Документ № 1 КРИМІНАЛЬНИИ КОДЕКС Франції (1810 р.) (витяги)

Статті

Попередні постанови................................................................................................................... 1—5

Ст. 1. Злочинне діяння, яке закони карають поліцейськими покараннями, є порушенням.

Злочинне діяння, яке закони карають виправними покараннями, є проступком. Злочинне діяння, яке закони карають мученицькими або ганебними покараннями, є злочином.

КНИГА ПЕРША. ПРО ПОКАРАННЯ КАРНІ Й ВИПРАВНІ ТА ПРО ЇХ НАСЛІДКИ

Ст. 6. Покараннями кримінальними є покарання мученицькі та ганебні або тільки ганебні.

Ст. 7. Покараннями мученицькими й ганебними є: 1) смерть; 2) каторжні роботи довічні; 3) депортація; 4) каторжні роботи термінові; 5) поміщення до будинку для божевільних.

У визначених законом випадках сумісно з покаранням мученицьким може призначатися таврування і загальна конфіскація.

Ст. 9. Покараннями виправними є: 1) ув’язнення на термін у виправному закладі; 2) тимчасове позбавлення деяких прав — політичних, громадянських або сімейних; 3) штраф.

Глава I. Про покарання карні................................................................................................. 12—39

Ст. 12. Будь-кому з осуджених до страти відсікається голова.

Ст. 15. Чоловіки, приречені до каторжних робіт, використовуються на найтяжчих роботах, вони волочуть на ногах гарматні ядра або закуті по двоє ланцюгом, якщо цьому не перешкоджає робота, яку вони виконують.

Ст 26. Вирок до смертної кари приводиться до виконання на одній з публічних площ місцевості, яка вказується в обвинувальному вироку.

Ст 27. Якщо приречена до смертної кари жінка оголосить себе вагітною і це підтвердиться, то покарання призводиться до виконання лише після народження дитини.

Глава II. Про покарання виправні................................................................................................. 40—43

Ст 40.

Глава III. Про покарання й інші каральні заходи, які можуть бути призначені

за злочини та провини............................................................................................................................... 55

Глава IV. Про покарання за рецидив злочинів та провин...................................................... 56—58

КНИГА ДРУГА. ПРО КАРАНИХ ОСІБ, ПРО ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ АБО ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА ЗЛОЧИНИ АБО ПРОСТУПКИ

Глава єдина......................................................................................................................................... 59—74

Ст 59. Співучасники злочину або проступку підлягають тому ж покаранню, що й виконавці цього злочину або проступку, за винятком випадків, коли закон постановляє інше.

Ст 61. Ті, хто, знаючи про злочинну поведінку зловмисників, котрі займаються розбоєм або насильницькими посяганнями проти безпеки держави, громадського спокою, окремих осіб або власності, як правило, надають їм помешкання, притулок, або місце збору, караються як їх співучасники.

Ст. 66. Якщо підсудний не досяг шістнадцятирічного віку і встановлено, що він діяв без розуму, то він підлягає виправданню; але, зважаючи на обставини, його віддають батькам або відправляють до виправного будинку для виховання й утримання в ньому протягом числа років, визначених вироком, але не довше ніж досягнення неповнолітнім двадцяти років.

КНИГА ТРЕТЯ. ПРО ЗЛОЧИНИ, ПРОВИНИ ТА ЇХ ПОКАРАННЯ

РОЗДІЛ I. ЗЛОЧИНИ І ПРОВИНИ ПРОТИ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ............ 75—294

Глава I. Злочини і провини проти безпеки держави..................................................... 75—108

Ст. 91. Посягання або заколот, метою котрого є розв’ язання громадянської війни шляхом озброєння або підбурювання громадян чи жителів озброюватися один проти одного, або здійснити погром, різанину й пограбування в одній чи декількох общинах, караються смертною карою, майно ж винних конфіскується.

Ст 102. Караються як винні у злочинах і заколотах, згадані в цьому розділі, всі, хто у проголошуваних у публічних місцях і зборах промовах, у розклеєних афішах або в надрукованих творах прямо закликають громадян до скоєння цих злочинів.

Глава II. Злочини і провини проти конституційної хартії....................................... 109—131

Глава III. Злочини і провини проти громадського спокою........................................ 132—294

Ст 103. Всі особи, які дізналися про створені заколоти або злочини, передбачувані проти внутрішньої безпеки держави, й не повідомили уряд, або адміністративну владу або судову поліцію про ці факти протягом двадцяти чотирьох годин після того, як вони стали їм відомі, караються, хоча було б встановлена відсутність будь-якої співучасті з їх сторони, за одне недонесення.

Ст. 177. Будь-яка публічна посадова особа адміністративного або судового відомства, будь-який агент або довірений публічної адміністрації, які приймають пропозиції або обіцянки, або отримують подарунки чи підношення за здійснені дії, які входять до кола їх службових обов’язків або посади, [...] що не підлягає винагороді, карається виставленням біля ганебного стовпа в нашийнику і присуджується до штрафу в розмірі подвійної вартості прийнятих обіцянок або отриманих речей, але не нижче 200 франків.

Ст 180. Особі, котра здійснила підкуп, ніколи не повертаються ні речі, які були вручені, ні їх вартість; вони конфіскуються на користь благодійних закладів місця, де було здійснено підкуп.

