4.3.2. Принцип відповідальності держав-члені в за порушення права Співтовариства
Після рішення у справі Francovich ЄС П у подальших своїх рішеннях проголосив більш загальний, "універсальний" принцип відповідальності держав-члені в за порушенн я права Співто- вариства1 .
Відповідно до цього принцип у держава-чле н ЄС , визнана винно ю в порушенні права Співтовариства, зобов'яза- на відшкодувати збитки , завдані не лиш е неімплементаціє ю директиви, але і за порушенням інших зобов'язань, які випли- вають з Договор у про Співтовариство. ЄС П установив, що відповідальність держав у вигляді відшкодування збитків може наступити не лише коли держава-член не вжила імплемента- ційних заходів з впровадження директиви до національного законо- давства, але також коли національний законодавець своїми діями порушує положення Договору про Співтовариство. Пізніше ЄС П ще більше пошири в цей принци п і оголосив, що порушення положень Договору про Співтовариство можуть мати місце з боку будь-яког о органу державної влади держави-член а ЄС (я к законодавчої, так й судової чи виконавчої влади) та не обмежуються лиш е порушеннями норм, які мають пряму дію. У цьому разі умови відповідальності будуть відрізнятися за- лежн о від характеру порушення.Умови відповідальності держави-члена при порушенні права
Співтовариства:
1) норма права Співтовариства, яку порушено , повинн а надавати індивідові (позивачеві) певні суб'єктивні права;
2) порушення має бути достатньо серйозним;
3) має бути прями й причинно-наслідкови й зв'язо к між порушенням зобов'язання , яке покладено на державу-члена ЄС, та шкодою, яку зазнав позивач*.
ЄС П встановив такі оціночні критерії визначення серйозності порушення, як: важливість та однозначність порушеної норми; обсяг дискреції, що надається національним органам; наявність умислу з боку порушника; виправдання порушенню; сприянн я порушенню з боку будь-якого інституту ЄС; вирішення питан- ня, чи мало місце вжиття нового заходу, чи просто продовження дії вже чинного акта. Наприклад, за критерієм обсягу дискреції,
1 Див.: Справа С-46/93, Brasserie du РксИеиг 54 v. Germany (1996) ECR 1-1029, (1996) 1 CML R 889, та справа C-48/93 , R. v. Secretary of State for Transport, ex parte Factortame Ltd. (Factortae m III) (1996) EC R 1-1029, (1996) 1 CML R 889.
* Як бачимо, у "формулі" Франкович а не було вимоги серйозності, але ж неімплементаці я директив и вже сама собою становить досит ь серйозн е пору- шенн я права Співтовариства.
46
у випадку, коли держава-чле н ЄС не має права на свій розсуд обират и форм и законодавчог о закріпленн я положен ь права Співтовариства або дозволені межі розсуду є дуже незначними , будь-як е порушенн я скоріш е за все буде визнан о достатнь о серйозним1 .
Еще по теме 4.3.2. Принцип відповідальності держав-члені в за порушення права Співтовариства:
- 4.1. Доктрина верховенства права Співтовариства над національним правом держав-члені в
- 4.3. Відповідальність держав-членів перед індивідами за порушення права Співтовариства
- 4.3.1. Принцип відповідальності держав-членів за неімплементацію директив
- 14.4.2. Структурні перетворенн я сільського господарства нових держав-члені в ЄС
- 3.2. Загальні принципи права Європейського Співтовариства
- §J Значення міжнародно-правової відповідальності, цілі, принципи поняття відповідальності
- §7 Види та форми міжнародної відповідальності держав
- ДИРЕКТИВА РАДИ 72/166/ЕЕС від 24 квітня 1972 року щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та виконання зобов'язання щодо страхування такої відповідальності*
- ДИРЕКТИВА 2000/26/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 16 травня 2000 року щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів та про внесення змін і доповнень .до Директив Ради 73/239/ЕЕС та 88/357/ЕЕС (четверта Директива страхування відповідальності)*
- § 7. Процесуальні засоби порушення цивільної справи в судах іноземних держав