ПЕРЕДМОВА

B основу цієї праці лягли виклади автора в Українському Вільному Університеті: принагідні у Празі (1941-44 pp.), систематичні в Мюнхені (1946-49 pp.), а після дальшої еміґрації за океан — нечасті, гостинні.

Основні студії предмету, розпочаті в пізних тридцятих роках у Львові під час готування докторської дисертації про ґрунтовий процес Гетьманщини, продовжувалися в період війни у Празі, а в перші післявоєнні роки — у Мюнхені на катедрі історії українського права УВУ. У скупі часи заокеанської еміґрації продовжувати такі студії не було можливости, і в цьому криється головний недолік цього видання: неповна і застаріла бібліографія, про що треба перестерегти його читачів. A втім, цей недолік либонь не дуже болючий, бо післявоєнні студії історії українського права є більш ніж скромні. Складаючи бібліографію, звернено увагу передовсім на потреби студентів у готуванні семінарських праць, отже й на наявність видань.

Повна історія українського давнього права ще досі не написана, хоч були для цього відповідні джерела й люди. Bci три центри української науки у Львові, Празі й Києві, не зважаючи на важкі умови, мали змогу закріпити цю чи не наймолодшу й недостатньо досліджену ділянку української науки зложенням, індивідуально чи збірними заходами, коли не повної історії предмету, то бодай завершеного підручника.

Скромні умови для цього, здавалося, виникнули після війни на мюнхенському ґрунті. Щасливою долею ведені, зібралися там навколо УВУ три члени славетної і вельми заслуженої для обговорюваної ділянки нашої науки ’’Комісії для виучування західньору- ського й українського права” київської Всеукраїнської Академії Наук, а саме професори Лев Окіншевич, Василь Гришко й Олек- сандер Юрченко, які разом з автором цієї праці й істориками українського права професорами Миколою Чубатим у ЗСА й Ан

дрієм Яковлевим, колишнім ректором УВУ, утворили катедру історії українського права в УВУ, найповнішу за всю її історію.

Оскільки проф. Окіншевич став викладати давнє українське державне право, проф. Гришко — приватне, а проф. Юрченко — чинне право на Україні, на долю автора припали виклади карного права та судового устрою й процесу. Тривалим здобутком цих викладів залишилися: ’’Лекції з історії українського права. Право державне. Доба станового суспільства” (1947, 2-ге видання 1954) проф. Л. Окіншевича; ’’Чинне право в Україні” у двох частинах (1948 і 1953) проф. О. Юрченка; ’’Міські суди на Україні” (1948), ’’Давнє українське судове право. Конспект викладів” (1949) та ’’Нарис історії українського карного права” (1951) автора цієї праці. Цими виданнями студенти УВУ користуються й досі. Великою допомогою їм є також 40-сторінкова збірка статтей, поміщених у Il томі статтейної ’’Енциклопедії українознавства” у двох томах п.н. "Право” (стор. 630-670) з 1949 p. Дивним чином ця скромна збірка є досі єдиним майже повним оглядом історії українського права! Авторами є професори УВУ Окіншевич, Яковлів, Стахів, Гришко, Старосоль- ський і Падох. Додати б ще, що не втратив своєї вартости й актуальности для студентів права УВУ ’’Огляд історії українського права. По запискам викладів проф. д-ра M. Чубатого”, що появився заходами студентів Тайного Університету в 1921/22 p. у Львові і був двічі передрукований УВУ.

Бпизько 40 років чекає на друк ця скромна праця. Надії на сприятлівіші умови, які дали б змогу її доповнити й виправити, не здійснилися. Підвели також сподівання, що мюнхенський чи будь- який інший центр зможе взятися за здійснення того, що не повелося давнім науковим осередкам української науки, а саме подбати про повний академічний курс історії нашого давнього права. A власне право, зокрема державне, більш, ніж інші ділянки творчости народу, свідчить про його державне минуле.

Тому, хоч з важким серцем, приходиться віддавати до друку цю дуже недосконалу працю, щоб вона допомагала студентам вивчати рідне право й щоб, дожидаючи кращих часів, не пропала. До того невідомо, чи й коли появиться краща за неї.

Автор