11.4. Основн і принцип и тарифног о т а нетарифног о регулюванн я в Співтовариств і
На сьогоднішній день основні принцип и тарифного та не- тарифного регулювання в ЄС визначаються нормами Амстер- дамського Договору, згідно з яким и внесено значні зміни в оригінальний текст Договору про Співтовариство 1957 р.
Основ- ною причино ю внесення відповідних змін було те, що основні завдання Договору про Співтовариство вже були реалізовані, і нові редакції ряду статей закріплювал и внесені зміни. Так, наприклад, такі дефініції як "відміна" по відношенню до тариф - них та нетарифних обмежень замінювалися термінами "заборона" тощо.Таким чином, згідно з ст. 25 Договору про Співтовариство між державами-членам и забороняються : мит а на імпор т і експорт; збори, що мають еквівалентний ефект; митні збори фіскального характеру.
Ставки Єдиного митного тарифу Співтовариства встанов- люються Радою Міністрів, що діє кваліфікованою більшістю, за подання м Європейсько ї Комісії. Стаття 27 Договору про Співтовариство визначає основні принципи, якими Європейська
180
Комісія повинн а керуватися під час розробки пропозиці й що - до заходів митног о регулюванн я на території ЄС . До таких принципі в належать:
1) необхідність просування торгівлі між державами-членам и та іншим и країнами;
2) розвито к умов конкуренції всередині ЄС , наскільк и це веде до покращенн я конкурентних можливостей;
3) потреби ЄС у постачанні сировин и та напівфабрикатів;
4) необхідність уникненн я спотворени х умов конкуренці ї між державами-членам и щодо промислових товарів;
5) необхідність уникненн я серйозног о розбалансуванн я в економіках держав-членів і забезпечення раціонального розвитку виробництва та розширенн я споживанн я всередині ЄС.
Загальні питання встановлення всіх митних процедур вирішу- ються Європейсько ю Комісією. Крім того, згідно з ст.ст. 247—
249 МК С діє Комітет МКС , яки й складається з представників усіх держав-члені в ЄС .
Основним и завданням и Комітету є: а) допомога Європейські й Комісії у підготовці рішен ь з питань митног о законодавства ; б) ухвалення правил процедур и від- повідно до МК С та ІК ; с) перевірк а будь-яки х питань , що стосуються митного законодавства, які виносяться на розгляд головою Комітету МК С або за вимогою представника держави - члена ЄС .Що стосується нетарифног о регулювання, то ст.ст. 28, 29
Договору про Співтовариство забороняють застосування кількіс- них обмежен ь і всіх заходів, що мають еквівалентни й ефект відповідно на імпорт та експорт між державами-членами . Разом з тим, ст. ЗО Договору про Співтовариство передбачає, що подіб- на заборона не стосується обмежен ь щодо імпорту, експорту чи транзиту товарів, які базуються на міркуваннях суспільної моралі, публічної політик и або громадської безпеки , захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин , захисту національ - них художніх, історичних або археологічних цінностей, захисту промислової або комерційно ї власності. Але подібні обмеженн я не повинн і мати дискримінаційног о характеру. Заходи нетариф - ного регулювання щод о товарів походження м з інших країн встановлюються відповідно до процедур Європейської Комісії.
Необхідно підкреслити величезне значенн я ЄС П в процесі розбудови Митного союзу Співтовариства. ЄС П своїми рішен - ням и значно ю мірою конкретизува в положенн я відповідних норм установчих угод та зобов'яза в окремі держави-член и від- мінити ті або інші заходи обмеженн я торгівлі, які суперечили цим нормам . У цьому контексті найбільш відомою є справа Van Gend en Loos vs. Nederlandse Adminastratie der Belastingen, рішення м з якої було підтверджено принци п прямої дії поло -
181
жен ь Договору про Співтовариство щодо відміни мит між дер- жавами-членам и ЄС1 .
Крім того, ЄС П відіграє велику роль у забезпеченні лікві- дації окреми х тарифни х та нетарифни х обмежень , особлив о таких, що підпадають під визначенн я "які мають еквівалент- ний ефект".
