Смерть Ігоря. Княгиня Ольга і війна з Деревлянами. Політика Святослава Хороброго, Інвазія Печенігів.

Упокорення Деревлян Ігорем не відібрало у них охоти відвязатися від Київа і стати зовсім незалежними. Репресії, а саме наложення великої дани на Деревлян князем Ігорем викликало велике обурення між ними.

тила автономію і ЇЇ прилучено, як нероздільну' часть,_#до київської держави. Це було, розуміється* великою виграною для Київа, бо цим способом* значно побільшилася центральна київська територія, біля якої вязалася ціла східно-европейська* федерація.

Про реґенцію княгині Ольги знаємо те, шо- за її часів були приязні відносини між Русею> і Візантією, доказом чого була подорож княгині. Ольги до Царгорода в 957.році. — Під959. роком, читаємо знов у німецьких джерелах про якесь посольство від княгині Ольги до цісаря Отона 1. Це був би перший факт зносин^Руси з центральною Европою. Одначенезнаємо,якабулаціль цього посольства. Важним симптомом було те, що княгиия Ольга приняла христіянство з Візантії. Це показувало, що зближався вже час, коли Русь мала. стати христіянською державою. — Відомости про внутрішню діяльність Ольги .дуже короткі і загальні. Загалом одначе мається вражіння, що перевага Київа стояла міцно і що вже в тих часах централізація поробила великі поступи.

Коло 960. року ставуправляти державою син Ігора, Святослав. Діяльність його була звернена, головно на зовнішні справи і це показувало би, що внутрішні справи не були причиною клопотів князя. Видко, що сепаратистичні змагання поодиноких земель притихли і тому становище київського князя було на стільки міцне, що він-міг провадити енерґічну зовнішню політику.

Політика князя Святослава Хороброго змагала передовсім до того, щоби на полудневім сходЬ

забезпечити інтереси київської держави. Ішло про те, щоби удержати в своїх руках тороговельні шляхи, що йшли з Київа до магометанських країв. Таку ціль мали походи на Ясів (Осетів) і Kaco- гів (Черкесів), яких побито, а так само рішуча війна з Хозарами. Хозари, як знавмо з попереднього, в 912. p. поставилися ворожо до руських військ,що вертали з по'одуна надкаспійські землі, тай взагалі були вони перешкодою у свобідних рухах руської держави на полудневім сході. Русь і Хозари іоказалися свого рода антагоністами на надкаспійськім терені і цей антаґонізм мусів допровадити до рішучої боротьби. Боротьбу підняв Святослав і вона скінчилася цілковитим роабиттєм Хозарської держави. B звязку з ібєю східною політикою упокорено такгж місто Болгар і так само Вятичів. державу яких влучено до київської федерації. Але тим способом східне питання не було розвязаке. Ha місци хозарської держави зч- вилися Печеніги, які стали далеко небезпечніщим сусідом, як Хозари. Святослав не показав активности що до Печенігів, бо тимчасом зручні візаи- тцйсь^і політики втягнули його до своїх плинів.

Візантія стояла тоді v ворожнечі з Б ьтгаріою, а загрожена Арабами в Сирії не могла виступити рішучо про|ти них. Тоіцшний візантійський цісар Нікифор $бка рішив 'при помочі руського князя розвязати болгарську справѵ. Він намовив Святослава до походу на Болгарію. Святослав ле гко піддався намові і в 968 p. вирушивзвіГіськом наБол- гарію. Болгари пробуналибороннтися.алебули по- бигі і ціла східна Б'>лгаріяопнпилисяв руках Святослава Відтіїсінн такѵ побідѵ, рішив Святослав раз на все зад^ржатгМтшігпрську знмлю при собі. Він розумів дѵже добре, що Ботгарія .мата дуже зажне геоГрафічне гюложенпо, бо тут сходилися

сухопутні шляхи з Візантіі, Руси і Угорщини. Маючи в руках Болгарію, здобувала Русь політичну перевагу над візантійською державсю і Царгород jviir бути загроженим тепер не тільки від моря, a- ле й від суші. Для Візантії витворилася нагло дуже небезпечна ситуац«я і там продумували тепер над тим, як би позбутисянебезпечногосусіда. Щастям було для Візантії, що Святослав мусів вертати До дому, бо там Печеніги зачали загрожувати навіть самому Київу. A тимчасом у Візантії поро-