Стаття 2. Законодавство, що регулює діяльність сільськогоспо­дарських кооперативів

1. Діяльність сільськогосподарських кооперативів базується на нормах Конституції України, Цивільного, Господарського, По­даткового і Земельного кодексів України, цього Закону, інших нормативно-правових актів.

Законодавство про сільськогосподарські кооперативи, виступаю­чи формою реалізації аграрно-правових норм, містить досить широке коло нормативних актів, які регулюють кооперативні відносини.

Правовою основою функціонування сільськогосподарських коопе­ративів в Україні є Закони України «Про сільськогосподарську коопе­рацію»^[28] та «Про кооперацію»^[29]. Однак, зважаючи на те, що кооператив є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, вступає у цивільні відносини, є платником податків, використовує майно, у тому числі земельні ділянки, використовує найману працю, веде різні види обліку, є суб'єктом міжнародної та зовнішньоекономічної діяльності тощо, коло правових актів, що регулюють діяльність сільськогоспо­дарських кооперативів, є надзвичайно великим.

Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» регулює ді­яльність тільки одного виду кооперативів — сільськогосподарських. Закону України «Про кооперацію» є «рамковим» і регулює діяльність усіх типів кооперативних організацій, у тому числі й через бланкетні й відсильні норми.

На виконання зазначених законів були прийняті постанови та роз­порядження Кабінету Міністрів України, накази, розпорядження, ре­комендації, норми і правила та акти центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування).

Можна виокремити три основні групи нормативно-правових актів, що регламентують кооперативні відносини в сільському господарстві:

1) загальне законодавство, дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарювання;

2) галузеве законодавство (особливо земельне, аграрне, цивільне та ін.);

3) спеціальне законодавство (кооперативне, зокрема аграрно- кооперативне)

Конституція України не містить конкретних норм, які б прямо сто­сувалися сільськогосподарських кооперативів, однак тут закріплено низку норм, які впливають на кооперативні відносини у сільському господарстві: право власності на землю; право кожного володіти, ко­ристуватися і розпоряджатися своєю власністю, право на здійснення підприємницької діяльності.

Цивільне законодавство має визначає правосуб'єктність сільсько­господарського кооперативу як юридичної особи.

Договірні відносини сільськогосподарських кооперативів з іншими суб'єктами господарювання регулюються Цивільним і Господарським кодексами України^[30]. Обидва кодекси містять норми, що регулюють ді­яльність виробничих кооперативів.

Господарський кодекс^[31] містить загальну універсальну норму, яка дозволяє здійснювати підприємницьку діяльність у будь-яких органі­заційних формах на вибір підприємця. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 45 ГК порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм ви­значається цим Кодексом та іншими законами.

Господарський кодекс України також відсилає до актів спеціально­го законодавства^[32].

Сферою регулювання Податкового кодексу України^[33] є група одно­рідних суспільних відносин, які визначають надходження коштів від сільськогосподарських кооперативів як від платників податків у бю­джети у формі податків і зборів, зокрема, закріплення переліку подат­ків і зборів; порядок адміністрування податків і зборів; закріплення правового статусу кооперативів як платників податків і зборів; компе­тенцію контролюючих органів і повноваження їх посадових осіб; регу­лювання відповідальності за порушення податкового законодавства^[34].

Особливе значення для сільськогосподарської кооперації має галу­зеве законодавство, насамперед земельне та аграрне. Сільськогоспо­дарські кооперативи, особливо виробничі, не можуть розпочати свою діяльність без одержання земель у встановленому законом порядку. Важливе значення у цьому плані має Земельний кодекс України^[35].

Систему спеціального (кооперативного), зокрема аграрно-коопе­ративного, законодавства України на сьогодні складають три основні нормативно-правові акти, які мають вищу юридичну силу («Про коо­перацію», «Про споживчу кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Значний вплив на розвиток сільськогосподарської кооперації справили укази Президента України з питань реформування аграрно­го сектора економіки^[36] (Указ Президента України № 666 від 10 листо­пада 1994 р. втратив чинність, окрім ст. 3 згідно з Указом Президента України від 20 липня 2007 р. № 650). Вони створили стартові умови по­дальшої зміни земельних відносин на селі й на підставі цього почала формуватися нова структура сільського господарства на базі нових організаційно-правових форм здійснення господарювання.

Існують різноманітні місцеві програми з розвитку кооперації та за­ходи на підтримку кооперативів, що закріплені у відповідних правових актах^[37].

Таким чином, поняття «кооперативне законодавство» охоплює за­кони України; міжнародні договори України, Законодавство СРСР, по­станови Верховної Ради України; укази Президента України; акти ор­ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також локальні акти самих кооперативів (статут, Правила внутрішньогоспо­дарської діяльності, правила трудового розпорядку тощо).

2. Загальні принципи, поняття та норми утворення, забезпечення функціонування, управління та ліквідації сільськогосподарського кооперативу і кооперативних об'єднань, контроль за їх діяльніс­тю, права та обов'язки їх членів, формування майна, фондів, цін і тарифів на продукцію та послуги, а також трудові відносини у та­ких кооперативах та об'єднаннях регулюються Законом України «Про кооперацію».

Чільне місце за характером регулювання кооперативних відносин займає Закон України «Про кооперацію»^[38]. Його розроблено відповід­но до Указу Президента України «Про заходи щодо розвитку коопера­тивного руху та посилення його ролі у реформуванні економіки Укра­їни на ринкових засадах» № 1348/2000 від 19 грудня 2000 р.^[39] з метою створення сприятливих умов для розвитку кооперативного сектора економіки. Він став базовим для всіх видів і форм кооперації в Україні, зокрема для сільськогосподарської. Відповідно до прикінцевих поло­жень цього Закону (ст. 41), він має переважну силу перед іншими акта­ми кооперативного законодавства.

Саме тому важливим є повне і правильне розуміння поняття коопе­ративу взагалі, розуміння його цінностей і принципів^[40].