Відповідна судова практика почала формуватис я відразу після завершенн я формуванн я Митног о союзу Співто- вариства2 .Важливим елементом функціонуванн я Митног о союзу Спів- товариства стала гармонізація законодавства щодо непрямог о оподаткування. До непрямих податків відносяться податки на продаж та споживання , насамперед акциз и та податок на додану вартість (ПДВ) , які також стягуються з товарів, що ввозяться на митну територію ЄС. Різниця в непрямом у оподаткуванні створювала істотні перешкод и щодо вільного руху товарів. Крім того, інститути ЄС були заінтересовані у встановлені стандартів у цій сфері, адже, наприклад, відсотки від зібраного державами - членам и ПДВ були джерело м формуванн я бюджету Співто - вариства.
Необхідн о зазначити , щ о між державами-членам и Є С у рамках Митног о союзу були ліквідовані лиш е мита та кількісні обмеження . У той же час митні кордони між державами-чле - нам и фактичн о продовжували існувати. На них здійснювався митни й контрол ь та митне оформленн я товарів, з товарів стя - гувалися акцизн і збори та ПДВ. Лиш е після 31 грудня 1992 р. зазначені процедури були значн о спрощен і та гармонізовані на рівні Співтовариства. У стягненні акцизів та ПДВ зараз діють
2 основні принципи : щодо товарів Співтовариства, це принци п "країн и призначення" , щод о імпортни х товарі в — принци п "країни імпорту".
Безпосередньо ж заборона створенн я додаткових торговель- них бар'єрів за рахунок внутрішнього оподаткування діє в рамках ЄЕ С з 1 січн я 1962 р. Згідн о з ст. 90 Договор у пр о Спів - товариство жодна держава-чле н не буде обкладати прям о чи опосередкован о продукцію інших держав-члені в внутрішніми податками будь-якого характеру в розмірах, що перевищують пряме чи опосередковане оподаткування, яком у підлягає ана - логічна національна продукція. Крім того, жодна держава-чле н не буде обкладат и продукці ю інших держав-члені в з мето ю опосередкованог о захисту національної продукції.
' Справа 26/62, Algemene Transport-en Expeditie Ondememing van Gend en Loos
v. Nederlandse Administratie der Berlastingen (1963) EC R 1, (1963) CML R 105.
1 Див . наприклад : Справ у 7/68, Commission v. Italy, (1968) EC R 423 та Справ у
8/74, Procureur du Roi v. Dassonville (1974) ECR 837.
182
Еще по теме 11.4. Основн і принцип и тарифног о т а нетарифног о регулюванн я в Співтовариств і:
- 15.5. Регулюванн я контрактни х зобов'язан ь у прав і Співтовариств а
- 3.2. Загальні принципи права Європейського Співтовариства
- 4.3.2. Принцип відповідальності держав-члені в за порушення права Співтовариства
- 12.3. Регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що посідають домінуюче становище на Спільному ринку Співтовариства
- 18.3.4. Досту п українських фізични х та юридичних осіб до свобо д Внутрішнього ринку Співтовариства згідно з Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членам и
- if( !cssCompatible ) { document.write(" Розділ 13 МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 13.1. Поняття правового регулювання Право є елементом системи соціального нормативного регулювання. Право виступає важливим засобом регулювання взаємин індивідів, соціальних груп, всього суспільства в цілому, і воно само виступає як соціальна цінність. Основним призначенням права є упорядкування і організація взаємин громадян, їхньої поведінки і, враховуючи їх індивідуальні потреби, спрямування
- Стаття 2. Принципи валютного регулювання
- § 4. Механізм правового регулювання і характеристика основних стадій перебігу праворегулювання
- 3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання
- § 3. Правове регулювання основних видів використання надр
- § 3. Метод правового регулювання, принципи та інші системоутворювальні елементи господарського права
- § 2. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин
- Основные начала (принципы) СП.
- Основные принципы Конституционного строя РФ.
- Система джерел та принципи міжнародно-правового регулювання спрощення та гармонізації митних процедур у міжнародній торгівлі
- 3.3. Классификация основных принципов налогообложения и сборов
- § 4. Основные принципы права
- 1.4. Основные принципы управления холдингами
- Основные принципы медиации
- 17.3. Основные принципы экологического права