§4. Президент України - глава держави

Термін «президент» походить від латинського «praesidens» - той, що сидить попереду, головуючий. У Ста­родавньому Римі президами (лат. Praesidis) спочатку нази­вали осіб, які головували на зборах громадян та засіданнях колегіальних органів, а згодом - і вищих посадових осіб дер­жави - сенаторів, проконсулів, легатів цезаря.

Інститут президента в його сучасному розумінні утвердився в Україні напередодні проголошення незалеж­ності нашої держави в 1991 р. Перші вибори Президента Ук­раїни відбулися в один день із затвердженням на всеукраїн­ському референдумі Акта проголошення незалежності Ук­раїни 1 грудня 1991 р. Тому інститут президентства України (президентури) або ж інститут Президента України тради­ційно вважається важливою складовою становлення та роз­будови національної державності.

Посади президента не існувало і в колишньому СРСР, аж до самого його розпаду та запровадження інсти­туту президентури в 1991 р. Тривалий час функції глави держави в Україні виконувала переважно Президія Верхов­ної Ради УРСР, яка вважалася найвищим органом держав­ної влади України, та її голова.

1 грудня 1991 р. відбулися перші в нашій державі ви­бори Президента, під час яких було уперше на конституцій­ній основі шляхом прямих виборів обрано Президента Ук­раїни. Проте удосконалення інституту Президента України активно й усебічно тривало під час конституційного про­цесу, пов'язаного з підготовкою нової Конституції України та внесенням змін і доповнень до чинного на той час Основ­ного Закону. Про це свідчать, зокрема, проекти Конституції України у редакціях 1992, 1993, 1995 pp. і Конституційний договір, укладений між Президентом України та Верховною Радою 8 червня 1995 р. За цими проектами Конституції Ук­раїни і Конституційним договором Президент України на­бував статусу глави держави і глави виконавчої влади.

Вибори Президента України мають власну історію, позначену здобутками та певними недоліками. До перших варто віднести демократичний характер цих виборів, визна­ний міжнародним співтовариством, а до недоліків - своєрі­дну «традицію» внесення змін до виборчого законодавства напередодні або під час виборів, що ускладнює не лише пе­ребіг виборів, а й процес встановлення їх результатів.

Станом на 2017 р. в Україні було проведено 2 достро­кових (1994 і 2014 рр.) та 4 чергових (1991, 1999, 2004, 2011 рр.) виборів Президента. При цьому перші вибори Президента України проводилися 1 грудня 1991 р. одночасно із всеукра­їнським референдумом, на якому громадяни більшістю го­лосів підтримали Акт проголошення незалежності України, що дає підстави вважати їх установчими, першими для Ук­раїни загальнонародними виборами глави держави.

За Конституцією, Президент України є главою дер­жави і виступає від її імені (ч.1 ст.102). У структурній орга­

нізації Української держави Президенту належить особ­ливемісце, оскільки він уособлює державу, виступає від її імені й забезпечує узгоджене функціонування всього дер­жавного механізму. Президент України структурно не нале­жить до жодної з гілок влади, однак функціонально тяжіє до виконавчої, маючи значні важелі впливу на всі ланки дер­жавного апарату.

Президент України обирається на 5 років громадя­нами України на основі загального, рівного і прямого вибор­чого права при таємному голосуванні. Обрання однієї особи на більш як два терміни поспіль не допускається.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день проведення виборів досяг віку 35 ро­ків, має право голосу, постійно проживає в Україні протягом останніх 10 років та володіє державною мовою. Не можуть бути висунуті претендентами на кандидатів у Президенти України громадяни, які перебувають у місцях позбавлення волі або мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Новообраний Президент вступає на пост не пізніш як за 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складення присяги народові на урочистому засі­данні Верховної Ради. Президент, обраний на позачергових виборах, складає присягу в 5- денний термін після офіцій­ного оголошення результатів виборів.

Президент України має виконувати свої повнова­ження тільки особисто і не може передавати їх іншим осо­бам або органам. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах дер­жавної влади або в об'єднаннях громадян, а також займа­тися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Свої обов'язки Президент виконує до вступу на пост новообраного Президента. Проте, Конституція України (ст. 108) передбачає можливість дострокового припинення пов­новажень Президента в разі: 1) відставки; 2) неможливості

виконувати свої повноваження за станом здоров’я; 3) усу­нення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті.

У разі дострокового припинення повноважень Прези­дента України виконання його обов’язків на період до об­ранняі вступу на пост нового Президента України поклада­ється на Голову Верховної Ради України.

Президент України на основі та на виконання Консти­туції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України. Акти Президента України, видані в межах повноважень, передба­чених пунктами 5,18, 21, 23 ст. 106 Конституції України, по­требують контрасигнації: вони скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Відповідно до ст. 106 Конституції,Президент Укра- їни:1) забезпечує державну незалежність, національну без­пеку і правонаступництво держави; 2) звертається з послан­нями до народу та із щорічними і позачерговими послан­нями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною ді­яльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) ухвалює рішення про визнання інозем­них держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнарод­них організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипло­матичних представників іноземних держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції Укра­їни відповідно до статті 156 Конституції, проголошує всеук­раїнський референдум за народною ініціативою;7) призна­чає позачергові вибори до Верховної Ради України у тер­міни, встановлені Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Консти­туцією; 9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в тер­мін не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання

такої пропозиції; 10) вносить до Верховної Ради України по­дання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначає на посаду та зві­льняє з посади за згодою Верховної Ради України Генераль­ного прокурора; 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомо­влення; 14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Слу­жби безпеки України; 15) зупиняє чинність актів Кабінету Міністрів України з мотивів їх невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; 16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головноко­мандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сфе­рах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України ухвалює рі­шення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових форму­вань; 20) ухвалює відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Ук­раїні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, не­безпеки державній незалежності України; 21) ухвалює у разі необхідності рішення про введення в Україні або в ок­ремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголо­шує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвер­дженням цих рішень Верховною Радою України; 22) призна­чає на посади третину складу Конституційного Суду Укра­їни; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) наго­роджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) ухвалює рішення про

прийняття до громадянства України та припинення грома­дянства України, про надання притулку в Україні; 27) здійс­нює помилування; 28) створює у межах коштів, передбаче­них у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні ор­гани і служби; 29) підписує закони, ухвалені Верховною Ра­дою України; 30) має право вето щодо ухвалених Верховною Радою України законів (окрім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повто­рний розгляд Верховної Ради України; 31) здійснює інші по­вноваження, визначені Конституцією України.

Президент України не може передавати свої повнова­ження іншим особам або органам.

Президент України на основі та на виконання Консти­туції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Акти Президента України, видані в межах повнова­жень, передбачених пунктами 5, 18, 21 цієї статті, скріплю­ють підписами Прем'єр-міністр України і міністр, відповіда­льний за акт та його виконання.