 років, жінка до досягнення повних 15 років не можуть брати шлюб.

Ст. 146. Шлюб відсутній, якщо відсутня згода.

Ст. 147. Не можна брати другий шлюб, не розірвавши перший.

Ст. 148. Син, котрому не виповнилося 25 років, дочка, яка не досягла 21 року,

Глава I. Про якості й умови, необхідні для укладення шлюбу....................... (144—164)

не можуть брати шлюб без згоди їх батька й матері; у випадку незгоди між ними досить згоди батька.

Глава II. Про формальності стосовно укладення шлюбу........................................... (165—171)

Глава III. Про заперечення проти шлюбу......................................................................... (172—179)

Глава IV. Про вимоги щодо визнання шлюбу недійсним.......................................... (180—202)

Глава V. Про зобов’язання, що виникають із шлюбу................................................... (203—211)

Ст. 203. Власне фактом шлюбу подружжя спільно зобов’язується годувати, утримувати, виховувати своїх дітей.

Ст. 213. Чоловік зобов’язаний надавати захист своїй дружині, дружина — слухатися чоловіка.

Ст. 214. Дружина зобов’язана жити разом з чоловіком і слідувати за ним всюди, де він вирішить перебувати; чоловік зобов’ язаний прийняти її й надати їй усе, що потрібно для життя, відповідно до своїх можливостей і свого становища.

Глава VI. Про права та обов’язки подружжя.......................................................... (212—226)

Ст. 215. Дружина не може виступати в суді без дозволу свого чоловіка, хоча б вона була купцем, або не мала спільного майна з чоловіком, або хоча б відокремлено майно дружини.

Ст 226. Дружина не може заповідати без дозволу свого чоловіка.

Глава VII. Про розірвання шлюбу.................................................................................................. (227)

Ст 227. Шлюб розривається: 1) зі смертю одного з подружжя; 2) розлученням, здійсненим у законному порядку; 3) карою, на основі вироку, що набув чинності стосовно одного з подружжя, яка потягла за собою громадянську смерть.

Глава VIII. Про другі шлюби............................................................................................................ (228)

Титул VI. Про розлучення

Глава I. Про причини розлучення...................................................................................... (229—233)

Глава II. Про порядок розлучення..................................................................................... (234—274)

Глава III. Про розлучення в силу взаємної угоди........................................................ (275—294)

Глава IV. Про наслідки розлучення.................................................................................. (295—305)

Глава V. Про окреме проживання...................................................................................... (306—311)

Титул VII. Про батьківство та про ставлення дітей до батьків Глава I. Про зв’язок між батьками й дітьми, законними або такими, що народилися у шлюбі............................................................................................................................................ (312—318)

Глава ІІ. Про докази походження законних дітей....................................................... (319—330)

Глава III. Про позашлюбних дітей..................................................................................... (331—342)

Титул VIII. Про всиновлення та про узаконення, що здійснене шляхом всиновлення

Глава І. Про всиновлення...................................................................................................... (343—367)

Глава II. Про узаконення, здійснене шляхом всиновлення.....................................

ТитулIX. Про батьківську владу.......................................................................................... (371—387)

Ст. 371. Діти в будь-якому віці повинні проявляти до свого батька і матері шану і повагу.

Ст. 372. Діти залишаються під владою батьків до досягнення повноліття або до звільнення з-під їх влади.

Ст 373. Батько один здійснює цю владу під час шлюбу.

Ст 312. Батьком дитини, зачатої у шлюбі, вважається чоловік (матері). Проте чоловік матері може відмовитися від визнання дитини, якщо він доведе, що у проміжок між трьохсотим і сто вісімдесятим днем до народження дитини він перебував у стані фізичної неможливості фізичних стосунків зі своєю дружиною, або з причини свого перебування в іншому місці, або внаслідок якихось (інших) обставин

Ст 376. Якщо дитина не досягла 16 років, то батько може позбавити її волі на термін не більше одного місяця: з цією метою голова трибуналу округу має, на прохання батька, видати ордер на арешт.

Ст. 377. З досягненням дитиною 16-літнього віку та до повноліття або до звільнення її від влади батька він може лише вимагати позбавити дитину волі на період не більше 6 місяців; він звертається до голови зазначеного трибуналу, котрий, обговоривши питання з прокурором республіки, видає ордер про арешт або відмовляє в ньому, і може, у першому випадку, скоротити термін ув’язнення, який вимагає батько.

