§3. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

Важливою складовою конституційного устрою є дер­жавний лад. Державний лад України - це організація і дія­льність держави. Оскільки держава сама є організацією, зо­крема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається і може визначатись як будівництво держави (державне будівництво, державотворення), або її устрій, діяльність.

Проблема історичного становлення й розвитку держа­вного ладу в Україні є однією з актуальних проблем сучас­ного державотворення. Процес становлення державного ладу в Україні на демократичних засадах безпосередньо пов'язаний із втіленням у практику цінностей конституціо­налізму, врахуванням у державотворчому процесі вітчизня­ного і зарубіжного досвіду конституційно-правового регулю­вання суспільних відносин.

За своєю суттю, змістом і формами державний лад є багатогранним явищем. Зокрема, державний лад України охоплює структурні (організаційні) і функціональні основи держави, зокрема політичні, економічні, соціальні й культу­рні (духовні) основи. Політичні основи державного ладу Ук­раїни становлять, насамперед, політичний механізм і відпо­відну політичну функцію (функції) держави; економічні ос­нови - економічний механізм і відповідні функції держави тощо.

Конституція України визначає основні засади держав­ного ладу України, що є керівними принципами організації та діяльності держави та її основних інститутів; органів дер­жавної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів) держави. Основними засадами державного ладу України є принцип суверенності та незалежності держави;

принцип демократизму держави; принцип соціальної і пра­вової держави; принцип унітарності (єдності, соборності) дер­жави; принцип республіканської форми державного прав­ління тощо. Ці принципи відображено в основних рисах на­шої держави, якими наділяє її чинна Конституція України.

Так, згідно зі ст.

Становлення і розвиток сучасного державного ладу України відбувалися поступово та характеризувалися ухва­ленням основоположних конституційних актів, які встанов­лювали його засади: Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р., Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 р., схвалений всенародним голосуван­ням 1 грудня 1991 р., Конституційний Договір між Верхов­ною Радою України і Президентом України «Про основні за­сади організації та функціонування державної влади і міс­цевого самоврядування на період до прийняття нової Кон­ституції України» від 08.06.1995 р., чинна Конституція Укра­їни від 28.06.1996 р. і Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р.

Відповідно до цього доцільно розрізняти такі основні етапи становлення і розвитку

1) перший етап (1990 - 1995 рр.) - проголошення неза­лежності України (ухвалення Декларації про державний су­веренітет України, Акт проголошення незалежності Укра­їни) і внесення відповідних змін до чинної на той час Кон­ституції України 1978 р., зумовлених зміною державного ладу України;

2) другий етап (1995 - 1996 рр.) - розбудова державного ладу України; етап, закріплений Конституційним Догово­ром між Верховною Радою України і Президентом України;

3) третій етап (1996 - 2004 рр.) - становлення та розви­ток державного ладу, передбаченого чинною Конституцією України, яка закріпила якісно новий державний лад;

4) четвертий етап (із 2004 р.) - внесення змін до чинної Конституції України та їх реалізація, що зумовлюють тран­сформацію окремих інститутів існуючого державного ладу України. Історичний розвиток сучасного державного ладу (1990-1995 рр.) був започаткований розпадом колишнього СРСР та становленням України як незалежної самостійної суверенної держави.

За роки дії Конституції у сфері розбудови нового типу державного ладу України зроблено чимало. Однак необхі­дно зазначити, що між його конституційною моделлю та по- сттоталітарною дійсністю є суттєві розбіжності. І це цілком природно, оскільки від тоталітарного політичного режиму неможливо у такий короткий термін перейти до демократи­чного державного ладу. Звідси й випливає основоположне завдання сучасного українського конституціоналізму - по­єднати конституційну модель із реальною практикою дер­жавотворення.

Державний лад охоплює структурні (організаційні) та функціональні основи держави, насамперед, політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи. Так, на­приклад, політичну основу державного ладу утворюють по­літичний механізм і відповідна політична функція держави тощо.

Конституція України передбачає такі основні прин­ципи державного ладу:

1) суверенності і незалежності держави;

2) демократизму держави;

3) соціальної держави;

4) правової держави;

5) унітарності держави;

6) республіканської форми правління.

Особливостями сучасного державного ладу України є такі:

а) державний лад України перебуває у стадії станов­лення, має перехідний і змішаний характер. Україна відій­шла від статусу суб’єкта федерації СРСР; від статусу дер­жави, в якій керівництво органами державної влади та ін­шими інститутами здійснювала тривалий час партія; від статусу, за якого Українській державі (колишній союзній

республіці) не підпорядковувалася більшість державних підприємств, установ і організацій (з числа союзних); від статусу держави, в якій порушувались права людини і гро­мадянина, в якій не існувало ряду органів державної влади або вони мали наддержавний (союзний) характер; від ста­тусу держави, в якій більшість органів мали формальний, символічний характер і яка фактично була відсторонена від зовнішньої політики, роль та значення якої принижувались, - до держави в сучасному розумінні цього слова. Але ухва­лені останніми роками концептуальні рішення з питань по­літичного та соціально-економічного розвитку України не забезпечили всебічного обґрунтування назрілих суспільних перетворень.

б) на сучасному етапі розвиток України спрямований на утвердження насправді суверенної, незалежної держави, повноправного і рівноправного суб'єкта світового співтова­риства; до держави, яка не визнає у своїй країні іншої влади над собою, окрім влади свого народу; до держави, яка слу­жить народу та вважає утвердження й забезпечення прав і свобод людини своїм основним обов'язком. За роки незале­жності в Українській державі відбулися істотні зрушення майже у всіх сферах - політичній, економічній, соціальній, культурній тощо;

в) сучасний державний лад України має у своїй основі реалізацію української ідеї - створення незалежної, суве­ренної, соборної, демократичної, правової, соціальної, роз­винутої держави;

г) відповідно до Конституції, держава, яка виникла на основі здійснення українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, тради­цій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мов­

ної та релігійної самобутності всіх корінних народів і націо­нальних меншин України. Держава формує політичну укра­їнську націю - Український народ, дбає про розвиток етніч­ної української нації та інших етносів;

ґ) Україна з моменту проголошення своєї незалежно­сті виступає важливим міжнародним чинником, який впли­ває на інші держави й міжнародні організації і зазнає, відпо­відно, значного впливу з їх боку. Тому розбудова Українсь­кої держави, утвердження її державного ладу зазнає постій­ного впливу цих факторів як щодо державних структур, так і щодо їх функцій і завдань.

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що демок­ратичний характер якісно нового перехідного та змішаного за змістом державного ладу базується на утвердженні Укра­їни як європейської держави, якій притаманні такі риси, як суверенність, демократичність, соціальна та правова спря­мованість її функціонування.