Козацька гетьманська держава - «Військо запорозьке» (гетьманщина)

Свого апогею українська козацька державність досягла в середині XVlI ст., коли центр політичного життя України перемістився на Наддніпрянщину, де в результаті національно-визвольної війни українського народу постапа Козацько-гетьманська держава під офіційною назвою - Військо Запорозьке.

Революційний характер подій української історії, які розпочалися під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького 1648 p (Хмельниччина) й тривали до ліквідації восени 1676 p. козацьків державних інституцій гетьмана Петра Дорошенка у Правобережній Україні, найпослідовніше обстоюється та пайгрунтовніше аріумен- густься у працях провідних вітчизняних учених-мсдієвістів В. Смолія та В. Степанкова. Зусиллями цих дослідників сучасна вітчизняна історична наука дійшла висновку, що події 1648- 1676 pp. становили ланки єдиного процесу боротьби українського народу за створення національної держави, н незалежність і територіальну цілісність. Революція- тому що в роки національно-визвольної боротьби було здійснено кардинальні зміни в суспільному ладі, державному устрої та праві. Національна,- тому що ці зміни об’єктивно відповідали інтересам усіх соціальних прошарків українського народу.

Становлення Української держави відбувалося на грунті засад, що пройшли апробацію впродовж попередніх десятиліть на Запорозькій Січі та в серсдовищі реєстрового козацтва. Дослідники відзначають, що процсс перенесення устрою Запорожжя на «во- юсть» або в «городи» - райони, де базувалися козацькі полки, розпочався вже з перших десятиріч XVlI ст. Однак боротьба проти феодалізації суспільства, злам старої й становлення принципово нової моделі політичних і соціально-економічних відносин у Наддніпрянщині збіглися в часі початком Націоиальноіреволюції.

Уже після перших перемог наприкінці травня 1648 p.

B останній чверті XVII ст. революція остаточно зазнала поразки. Утримати державність було надзвичайно нелегко в умовах територіальних зазіхань із боку трьох агресивних сусідів - Польщі, Туреччини та Московської держави. Перемога останньої зробила межу XVII-XVlII ст. в історії України переломною, започаткувавши завершальний етап розвитку Української козацької держави — етап Гі поступової інкорпорації до складу Росії. Фактично все XVlll ст. вітчизняної історії проминуло під знаком занепаду Козацько-гетьманської держави. Ця тенденція найбільш виразно виявила себе в поступовій відмові від революційних завоювань Хмельниччини в соціальній і політичній сферах під тиском російського самодержавства та в його наступі на автономні права козацьких Утворень (Запорозька Січ, козацькі полки Слобожанщини).