Титул X. Про неповноліття, про опіку і про звільнення з-під влади

Глава I. Про неповноліття................................................................................................................. (388)

Ст 388. Неповнолітньою є особа тієї чи іншої статі, котра ще не досягла 21 року.

Глава II. Про опіку................................................................................................................... (389—475)

Ст. 389. Батько у шлюбі управляє особистим майном його неповнолітніх дітей. Він має дати звіт стосовно власності, якщо мова йде про майно, на яке закон надає йому узуфрукт.

Ст. 390. Після розривання шлюбу, через природну або громадянську смерть одного з подружжя, опіка над неповнолітніми й не звільненими від влади дітьми належить, відповідно до закону, одному з батьків

Глава III. Про звільнення з-під батьківської влади.................................................... (476—487)

Титул XI. Про повноліття, про позбавлення дієздатності і про радника, призначуваному судом

Глава I. Про повноліття..................................................................................................................... (488)

Глава II. Про позбавлення дієздатності............................................................................ (489—512)

Глава III. Про радника, який призначається судом.................................................... (513—515)

КНИГА ДРУГА. ПРО МАИНО ТА ПРО РІЗНІ ВИДОЗМІНИ ВЛАСНОСТІ

Титул I. Про відмінності майна............................................................................................... (516)

Ст 516. Усе майно є рухомим або нерухомим.

Глава I. Про нерухомість............................................................................................... (517—526)

Ст 517. Майно є нерухомим або за своєю природою, або за його призначеним, або за належністю предмета, частиною якого воно є.

Ст 518. Земельні ділянки й будівлі є нерухомим майном за їх природою.

Ст 520. Незібраний врожай і фрукти на деревах є нерухомим майном; з того моменту, як колоски зріжуть, а фрукти зірвуть, хоча й не було зібрано врожай, вони є рухомим майном.

Ст 524. Предмети, які власник землі встановив на своїй ділянці для її обслуговування та експлуатації, є нерухомостями через їх призначення. Отже, нерухо- мостями, відповідно до їх призначення, є такі предмети, котрі власник встановив на своїй ділянці для її обслуговування й експлуатації: тварини, люди для оброблення землі; землеробське знаряддя; насіння, дані фермерам або особам, яким землю здано, з покладенням на них обов’язку віддавати частину врожаю; голуби в голуб’ятнику; кролики у клітках; вулики; риба у ставках; преси, котли, апарати для перегонки, діжки...

Глава II. Про рухомість........................................................................................................... (527—536)

Ст. 527. Майно є рухомим за його природою або за законом.

Ст. 528. За своєю природою є рухомістю предмети, котрі можуть змінити своє місце знаходження, зокрема, коли вони рухаються самі, як, наприклад, тварини, або ж коли вони не можуть змінити свого місця самостійно, а тільки під упливом сторонньої сили, як, наприклад, неживі предмети.

Ст 529. Є рухомістю за законом зобов’язання й позови, що мають предметом сплату грошових сум або (право на) рухомі речі, акції або частки у фінансових, торгівельних або промислових компаніях, навіть якщо компаніям належало б нерухоме майно, пов’язане з цими підприємствами.

Глава III. Про майно стосовно тих, хто ним володіє................................................... (537—543)

Ст 537. Приватні особи мають право вільного розпорядження майном, яке їм належить...

Ст 543. На майно можна мати або право власності, або просте право користування, або тільки право вимагати виконання земельних повинностей (сервітутів).

Титул II. Про власність........................................................................................................... (544—546)

Ст 544. Власність є правом користуватися й розпоряджатися речами абсолютним чином з тим, щоб користування не було таким, яке заборонено законом або регламентом.

Ст. 545. Нікого не можна змушувати поступатися своєю власністю, якщо це тільки не робиться з причин суспільної користі та за справедливого й попереднього відшкодування.

Ст. 546. Власність на річ як рухому, так і нерухому дає право на все, що ця річ виробляє, і на те, що природно або штучно з’єднується з цією річчю як її невід’ємність. Це право називається «правом приєднання».

лено в титулі «Про сервітути і земельні повинності».

Глава I. Про право приєднання стосовно до того, що виробляється річчю.............................

........................................................................................................................................................ (547—550)

Глава II. Про право приєднання стосовно до того, що з’єднується з річчю і

входить до її складу................................................................................................................ (551—577)

Ст 552. Власність на землю включає і власність на те, що знаходиться зверху, і на те, що знизу.

