<<
>>

Основні напрями й результати законодавчої діяльності

Ha території ЗУНР, згідно з постановою УН Ради, у галузях цивільного. кримінального і процесуального права використовувалося старе австрійське законодавство, якщо воно не суперечило цілям Української держави.

Австрійсько-імперська система законодавства небезпідставно вважалася однією з основ забезпечення стабільності в державі до часу ухвалення власних нормативних актів.

Особливістю законодавчої діяльності ЗУНР була її соціальна спрямованість. Умовно ЗУНР розвивала своє SaKOHOflaBCTBoyfleox напрямах: соціально-політичному та соціально-економічному. Ґли бокі революційні змінитакож відбулися в освіті, культурі тощо.

Злагодженому функціонуванню органів влади і управління- передусім, служило конституційне законодавство. КонституШи*л засади новосгвореної Української держави визначав схвалениі

УН Радою «Тимчасовий основний закон» (13 листопада 1918 p.). У ньому закріплювалося верховенство fi суверенітет народу, який мавздійснювати їх через свої представницькі органи, обрані на основі загального, рівного, прямого, таемного голосування за пропорційною системою. Виборчим правом наділялися усі громадяни незалежно від національності, віросповідання та стагі. Таким представницьким органом мав стати Сойм (Сейм), а до його обрання верховну (законодавчу) владу повинна була здійснювати Українська Національна Рада. Виконавчу владу віддано Державному Секретаріату. Гербом ЗУНР став золотий лев на синьому полі (потім тризуб), прапором - синьо-жовтий. Затверджено печатку Держави.

Ha вдосконалення політичної системи держави були спрямовані >ї інші конституційні закони - «Про вибори до Соішу Західноїобла- cmii Української Народної Республіки» і «Про скликання Соішу За- хідноіобласти Ук/хіїнської Народної Республіки». Цими нормативними актами визначався порядок обрання, скликання та діяльності нового парламенту (вибори мали відбутися у червні 1919 p.).

У республіці, яка стояла па принципах справедливого вирішення національного питання, важливого значення надавалося законодавству про мови. Одним з перших нормативних документів, що врсіульовував мовне питання, було рішення Державного Секретаріату (10 листопада 1918 p.), в якому визначалося, іцо всі закони, урядові акти та інші правові документи, які мають загальнодержавне значення, слід публікувати у чотирьох мовах: українській і мовами офіційних національних меншин польської, гврей- ськоїта німецької. Цим самим Державний Секретаріат намагався ис тільки оперативно доводити до всього населення свої найважливіші рішення, але й завойовувати їхню прихильність до нової української влади.

Згодом використання у країнської мови в різних сферах державного та господарського життя визначалося Законом «Про вживання ^oeuy внутрішнім та зовнішнім урядуванні в іастен і урядів, пубяіч- iiux інститутів; державніос нідприсмств на Західній обметн Ук- риикької Народної Республіки» (15 лютого 1919 p.), яким затверджувався статут української мови як державної. Державні органи і службовці, публічні інституції і державні підприємства зобов язу- ■йли послуговуватися українською у внутрішніх та зовнішніх від- иосинах. Національним меншинам на законодавчому рівні гаран- ■Увалося право вживати в офіційних зносинах з державними вла- стямц, організаціями та установам, усно чи письмово,- рідну мову, а властям, державним іпстиіуціям — відповідати громадянам ix- BboiOM0li010 Національним меншинам гарангувалося право вільно Розвивати свої мови, культуру, матії шкоди, бібліотеки, видавни- Цтва.

періодику.

8 квітня 1919 p. УН Рада прийняла Закон про громадянство і правовий статус чужинців («Про право горожанства (громадян- ства) на Західній області Української Народної Республіки»), Згідно з цим Законом кожна особа, яка у день його оголошення належала до однієї з громад краю, вважалася громадянином 30 УНР. Рішенщ про надання громадянства чужинцям приймав Державний Секретаріат. B окремому параграфі Закону вказувалось, іцо іромадяни I |рц. дніпрянської України - УНР - є тими самими громадяїюми 30 УНР, Процедура відмови від громадянства передбачала подання відповідної зая"ч впродовж 1,5 місяця після публікації закону. Іноземці та ост .. Г>сз громадянства набували статус громадянина після п’яти років постійного проживання на території Республіки.

Одним із найважливіших соціальпогокономічних питаиьудер- жаві залишалось земельне питання та його правове вирішення. Аграрна проблема в ЗУНР набула не тільки економічного, а й політичного значення, адже майже половина орних земель та пасовищ, більша частина лісів за Австрії у Галичині належали помігцикам і церкві, тоді як понад дві третини сслянських господарств були дрібиоземельними або «безземельними» (Б. Тищик).

