Передумови встановлення влади П. Скоропадського. Проголошення «Українськоїдержави»

Прихід до влади Павла Скоропадського зумовлювався низкою об’єктивних та суб’єктивних факторів, що пов’язуються із занепадом Української Центральної Ради.

Як відомо, до майже цілковитої втрати популярності Ради серед населення, передовсім, призвела її непослідовна й невдала про- соціалістична внутрішня та зовнішня політика.

Програма Української народної громади передбачала створенн* дієздатного й сильного уряду та відбудову армії й адміністряп® ного апарату, яких у той час фактично не існувало. За допомого»

останніх передбачалося підбудувати базований па правових нормах суспільно-політичний і громадський порядок та провести необхідні політичні й соціальні реформи. Здійснення політичної реформи передбачало забезпечення рівних можливостей участі всіх класів суспільства в політичному житті краю. Соціальна реформа полягала у збільшеині чисельності самостійних господарств шляхом обмеження величини найбільших маєтків.

Таким чином, наприкінці березня 1918 p. організаційно оформи- ася опозиція до Української Центральної Ради в особі Української народної громади, керівництво якої передбачало встановлення силь- ноїодмоособової диктаторської влади й визначило основні напрями державної політики.

Такі плани, з одного боку, нехай теоретично, однак рятували Українську державу, а з іншого - збігалися з прагненнями німецько- австрійського командування усунути від влади Українську Центральну Раду (зазначимо, що німецькі війська передислокувалися в Україну на запрошення тієї ж Центральної Ради). Для відсторонення Центральної Ради від влади у факт ичних господарів становища в Україні були суб’єктивні підстави, адже уряд УНР затягував роботу військових комісій, гальмував підписання тих економічних угод, які німці хотіли нав’язати. Усс це об’єктивно призвело до конфлікту між урядом УНР і німецьким командуванням в Україні. Особливо дратував німців проект земельного закону України, яким передбачалося скасування приватної власності на землю, іцо виво- шлася зі сфери товарно-грошових відносим і оголошувалася загальнонародною власністю. Ha думку тодішнього голови PHM УНР Всеволода Голубовича, саме відмова Центральної Ради внссти па вичогу німців корективи до згаданого закону штовхнула окупантів на пошук «бііьиі зговірливого контрагента і тим самим приско- puw гетиманськнн переворот».

Переворот було здійснено 29 квітня 1918 p. у Києві иа Всеукрчш- fbw>H)jхліборобському з’їзді (з’їзді Союзу Земельних Власників Ук- раїми), делегат и якого (6432 особи) постановили, шо «дш спасіння W4