Власник може... зводити будівлі на свій розсуд, за винятком того, що встанов

Титул III. Про узуфрукт, користування та проживання

Глава I. Про узуфрукт............................................................................................................. (578—624)

Глава II. Про користування та про проживання......................................................... (625—636)

Титул IV. Про сервітути або земельні повинності........................................................ (637—639)

Глава I. Про сервітути, що походять з розташування ділянок............................... (640—648)

Глава II. Сервітути, встановлені законом...................................................................... (649—685)

Глава III. Про сервітути, встановлені дією людини.................................................... (686—710)

КНИГА ТРЕТЯ. ПРО РІЗНІ СПОСОБИ, ЯКИМИ ЗДОБУВАЄТЬСЯ ВЛАСНІСТЬ

Загальні правила..................................................................................................................... (711—717)

Ст 711. Власність на майно набувається й передається шляхом успадкування, дарування між живими або за заповітом відповідно до зобов’язань.

Ст. 712. Власність набувається також шляхом приєднання або включення до складу іншої речі і через давність.

Ст 713. Майно, яке не має господаря, належить державі.

Титул I. Про спадкування

Глава I. Про відкриття спадщини та перехід його до спадкоємців..................... (718—724)

Ст 718. Спадщина відкривається внаслідок природної смерті і внаслідок громадянської смерті.

Ст 723. Закон регулює порядок успадкування між законними спадкоємцями; за їх відсутності майно переходить до позашлюбних дітей, потім до живого подружжя, а якщо таких немає, до держави.

Глава II. Про якості, необхідні для спадкування........................................................ (725—730)

Глава III. Про різні порядки спадкування..................................................................... (731—765)

Ст 756. Позашлюбні діти не є спадкоємцями; закон надає їм право на майно померлих батька або матері лише в тому разі, якщо вони були визнані в законному порядку.

Глава IV. Про спадкування поза правилами................................................................ (766—773)

Глава V. Про прийняття спадщини і про відмовлення від спадщини................ (767—814)

Глава VI. Про розділення (спадщини) і про повернення (спадкоємної маси)........................

......................................................................................................................................................... (815—892)

Титул II. Про дарування між живими та про заповіти

Глава I. Загальні постанови................................................................................................ (893—900)

Ст 893. Розпоряджатися своїм майном без вигоди можна лише через дарування між живими або через заповіт

Ст 894. Дарування між живими є дією, через яку дарувальник позбавляє себе, реально й остаточно подарованої речі на користь того, кому ця річ дарується і хто її приймає.

Ст. 895. Заповіт є дією, через яку заповідач дає розпорядження на той період, коли він уже помре, про все своє майно або частину майна, і який він може скасувати.

Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу дарування між живими або на підставі заповіту (901—912)

Глава III. Про частину майна, якою можна розпоряджатися, і про її зменшення (913—930)

Ст 913. Безкорисливе надання (майна) через укладання угод між живими або через заповіт не може становити більше половини майна, яке належить особі, котра здійснює розпорядження, якщо вона залишає після своєї смерті лише одну законну дитину; третини — якщо вона залишає двох дітей; чверті — якщо вона залишає троє або більшу кількість.

Ст 916. За відсутності висхідних і спадних ліній споріднення, безкорисливі надання, здійснені через угоди між живими або через заповітні акти, можуть вичерпувати все майно.

Глава IV. Про дарування між живими.............................................................................. (931—952)

Глава V. Про заповідальні розпорядження................................................................... (967—1047)

Глава VI. Про розпорядження, що допускаються на користь онуків або дару-

вальника, або заповідача дітей його братів і сестер.............................................. (1048—1074)

Глава VII. Про розділи, здійснені батьком, матір’ю або іншими висхідними

між їх спадними [рідними].............................................................................................. (1075—1080)

Глава VIII. Про дарування, зроблені в силу шлюбного договору дружинам і

дітям, що народяться у шлюбі........................................................................................ (1081—1090)

Глава IX. Про розпорядження, зроблені одним чоловіком на користь іншого

на підставі шлюбного договору або під час шлюбу............................................... (1091—1100)

Титул III. Про договори або про договірні зобов’язання взагалі

Глава I. Вступні постанови.................................................................... (1101—1107)

Ст 1101. Договір є угодою, через яку одна або декілька осіб зобов’язуються один перед іншим або перед декількома іншими особами дати що-небудь, зробити що-небудь або не робити чогось.

