СІМЕЙНІ СТОСУНКИ ЗА ЗВИЧАЄВИМ ПРАВОМ

Народна мораль вимагає від членів сім”ї порядку і злагоди в їх повсякденному житті.

Згідно звичаєвого права керував сім”єю глава сім”. Звичаєве право вимагало від нього мудрість, доброзичливість, працьовитість, любов до своєї родини.

Глава сім”ї: дід, батько, а при їх відсутності – мати, старший брат, а убратській нерозділеній сімьї – старший брат має велике коло обов”язків та прав, наділений великою владою у сім”ї. Він є розпорядником майна сім”ї і несе відповідальність перед сім”єю за правильне використання спільного майна тобто на благо всієї сім”ї. Розподіляє обов”язки між її членами і контролює господарську діяльність, слідкує, щоб всі члени сім”ї були належним чином матеріально забезпечені, стежить за релігійно- моральним життям кожного члена сім”ї, є носієм звичеєвого права і слідкує за його дотриманням кожним членом сім”ї, займається особисто вихованням членів своєї родини та слідкує за іншими старшими членами сім”ї, які займаються вихованнм дітей, дбає про справедливість, порядок і злагоду в сім”ї.

Глава сім”ї фактично служить своїй сім”ї, не може бути деспотом і своїм власним добрим прикладом заохочує інших, виконує на рівні з іншими чоловіками важку фізичну роботу, а також представляє свою родину у суспільному житті, в тому числі і у зносинах з органами державної влади та управління, виконує громадські доручення , приймає активну участь у роботі громадської общини.

Сімейні справи, конфлікти за межі сім”ї не виходять. Вони вирішуються у відповідності до звичаєвого права, а також традицій , які є у самій сім”ї. Хазяїн змушений рахуватись з думкою всіх дорослих члені сім”ї, важливі справи вирішувались на сімейній раді.

Слово, рішення глави сім”ї є вирішальним у полагоджені сімейних справ і конфліктів його рішення, розпорядження, вказівки були обов”язковими до виконання і виконувались беззастережно. Глава великої сім”ї відповідав за благополуччя і внутрішній лад у сім”ї перед громадою, яка заохочувала своїми морально-етичними нормами бути добрим господарем.

Мала сім”я жила за тими ж самими звичаями та вимогами, що й велика.

Суспільство, громада приділяли велику увагу внутрісімейним стосункам, слідкували, щоб в ній панувала злагода і порядок і водночас приділяла велику увагу взаєминам між подружжям, оскільки саме від них залежале нормальне життя і розвиток родини.

Кожний член сім”ї відносився до відповідного покоління: старшого, середнього, молодшого, дітей і мав свої права та обов”язки, які шануються всіма іншими членами сім”ї. Згідно звичаєвого права , розподіл праці такий:”чоловіче діло”, “жіноче діло” та “спільне діло”.

Чоловік та інші члени сім”ї чоловічої статі вели надвірне господарство: будівництво, догляд за худобою, польові роботи, виготовлення сільськогосподарського інвентаря, ремісничі роботи гончарство, млинарство, інші.

Хоча дружина офіційно вважається залежною від чоловіка, але її великі права і повноваження фактично урівнювали її з чоловіком.

Кожний з них мав свої повноваження та обов”язки у відповідій сфері домошнього господарства, що забезпечувало благополуччя всієї сім”ї.

Жіночою роботою, як у великій, так і в малій сім”ї вважалось хатнє господарство. До нього відноситься підтримання порядку в помешканні, в будинку, а також на присадибній ділянці, приготування їжі, обробіток огороду, забезпечення сім”ї одягом, догляд і виховання дітей, інше.

У малій сім”ї дружина змушена крім ведення роботи по дому, щей виконувати на рівні з чоловіком “чоловіче діло”, що надавало їй більше прав, але й змушувало нести більше обов”язків, що негативно впливає на виховання дітей, бо на це вже не вистачоло ні сил ні часу.

Домашне господарство велося під керівництвом старшої гоподині – матері або свекрухи у батьківській сім”ї та жінки старшого брата у братській сім”ї.

Дружина мала і матеріальну самостійність, оскільки за народним звичаєвим правом, придане, посаг, віно, яке приносила із собою жінка в сім"ї чоловіка залишалось її особистим .майном. Вона має право особисто на свій розсуд розпоряджатись і здобутками домашнього господарства: молоком птицею, яйцями, печенею, іншим.

Жінка, яка не відповідала вказаним якостям, засуджувалась суспільством. Дівчата, які не були виховані у відповідності до звичаєвих вимог, не мали шансів вийти заміж, іх матері засуджувались суспільством за невміння дати належне виховання та навчити “хатній роботі”. Саме тому в сім”ї приділяли велику увагу вихованню дітей.

Не допускалась неповага дітей, якого б віку вони не були до старших членів родини. В сім”ї існує субординація, яка виконується всіма членами родини, без вийнятку. Ця субординаці є вікова та за становищем члена сім”ї. Всі молодші члени сім”ї підкорялись старшим як за віком так і за статусом. Звернення в сім”ї молодших до старших , особливо до батька й матері дозволялось лише на “Ви”. В сім”ї культивується взаємоповага.

Особливе місце посідає матір у відносинах з дітьми. ЇЇ авторитет і повага до неї підкреслюється всіма членами сім”ї і тому невдячність дітей або вчинена ій кривда іншими членами родини, вважається за звичаєвим правом як порушення основоположних морально-етичних засад сімейного, громадського, всього людського співжиття, злочин за який неминуча розплата. І гарантом цієї розплати була сама родина та суспільство, яке осуджувало негідний вчинок.

Інші члени сім”ї, зокрема брати і сестри, згідно звичаєвого права повинні мати доброзичливі, родинні стосунки. Між братами і сестрами є своя ієрархія, згідно якої старші брати і сестри мали приорітет перед молодшими, я ті повинні їх слухатись. Коли помирав батько, то його обов”язки переходили до старшого сина. Він повинен опікуватись молодшими братами і сестрами, забезпечувати їм матеріальний достаток, займатись їх вихованням та подбати про їх одруження.

Сім”я , як складова частина суспільства, у відповідності до звичаєвого права, мала традиціїї які були розповсюджені у всій громаді, а також свої сімейні традиції. Правовою є традиція спільних сімейних трапез сніданків, обідів, вечерь на які за столом збиралась вся родина. За стіл на почесне місце, першим сідав господар, за ним займали місця інші члени родини у відповідності віку та статусу. Страву подає господиня і якщо це необхідно, їй допомагають у відповідності до субординації інші жінки.