Ст 219. Караються як бунтівні ті зборища бунтівників, які були організовані зі зброєю або без неї й супроводжувалися насильством чи погрозами проти адміністративної влади, чиновників, агентів поліції або проти публічної сили:

2) особами, яких прийнято до благодійних установ;

3) ув’язненими, звинуваченими, підсудними або засудженими.

РОЗДІЛ II. ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ПРИВАТНИХ ОСІБ................... 295—463

Глава I. Про злочини і провини проти особистості...................................................

РОЗДІЛ II. ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ...................... 295—463

Глава I. Про злочини та провини проти особи............................................................ 132—294

1) робітниками або поденниками в публічних майстернях або мануфактурах;

Ст 295. Навмисне позбавлення життя вважається навмисним убивством.

Ст 296. Будь-яке умисне вбивство, яке здійснено умисно або з засади, вважається переднавмисним вбивством.

Ст 302. Будь-який винний в умисному вбивстві, батьковбивстві, дітовбивстві та отруєнні карається смертною карою. При цьому щодо батьковбивства застосовується постанова, яка міститься у статті 13.

Ст 304. Навмисне вбивство тягне за собою смертну кару, якщо воно передувало іншому злочинові або проступку, супроводжувало їх або слідувало за ними.

В будь-якому іншому випадку винний в умисному вбивстві карається довічними каторжними роботами.

Ст. 319. Той, хто через невправність, непорозуміння, неуважність, необережність або недотримання правил ненавмисно позбавить будь-кого життя або буде мимовільною причиною цього, карається тюремним ув’язненням на термін від трьох місяців до двох років і штрафом від 50 до 600 франків.

Ст 320. Якщо наслідком невправності або необережності будуть тільки рани або забиті місця, то винний карається ув’язненням від шести днів до двох місяців і штрафом від 16 до 100 франків.

Ст 321. Умисне вбивство, як і нанесення ран та ударів, вибачальні, якщо вони були викликані ударами або насиллям над особою.

Ст. 322. Однаково вибачальними, є злочини і проступки, згадані в попередній статті, якщо вони були здійснені при відбитті в день спроби перелізти або порушити огорожу, стіну, або при спробі пролізти в дім, або помешкання, або їх прибудови. Якщо діяння відбулося вночі, то воно підпадає під дію ст.329.

Ст. 326. Коли вибачальний факт буде доведений, якщо справа йде про злочин, який тягне смертну кару або довічні каторжні роботи, або депортацію, покарання знижується до тюремного ув’язнення на термін від шести місяців до двох років.

Ст. 328. Немає ні злочину, ні проступку, якщо позбавлення життя, нанесення ран або ударів було викликано необхідністю звернутися до законної оборони самого себе або іншого.

Ст 329. До випадків необхідності звернутися до оборони належать два випадки:

1) якщо позбавлення життя було здійснено, а рани або удари були нанесені при відбитті вночі спроб проникнути в дім, помешкання або їх побудови;

2) якщо діяння відбулося при захисті себе від тих, хто чинить крадіжку з насиллям або пограбування.

Глава II. Злочини та провини проти власності................................................................... 379—463

Ст 381. Смертною карою караються особи, які винні у крадіжці, здійсненій при сукупності таких обставин:

1) якщо крадіжку було здійснено вночі;

2) якщо вона була здійснена двома або декількома особами;

3) якщо винні або один з них мали при собі відкрито або приховано зброю.

4) якщо злочин було скоєно ними шляхом зовнішнього зламу, влізання або використання фальшивих ключів у домі, квартирі, кімнаті, або приміщенні — заселених, або які служать для проживання, або прибудованих; або ж шляхом привласнення звання публічної посадової особи і службовця цивільного або воєнного відомств, перевдягнення в мундир або формений одяг посадової особи або службовця, або посилання на підроблений наказ цивільної або воєнної влади;

5) якщо злочин було скоєно ними з насиллям або погрозою використати зброю.

Ст 382. Карається довічними каторжними роботами будь-яка особа, винна у здійсненні крадіжки за допомогою насилля і більше за того при наявності двох з перших чотирьох обставин, передбачених попередньою статтею. Якщо ж насилля, за допомогою якого була здійснена крадіжка, залишило сліди ран або ударів, то однієї тієї обставини достатньо, щоб були призначені довічні каторжні роботи.

Ст 385. Карається строковими каторжними роботами на термін будь-яка особа, винна у крадіжці, здійсненій з насиллям, яке не супроводжується ніякими іншими обставинами, або у крадіжці без насилля, але за сукупності трьох таких обставин: 1) якщо крадіжку було здійснено вночі; 2) якщо була здійснена двома або більшою кількістю осіб; 3) якщо винний або один з винних мав при собі відкрито або приховано зброю.

КНИГА ЧЕТВЕРТА. ПОЛІЦЕЙСЬКІ ПОРУШЕННЯ ТА ПОКАРАННЯ

Глава I. Про покарання............................................................................................................... 464—470

Ст 464. Поліцейськими покараннями є тюремне ув’язнення, грошовий штраф і конфіскація певних предметів, на які накладено арешт.

Ст 465. Штрафи за порушення можуть бути призначені від одного до п’ятнадцяти франків виключно, і обертаються на користь тієї комуни, де було здійснено порушення.

Ст 467. Для стягнення штрафу застосовується особисте затримання. За несплату штрафу засуджений може бути підданий ув’язненню більше, ніж на п’ятнадцять днів, якщо він доведе свою неплатоспроможність.

Глава II. Порушення і покарання.............................................................................................. 471—484