Глава II. Про суттєві умови дійсності угод................................................................ (1108—1133)

Ст 1108. Чотири умови є суттєвими для дійсності угоди:

— згода сторони, яка зобов’язується;

— здатність укладати договір;

— певний предмет, що становить зміст зобов’язання;

— дозволене обґрунтування зобов’язання.

Ст. 1109. Дійсна згода відсутня, якщо вона була дана лише внаслідок помилки або якщо вона була вирвана насильно або обманом.

Ст 1115. Договір не може відхилятися з причини насилля, якщо, після того, як насилля припинилося, цей договір було схвалено або прямо, або мовчазно, або через пропущення терміну, встановленого законом для надання вимоги про відновлення.

Ст 1123. Будь-яка особа може укладати договори, якщо вона не оголошена неспроможною відповідно до закону.

Ст 1124. Неспроможними для укладання договору є: неповнолітні; особи, позбавлені дієздатності; (одружені жінки у випадках, зазначених у законі); всі ті, кому закон забороняє деякі договори.

Ст 1126. Предметом договору є те, що одна сторона зобов’язується дати, або те, що одна сторона зобов’язується зробити, або що вона зобов’язується не робити.

Ст 1131. Зобов’язання, яке не має основи або має неправдиву основу, або має недозволену основу, не може бути чинним.

Глава III. Про силу зобов’язань..................................................................................... (1134—1167)

Ст 1134. Угоди, укладені на основі закону, посідають місце закону для тих, хто їх уклав.

Вони можуть бути скасовані лише за взаємною згодою сторін або з причин, відповідно до яких закон дозволяє скасування (зобов’язання).

Вони мають бути виконані сумлінно.

Ст 1135. Угоди зобов’язують не тільки до того, що в них закладено, але й до всіх наслідків, які справедливість, звичай або закон пов’язують з цим зобов’язаним, відповідно до його природи.

Ст 1382. Якою б не була дія людини, котра завдає іншій збитків, зобов’язує ту, з вини якої сталися збитки, відшкодувати їх.

Глава IV. Про різні види зобов’язань.................................................................... (1168—1233)

Глава V. Про погашення зобов’язань................................................................... (1234—1314)

Глава VI. Про доказ існування зобов’язань і здійснення платежу............ (1315—1369)

Титул IV. Про зобов’язання, що виникають без угоди................................................. (1370)

Глава I. Про ніби-то договори................................................................................. (1371—1381)

Глава II. Про правопорушення і ніби-то правопорушення......................... (1382—1386)

Ст 1383. Кожен відповідальний за збитки, що їх він спричинив не тільки своєю дією, але й своєю неохайністю або необережністю.

Титул V. Про шлюбний договір і про взаємні права подружжя

Глава I. Загальні постанови............................................................................................ (1387—1398)

Ст 1387. Закон регулює подружній союз стосовно майна лише за відсутності спеціальних угод, які подружжя може укласти на власний розсуд з тим, щоб ці угоди відповідали добрій моралі...

Ст 1394. Усі шлюбні угоди мають бути викладені до шлюбу в акті, складеному перед нотаріусом.

Глава II. Про режим спільності............................................................................... (1399—1539)

Глава III. Про режим при наявності приданого............................................... (1540—1581)

Титул VI. Про продаж

Глава I. Про природу і про форму продажу....................................................... (1582—1593)

^л t — n л гг • • •• ґ" r>

Ст 1395. Шлюбні угоди не можуть ні в чому змінюватися після одруження.

Ст. 1583. Продаж є угодою, відповідно до якої один зобов’язується надати річ, а інший — заплатити за неї

Ст 1589. Обіцянка продати рівноцінна продажу, якщо є взаємна угода обох сторін про річ та про ціну.

Ст 1590. Якщо при обіцянці продати було дано завдаток, то кожному з тих, хто домовляється, надається можливість відступити від обіцянки:

— тому, хто дав завдаток — втратою його;

Глава II. Особи, які можуть купувати або продавати................................... (1594—1597)

Глава III. Про речі, що можуть бути продані..................................................... (1598—1601)

Глава IV. Про зобов’язання продавця.................................................................. (1602—1649)

Глава V. Про обов’язки покупця........................................................................... (1650—1657)

Глава VI. Про незначність і про знищення продажу ................................................................

............................................................................................................................................. (1558—1685)

— тому, хто одержав завдаток — поверненням його у подвійному розмірі.

Ст 1674. Якщо продавець зазнав збитків у розмірі більше семи дванадцятих ціни нерухомості, то він може вимагати визнання угоди недійсною

Глава VII. Про продаж з метою розподілу загальної власності (lisitation)......................

..................................................................................................................................................... (1686—1688)

Глава VIII. Про перехід вимог та інших безтілесних прав................................... (1689—1701)

Титул VII. Про обмін........................................................................................................... (1702—1707)

Титул VIII. Про договір наймання

Глава I. Загальні постанови............................................................................................ (1708—1712)

Глава II. Про наймання речей ........................................................................................ (1713—1778)

Глава III. Про наймання роботи й послуг.................................................................. (1779—1799)

Ст 1780. Можна брати на себе зобов’язання надати послуги лише на період для виконання певної справи

Глава IV. Про наймання худоби.................................................................................... (1800—1831)

Титул IX. Про договір товариства

Ст 1832. Договір товариства є угодою, відповідно до якої двоє або більше осіб погоджуються зробити щось спільним майном, маючи на увазі розподіляти вигоди, які можуть із цього випливати.

Глава I. Загальні постанови..................................................................................... (1832—1834)

Ст. 1833. Кожен учасник товариства має внести до нього або гроші, або інше майно, або свої спеціальні знання та вміння

Глава II. Про різні види товариств................................................................................ (1835—1842)

Глава III. Про зобов’язання учасників товариства між собою та стосовно до

третіх осіб................................................................................................................................. (1843—1864)

Глава IV. Про різні засоби закриття товариства...................................................... (1865—1872)

Постанова, що стосується торгових товариств..................................................................... (1873)

Титул X. Про позику........................................................................................................................... (1874)

Глава I. Про позику для користування або про позичку..................................... (1875—1891)

Глава II. Про споживчу або просту позику................................................................ (1892—1904)

Глава III. Про процентну позику................................................................................... (1905—1914)

Титул XI. Про договір збереження та про секвестр

Глава I. Про збереження взагалі та його різні види................................................ (1915—1916)

Глава II. Про збереження у прямому змісті слова.................................................... (1917—1954)

Глава III. Про секвестр....................................................................................................... (1955—1963)

Титул XII. Про ризикові договори................................................................................................. (1964)

Глава I. Про гру та парі...................................................................................................... (1965—1967)

Глава II. Про договір довічної ренти............................................................................ (1968—1983)

Титул XIII. Про доручення

Глава I. Про природу та про форму доручення........................................................ (1984—1990)

Глава II. Про обов’язки довіреного............................................................................... (1991—1997)

Глава III. Про обов’язки довірителя............................................................................. (1998—2002)

Глава IV. Про різні способи закінчення доручення................................................ (2003—2010)

Титул XIV. Про поручительство

Глава I. Про природу й обсяг поручительства.......................................................... (2011—2020)

Глава II. Про наслідки поручительства....................................................................... (2021—2033)

Глава III. Про погашення поручительства................................................................ (2034—2039)

Глава IV. Про законне поручительство та про судове поручительство.. (2040—2043)

Титул XV. Про мирові угоди............................................................................................. (2044—2058)

Титул XVI. Про особисту затримку у цивільних справах...................................... (2059—2070)

Титул XVII. Про заставу...................................................................................................... (2071—2072)

Глава I. Про заставу............................................................................................................ (2073—2084)

Глава II. Про бантихрезу................................................................................................... (2085—2091)

Титул XVIII. Про привілеї та іпотеки............................................................................. (2092—2203)

Титул XIX. Про примусове відібрання власності та про черговість кредиторів

Глава I. Про примусове відібрання власності........................................................... (2204—2217)

Глава II. Про черговість кредиторів та про розподіл ціни між кредиторами............ (2218)

Титул XX. Про давність

Глава I. Загальні постанови............................................................................................. (2219—2227)

Глава II. Про володіння...................................................................................................... (2228—2235)

Глава III. Про причини, що перешкоджають терміну давності..(2236—2241)

Глава IV. Про причини, які переривають або припиняють термін давності..........................

...................................................................................................................................................... (2242—2259)

Глава V. Про час, який потрібен для закінчення давності.................................. (2260—2281)