КРИМІНАЛЬНЕ ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО

В Україні шанувались чесність та порядність, тому кримінальні злочини були мало розповсюджені. В залежності від значення та кількості правовідносин, які діяли та порушувались у суспільстві виникали норми звичаєвого права.

Пошук злодія за звичаєвим правом проводився такими способами: гоніння сліду та свод.

Гоніння сліду або ведення сліду полягало втому, що з населеного пункту, де скоївся злочин, громада повинна була по гвалту потерпілого, вести слід злодія до іншого населеного пункту. Там громада передавала слід іншій громаді, а з себе знімала всяку відповідальність.

При гонінні веденні сліду обов”язкова присутність потерпілого, який був зобов”язаний підтримувати “слід”. Для проведення цієї правової процедури необхідною умовою була наявність “сліду” злочину. У разі відсутності сліду, громада звільнялась від цього обов"зку.

Свод, або ведення своду означало, що гоніння йшло по особам до яких переходили крадені речі і припинялось на третій особі, яка повинна була віддати крадену річ потерпілому і водночас отримувала право шукати незаконного володільця або злодія на подальших сводах.

У кримінальному процесі як спосіб доказування вини та підтвердження злочину використовувалось “личкування”:

- особисте свідчення потерпілого;

- огляд кимось із громади ще до суду вкраденої речі. Речі мали особисті відмітки власника, які називались “лице”, також мітилась худоба надрізи на вухах;

- синці, рани, інші тілесні ушкодження на тілі потерпілого були доказом бійки та насильства;

- за погану поведінку підлітків, старші із громади, знімали щось з їхньої одежі та передавали зняте батькам, докоряючи їм, що погано вчили своїх дітей;

- подружня зрада або перелюбство доказувалось крім поясень свідків тим, що на знак личкування, знімали щось із одягу винних або підрізали поли їхньої одежі;

- присяга, як доказ мала місце, коли по справі були відсутні свідки.

Присяга – це форма випробувань за допомогою якої доводилась законність та справедливість якоїсь дії.

Присяга мала обрядову форму, їй надавалась особлива сила і тому на знак чесності присяги їли землю, а на Запорізькі Січі козаки присягали перед суддями хлібом та сіллю.

Визначення грабежу у сучасному Кримінальному кодексі України не відповідає значенню за звичаєвим правом, згідно якого “грабіж брати”- це зиск на майно злочинця за вчинене злодійство: крадіжку, підпал, розбій тощо. “Грабіж брав” сам потерпілий на свій розсуд із майна кривдника.

Безчестям вважалось у слов”янських народів, а також у народів Сибіру, куди виїжджали на постійне проживання українці зазіхання на чуже майно. Лайкою,образою вважалось безпідставно назвати людину злодієм.

За злодійство судили на зборях громади, корпораціЇ, іншого громадського об”єднаня.

Міру покарання визначали за звичаєвим правом старі люди. Як правило особу, яку визнавали винною, піддавали тілесним покаранням, але поряд з цим існували і різного виду та форми посрамлення. Як правило наслідки такого виховання були позитивними. Особи, які скоїли злочин після такого покарання рецедиву не мали.