Аграрну реформу на селі започаткував «Закон про вивласнеим великих фабулярних посілостей». Ним встановлювався порядок конфіскації земель у великих землевласників. Зокрема, націоналізовані землі переходили у тимчасове управління новітових земельних комісій, які розподіляли їх поміж селянами.

Завершити процес врегулювання аграрної проблеми в ЗУІІР мав Закон «Про земельну реформу» (14 квітня 1919 p.), якиіі передбачав конфіскацію земель поміщиків, церков і монастпріМ також набутих із метою спекуляції та тих, що нс обробляли власники своїми силами. Bapro зазначити, що прийнятий Закон мав компромісний характер: конфіскації підлягали землі великих землевласників, власників, які зі зброєю в руках воювали проти Україи- ської держави та земель, які перебували у державній власності Авслро Угорської монархії. A наділялись землею у першу чергу військовослужбовці української армії та безземельні й малоземельні селиш До слова, земельний Закон ЗУНР значно відрізнявся від земслыюг Закону Центральної Ради УНР, за яким було конфісковано і гіерс/®110 у власність усі поміїцицькі та церковні землі без викупу.

Робітничим законодавством було гакож встановлено 8-гоДі®1 ний робочий день та контроль над виробництвом. Однак дослід1111 ки (Б. Тищик) наголошують, що вирішення цих наболілих пробж* було запізнілим, прийняті закони недосконалими (земельний закоЧ- а то й половинчастими (не було націоналізовано промисловихn^

ириемств). Фактично ix реалізацію відкладено до закінчення війни іскликаиня Сейму.

Органи влади ЗУНР також вживали заходів щодо підтримки культури і, зокрема, освіти. Серед законів і розпоряджень, які регулювали діяльність державних органів щодо створення власної освітньої системи були, передусім: «Про основиуладження иікіль- Mfnea па Західній области Української Народної Республіки». «Про полегий при іспитах учителів середніх иікіл». розпорядження «Всправі nptieaiiviiLX шкіл» та низка інших правових актів. Внаслідок прийнятих законодавчих актів було відкрито 30 середніх иікіл, з них 20 гімназій. Вчителів визнано державними службовцями та присвоєно службові ранги. 3 дозволу органів влади ЗУНР далі діяли польські та єврейські навчальні заклади. Ha вільні посади вчителів оголошувався конкурс у пресі. Для матеріальної підтримки вчителів та членів їхніх сімей прийнято ряд законів та розпоряджень про підвищення зарплати.

Отже, ЗУНР провадила активну законодавчу діяльність, яка вже тоді була зорієнтована на міжнародно-правові стаїщарти, відповідала їм і навіть дещо випереджувала (законодавство ЗУНР про мови). При розробці конституційних актів ЗУ11Р її керівники продовжували тралипію «першої» У1ІР у питанні розбудови правовоїдержави. Відкинувши ідею «трудового принципу», держава намагалася створити однакові умови щодо економічного та культурного розвитку як українців, так і представників національних меншин, визначаючи загальнолюдські цінності головним орієнтиром у законодавчій діяльності ЗУНР.

Нація бсз державності c покалічений людський колективний органіац

В. Виииичшт

<< | >>
Источник: Терлюк I. Я.. Історія держави і права України: Навчальний посібник,- K.,2011.- 944 c.. 2011

Еще по теме Основні напрями й результати законодавчої діяльності:

  1. 2.1. ЗМІСТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  2. 2.5. Структурно-функціональні особливості діяльності суб’єктів, що надають послуги у сфері освіти
  3. 4. Основні вимоги до поведінки державних службовців
  4. Напрями наукових досліджень проблем місцевого самоврядування
  5. Правовий статус суб'єктів інвестиційної діяльності
  6. Об'єкти інвестиційної діяльності
  7. Основні напрями й результати законодавчої діяльності
  8. 2.1. Теоретико–правові засади діяльності міліції, інших правоохоронних органів по забезпеченню реалізації правового статусу неповнолітніх.
  9. 2.2. Нормативне регулювання діяльності міліції України по забезпеченню реалізації правового статусу неповнолітніх.
  10. Основні фактори неправомірної діяльності у сфері ведення лісового господарства та проблеми адміністративної відповідальності
  11. 1.1 Історико-правовии аналіз діяльності недержавних організацій та їх інформаційного забезпечення в Україні
  12. Правові засади і форми діяльності недержавних громадських організацій
  13. Напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування з питань реклами
  14. Напрями вдосконалення публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні
  15. Поняття та завдання оперативно-розшукової діяльності
  16. Поняття, ознаки та система суб’єктів оперативно-розшукової діяльності
  17. Напрями розвитку адміністративно-правових засобів протидії дискримінації за ознакою інвалідності
  18. Напрями удосконалення діяльності Генерального прокурора України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -