<<
>>

2. Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження

Виконавчу владу в Україні здійснює згідно зі ст. 113 Конституції Кабінет Міністрів України. Він є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку становлять Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки •Крим, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.
Як вищий колегіальний орган у системі органів виконавчої влади Кабінет Міністрів здійснює виконавчу владу безпосередньо та через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої влади відображає його роль і місце не лише у системі органів виконавчої влади, а й у системі державної влади України в цілому і характеризує його діяльність як органу, який здійснює виконання законів Верховної Ради України та нормативних актів Президента України.

На жаль певні складності виникають з проблеми організації виконавчої влади, здійснюваної Кабінетом Міністрів України, і формуванням цього органу, які пояснюються існуючою формою правління, а також відображають, на жаль, існуючу боротьбу між законодавчою гілкою влади і Президентом.

Парламентський варіант розв'язання цього питання протягом майже шести років базувався на презумпції верховенства Верховної Ради України щодо органів виконавчої влади і перш за все до Кабінету Міністрів. Але така позиція фак-

-388-

тично нічого не залишала від розподілу влад у його юридичному розумінні і перетворювала уряд не на виконавчий орган державної влади, а на виконавчий апарат Верховної Ради, позбавляючи його логічно потрібної самостійності і незалежності.

Президентський підхід виявлявся у тому, що Кабінет Міністрів України є вищий орган виконавчої влади, підзвітний Президентові України. У даному варіанті яскраво простежувалося прагнення закріпити незалежність виконавчої влади в межах буквального розуміння принципу розподілу влад. Така позиція, якщо доводити ідею незалежності виконавчої влади до логічного кінця, є обгрунтованою і має право на існування. Вона виявляє прагнення виконавчої влади захистити себе від постійного втручання законодавчої влади у її власну сферу діяльності, від прагнення парламенту перетворити Кабінет Міністрів України на власний робочий орган, позбавити його практично всіх атрибутів самостійної гілки єдиної державної влади.

В період, коли Президент України згідно з Конституцією, мав статус глави держави і глави виконавчої влади, він здійснював організацію виконавчої влади. Проте і в цей час практична реалізація цього повноваження Президентом зіткнулася з цілою низкою складних проблем. По-перше, не було з'ясовано, що таке виконавча влада і в чому її відмінність від діяльності колишніх виконавчо-розпорядчих органів, хоч це питання могло бути розв'язане шляхом прийняття вже згадуваного Закону про виконавчу владу. По-друге, не було підготовлено і прийнято пакета законодавчих актів щодо закріплення правових засад цієї влади. Зокрема, це стосується проект Закону "Про Кабінет Міністрів України" починаючи з 1995 р. і по цей час.

Зі зміною статусу Президента України, коли він згідно з Конституцією України є главою держави, тобто не входить до жодної гілки влади, питання про сутність, правові засади виконавчої влади, як окремої гілки державної влади по суті залишалося не вирішеним до кінця.

Так, Конституція Україн не містить положення, які б визначали саме характер виконавчої влади, оскільки розділ VI "Кабінет Міністрів України.

Інші органи виконавчої влади" висвітлює лише питання щодо системи виконавчої влади. Про те, хто формує цю систему, у розділі нічого не сказано.

-389-

У той же час, організацію і діяльність органів цієї гілки влади згідно з Конституцією визначає Верховна Рада України, а формує її Президент України (ч. 12 ст. 92 і ч. 10 ст. 106 Конституції).

У свій час досить логічно зазначалося, що "характер організації будь-якої установи природно і неминуче визначається змістом діяльності цієї установи"1. Це положення є принциповим і в сучасний період.

Дійсно, для з'ясування питання про правову природу виконавчої влади доцільно проаналізувати повноваження тих органів, які стосуються її організації та функціонування.

Стаття 116 Конституції України, яка закріплює компетенцію Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади, відповіді на нього не дає.

Повноваження законодавчого органу при вирішенні цього питання не з'ясовано.

Що стосується ролі повноважень Президента України у визначенні правового статусу згаданої гілки державної влади, то очевидно доцільно виходити з того, що за формою правління Україна є, як уже зазначалося, напівпрезидент-ською республікою. Форма напівпрезидентського правління, яка притаманна Україні, безпосередньо впливає і на здійснення главою держави повноважень у сфері виконавчої влади, найважливішими з яких є участь у формуванні і діяльності уряду.

В Україні відповідно до частин 10 і 15 ст. 106 Конституції України Президент України одноособове призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій органів виконавчої влади.

Такі повноваження підтверджуються міжнародною практикою багатьох держав. Наприклад, у Росії одним з таких актів є Указ Президента "Про структуру федеральних органів виконавчої влади" від 10 січня 1994 р. Майже у всіх країнах Латинської Америки право президента видавати акти стосовно організації і діяльності уряду ніякими іншими органами не обмежується.

1 Див.: Ленин В. Й. Полн. собр. соч. — Т. 6. — С. 99.

-390-

Проте, слід врахувати й те, що, згідно з ч. 12 ст. 92 Конституції України виключно законодача влада в особі Верховної Ради законами України визначає організацію і діяльність органів виконавчої влади. Тому виникає закономірне запитання, як може інший орган, який не знає специфіки діяльності виконавчої влади, вирішувати питання правового статусу всіх елементів системи цієї влади, зокрема Кабінету Міністрів.

У такому підході яскраво виявляється життєвість хибної практики радянської доби, сутність якої полягала у повному нехтуванні легітимністю створення відповідного державного органу, і практично здійснювалась шляхом вольового рішення заснування такого органу без розробки правової основи його організації та діяльності. Власне саме цим пояснюються непоодинокі приклади, коли протягом майже 50 років окремі міністерства існували без відповідних Положень про них (наприклад, міністерства фінансів в СРСР і союзних республіках).

Крім того, слід врахувати ту обставину, що практично проекти законодавчих актів про організацію відповідної ланки виконавочої влади (зокрема, про Кабінет Міністрів) кваліфіковано готують самі ці органи, оскільки будь-які комітети Верховної Ради України краще за них це не зроблять.

Якщо буквально розуміти положення згаданої частини ст. 92 Конституції, то на практиці законодавчий орган має прийняти близько 50—60 законів, зокрема про Кабінет Міністрів України, про міністерства, державні комітети, інші центральні відомства, а також про місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві і Севастополі. Таким чином, Верховна Рада України фактично не зможе вирішувати виключно законами інші питання власної компетенції. Крім того, про яку, хоч би відносну самостійність за своєю сутністю гілки державної влади — виконавчої — можна говорити. Це, безумовно, призведе до порушення балансу законодавчої і виконавчої влади.

У той же час, про яку організацію і діяльність виконавчої влади з боку Верховної Ради може йтися, якщо цей законодавчий орган не має права призначати і звільняти з посади міністрів та інших керівників центральних органів виконавчої влади, оскільки це виключне право Президента.

-391-

Між тим згадані повноваження Президента України з організації і дяльності виконавчої влади безпосередньо випливають з форми правління в Україні.

Відомо, що глава держави в президентських республіках, виступаючи, як правило, як глава держави, водночас е єдиновладним носієм виконавчої влади і главою уряду. Тому він самостійно призначає та звільняє з посади членів кабінету, визначає його політику і структуру.

Інша справа напівпрезидентська республіка, якою є і Україна. У таких державах право глави держави призначати і звільняти міністрів, безпосередньо впливати на організацію і діяльність уряду має більш обмежений характер, оскільки уряд формується з урахуванням співвідношення партійних сил у парламенті, а його главою є прем'єр-міністр. Проте така модель не характерна для України, оскільки чітко визначеної президентської або парламентської більшості у Верховній Раді поки що немає.

Взагалі ж сутність напівпрезидентської моделі зводиться насамперед до міцної президентської влади, здійснюваної в умовах дещо меншої сутності розподілу влад, ніж у президентських республіках. Глава держави у напівпрездентській республіці не обов'язково є єдиновладним носієм виконавчої влади, а часто-густо поділяє ці повноваження з прем'єр-міністром, який очолює уряд. Повноваження глави держави і глави уряду тісно переплетені, при цьому глава держави відповідає за вирішення загальних, стратегічних питань, контролюючи певні ключові сфери діяльності уряду, в той час як прем'єр-міністр несе відповідальність за повсякденне, практичне управління.

Не досить чітке розмежування законодавчої і виконавчої гілок влади щодо їх організації і діяльності, як це спостерігається у Конституції України, може призвести до "порушення або зміни притаманної тій чи іншій формі правління єдності структури управління, причому одночасно можуть виникнути нові види відносин, колізії і непогодженості, яких не було у "відпрацьованих формах правління"1.

1 Див.: Чиркин В. Е. Нетипичние формьі правлення в современном го-сударстве / / Государство й право. — 1994. — № 1. — С. 110.

-392-

Мабуть, згаданих колізій могло б не бути, якби при формулюванні ч. 12 ст. 92 Конституції України був врахований позитивний, на наш погляд, досвід колишнього СРСР при вирішенні подібних питань. Як відомо, союзне законодавство вирішувало питання законотворчості в колишніх республіках за допомогою Основ відповідних галузей законодавства, на підставі яких республіки розробляли власне законодавство.

У цьому зв'язку було б правильним, щоб законодавчий орган з питань організації і діяльності виконавчої і судової влади приймав також лише Основи такої організації і діяльності. Такий підхід дав би змогу двом іншим гілкам влади на підставі таких Основ створювати і приймати конкретизовані нормативні акти щодо власної організації.

Тим більше це стосується виконавчої влади, формування якої — виключне право Президента. На підставі Основ організації і діяльності цієї влади, він міг би нормативними указами вирішувати, регулювати питання організації і діяльності всіх ланок системи виконавчої влади в Україні.

Між тим у діяльності інших країн світу цю проблему давно вирішено. Найтиповіший приклад — Конституція Франції 1958 р., де міститься перелік питань, з яких парламент приймає закони, а також визначено питання, з яких нормативні акти видають органи виконавчої влади. Ці акти виконавчої влади не розглядаються як закони і не мають назви закону (хоч і є назви "декрети-закони", "законодавчі декрети"), але насправді вони регулюють питання, які належать до предмета закону (так звані акти регламентарної влади).

В іншому разі за уповноваженням парламенту виконавча влада має право приймати акти, які мають силу законів (делеговане законодавство). Таке право парламенту передбачено у Великій Британії, Італії та ін. До речі, у 1994—1995 рр. таке право було надано Верховною Радою України Кабінету Міністрів, який мав право приймати декрети-акти, що за сво-•єю юридичною силою дорівнювали законам.

На сучасному етапі розвитку Української держави організація, повноваження, функції і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 17 січня 2002 р. та іншими законами.

-393-

Функції Кабінету Міністрів України в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, визначаються також актами Президента України.

Деякі питання діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції та законів України можуть визначатися постановами Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Кабінету Міністрів України відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" є:

забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України; здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави в інтересах Українського народу; виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості; забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробка проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямування та координація діяльності міністерств, інших органів виконавчої влади; координація та контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері надання фізичним і юридичним особам управлінських послуг.

Закон визначає також принципи діяльності Кабінету Міністрів України. Діяльність Кабінету Міністрів України грунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, колегіальності та гласності.

Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гаранту-

-394-

вання відповідальності держави перед громадянами за забезпечення їм гідних умов життя.

У своїй діяльності він керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Уряд здійснює виконавчу владу в межах, установлених Конституцією та законами України. Неправомірне втручання будь-яких органів, посадових осіб, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян у вирішення питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України, не допускається.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Рішення приймаються ним після обговорення питань на засіданнях Кабінету Міністрів України, крім випадків, передбачених Законом.

Він регулярно інформує громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність. Прийняття таємних (закритих) рішень можливе лише у випадках, визначених законом, у зв'язку з вимогами національної безпеки України.

Що стосується складу Кабінету Міністрів України, то згідно зі ст. 114 Конституції до Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'ер України, три віце-прем'єр-міністри та міністри.

За поданням Прем'єр-міністра України Президент України може призначити міністрами осіб, які не очолюють міністерство чи інший орган виконавчої влади. У складі Кабінету Міністрів України може бути не більше двох таких міністрів.

Загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України визначається посадовим складом Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України формується у не більш як шістдесятиденний строк з дня вступу Президента України на посаду або відставки попереднього складу Кабінету Міністрів України.

Посади членів Кабінету Міністрів України за характером повноважень та діяльності призначених на них осіб належать до державних політичних посад (не до посад державних службовців), передбачених законодавством про державну службу.

Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" та іншими законами. Не допускається прирівнювання будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України.

-395-

На членів Кабінету Міністрів України поширюються норми законодавства про боротьбу з корупцією (ст. 6 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Слід зазначити, що більшість конституцій країн світу у своїх статтях не визначають кількісний склад уряду, оскільки таке питання звичайно регулюється актами глави держави про призначення уряду. В деяких країнах, зокрема латиноамериканських, така регламентація суперечить офіційній доктрині, яка стверджує, що "ніякий конституційний бар'єр не повинен стримувати зростання обсягу і форм реалізації урядової діяльності"1.

Проте законодавство ряду країн встановлює як мінімальну, так і максимальну кількість членів уряду. До складу уряду Норвегії, наприклад, можуть входити прем'єр-міністр і не менше семи міністрів, Ірландії — від 7 до 15 міністрів, США — 12 міністрів.

Голова Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України (ч. 12 ст. 85 і ч. 9 ст. 106 Конституції).

Процес призначення Прем'єр-міністра України складається з таких стадій: визначення Президентом кандидатури на цю посаду; розгляд Верховною Радою України цієї кандидатури; внесення та розгляд кандидатури на пропоновану посаду; призначення на посаду Прем'єр-міністра та членів

уряду.

Внесення кандидатури на посаду Прем'єр-міністра. Президент України протягом п'ятнадцяти днів з дня вступу на пост або припинення повноважень Кабінету Міністрів України, як правило, після консультацій з Головою Верховної Ради України та керівниками депутатських фракцій і груп вносить на розгляд Верховної Ради України кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра України.

У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення запропонованої кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України, як правило, після консультацій з Головою Верховної Ради України та керівниками депутатських фракцій і груп у семиденний строк

1 Див.: Сравнительное конституционное право. — М., 1966. — С. 635.

- 396 -

вносить на розгляд Верховної Ради України нову кандидатуру на цю посаду або повторно пропонує ту саму кандидатуру.

Розгляд Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України. Верховна Рада України розглядає внесену Президентом України кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра України не пізніше як у десятиденний строк з дня її внесення.

Водночас з внесенням кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України до Верховної Ради України подаються відомості про кандидата, зазначені в Законі "Про Регламент Верховної Ради України".

Депутатські фракції і групи мають право перед розглядом питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрітись з кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України та отримати відповіді на поставлені запитання.

Президент України або уповноважена ним особа представляє внесену кандидатуру на пленарному засіданні Верховної Ради України. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України виступає з програмною заявою та відповідає на запитання народних депутатів України. Представники депутатських фракцій і груп мають право висловити позицію своїх депутатських об'єднань.

Голосування постанови Верховної Ради України про надання згоди на призначення Прем'єр-міністром України кандидатури, внесеної Президентом України, відбувається у поіменному режимі.

Рішення приймається більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

Призначення Прем'єр-міністра та членів Кабінету Міністрів України. Прем'єр-міністр України призначається указом Президента України в триденний строк після одержання згоди Верховної Ради України.

Прем'єр-міністр України протягом чотирнадцяти днів з дня свого призначення на посаду після консультацій з Головою Верховної Ради України та депутатськими фракціями і групами вносить Президентові України подання щодо посадового і персонального складу Кабінету Міністрів України. Про зміст подання Прем'єр-міністр України водночас інформує Голову Верховної Ради України. На кожну посаду вноситься одна кандидатура. У разі відхилення Президентом України кандидатури на посаду члена Кабінету Міністрів Ук-

-397-

>аїни Прем'єр-міністр України вносить Президентові Украї-ш іншу кандидатуру на цю посаду в тому самому порядку.

На підставі подання Прем'єр-міністра України Президент /країни затверджує посадовий склад Кабінету Міністрів Ук-заїни та призначає членів Кабінету Міністрів України.

Пропозиції щодо призначення на вакантні посади у складі Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністр України вносить Президентові України протягом чотирнадцяти днів пісня утворення таких вакансій у порядку, передбаченому Законом.

Указ Президента України про призначення на посади членів Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра України, скріплюється підписом Прем'єр-міністра України.

Присяга членів Кабінету Міністрів України. Члени Кабінету Міністрів України складають присягу Українському народові такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь додержуватися Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, всіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, обстоювати права і свободи людини і громадянина, дбати про добробут Українського народу, зміцнення та сталий демократичний розвиток Української держави".

Присяга складається в урочистій обстановці перед Президентом України у присутності народних депутатів України не пізніше як через п'ять днів після сформування Кабінету Міністрів України або призначення нового члена Кабінету Міністрів України.

Присяга членів новопризначеного Кабінету Міністрів України оголошується Прем'єр-міністром України, її текст підписує кожний член Кабінету Міністрів України. Новоприз-начені члени Кабінету Міністрів України складають присягу особисто і підписують її текст.

Про прийняття присяги робиться запис у трудовій книжці члена Кабінету Міністрів України. Підписаний текст присяги зберігається в особовій справі члена Кабінету Міністрів України.

Відмова члена Кабінету Міністрів України скласти присягу має наслідком звільнення його з посади.

-398-

Кабінет Міністрів України набуває повноважень з моменту призначення Президентом України не менш як двох третин від загальної чисельності членів Кабінету Міністрів України. Новопризначені члени Кабінету Міністрів України набувають повноважень з моменту призначення.

Кабінет Міністрів України не пізніше як у шістдесяти-денний строк після набуття повноважень подає на розгляд Верховної Ради України Програму діяльності Кабінету Міністрів України на строк своїх повноважень.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України має містити концептуальне викладення стратегії діяльності, засобів та строків виконання завдань Кабінету Міністрів України. До неї додаються загальна структура системи органів виконавчої влади та інформація про членів Кабінету Міністрів України.

Програму діяльності Кабінету Міністрів України розглядає Верховна Рада України не пізніше як у десятиденний строк з дня її подання.

Перед розглядом на пленарному засіданні Верховної Ради України Програма діяльності Кабінету Міністрів України попередньо обговорюється в комітетах Верховної Ради України, депутатських фракціях і групах.

Прем'єр-міністр України представляє Програму діяльності Кабінету Міністрів України на пленарному засіданні Верховної Ради України та відповідає на запитання народних депутатів України.

Верховна Рада України може надати Кабінету Міністрів України можливість протягом двадцяти днів доопрацювати.

Програму діяльності Кабінету Міністрів України на основі вивчення пропозицій і зауважень, висловлених при її обговоренні у комітетах, фракціях і групах та на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Голосування за постанову Верховної Ради України про Програму діяльності Кабінету Міністрів України відбувається у поіменному режимі. Програма діяльності Кабінету Міністрів України вважається схваленою, якщо за неї проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України.

У разі несхвалення Верховною Радою України Програми діяльності Кабінету Міністрів України Верховна Рада Украї-

-399-

ни може розглянути питання про недовіру Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції.

Повноваження члена Кабінету Міністрів України можуть бути припинені Президентом України за його ініціативою, за поданням Прем'єр-міністра України або за заявою члена Кабінету Міністрів України.

Член Кабінету Міністрів України з політичних чи особистих мотивів має право заявити Президентові України про свою відставку. Про намір подати заяву про відставку він попередньо повідомляє Прем'єр-міністра України.

Член Кабінету Міністрів України, відставку якого прийняв Президент України, за його дорученням та власною згодою продовжує виконувати свої повноваження до набуття повноважень новим членом Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.

З питань припинення повноважень чи прийняття відставки членів Кабінету Міністрів України Президент України видає відповідні укази.

Закон визначає вимоги до осіб, які не входять до складу Кабінету Міністрів України. Зокрема, до складу Кабінету Міністрів України можуть бути призначені громадяни України, які мають вищу освіту та володіють державною мовою.

Члени Кабінету Міністрів України не можуть бути народними депутатами України чи мати інший представницький мандат, вони не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку або створеної з метою надання торгово-промислових чи фінансових послуг іншим підприємствам, організаціям або фізичним особам.

Проте, слід зазначити, що згадані вимоги до кандидатів на посаду міністрів не є вичерпними. Так, недостатньою, на наш погляд, є вимога про громадянство України. А якщо такий кандидат нещодавно натуралізований. Аналіз законодавства інших країн дає можливість стверджувати, що це не формальне питання, адже потрібен певний строк проживання у країні, щоб мати право бути кандидатом у міністри. Такий строк у ряді країн визначається у 10 років (Швеція, Мексика, Парагвай та ін.).

-400-

Не визначено і вікових меж, необхідних для зайняття цієї посади.

Зовсім не простою є проблема щодо поєднання роботи міністрів в уряді з участю у діяльності Верховної Ради як депутатів, а також з іншою роботою. Законодавство країн світу розв'язує цю проблему далеко не однозначно.

Так, у країнах з президентською формою правління, а також в Австрії, Нідерландах, Норвегії, Франції члени уряду не можуть бути депутатами. Наприклад, згідно з Конституцією Франції депутат парламенту, якого призначено міністром (або міністр, якого обрано до парламенту), повинен протягом місяця зробити відповідний вибір.

У таких країнах, як Велика Британія, Австралія, Індія, Нова Зеландія та інші, міністри, навпаки, повинні бути депутатами. Згідно з Конституцією Австралії, "жоден з міністрів не має права обіймати свою посаду більше трьох місяців, якщо він не є членом парламенту".

У деяких країнах (Данія, Іспанія, Фінляндія) міністри можуть, але не зобов'язані, бути депутатами.

Вважаємо, що до згаданих вимог доцільно включити норму про заборону професійної діяльності кандидатів у міністри, зайняття ними інших оплачуваних посад (як передбачено законодавством Франції, Румунії, ФРН).

Кабінет Міністрів України утворюється на строк повноважень Президента України.

Повноваження Кабінету Міністрів України припиняються достроково у разі:

— прийняття Президентом України рішення про припинення повноважень Прем'єр-міністра України чи про відставку Кабінету Міністрів України;

— прийняття Верховною Радою України резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України;

— відставки або смерті Прем'єр-міністра України.

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України також відбувається у звязку з обранням нового Президента України.

У цьому разі Прем'єр-міністр України подає заяву про складання повноважень Кабінету Міністрів України новообраному Президентові України на церемонії його вступу на посаду (інавгурації) після складання Президентом України присяги.

-401-

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України відбувається у звязку з припиненням повноважень Прем'єр-міністра України за рішенням Президента України.

Так, Президент України має право прийняти вмотивоване рішення про припинення повноважень Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України зобов'язаний невідкладно подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України у зв'язку з таким рішенням Президента України.

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України відбувається у звязку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.

Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію про недовіру Кабінету Міністрів України.

Це питання розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України через десять днів після внесення пропозиції з обов'язковим запрошенням усього складу Кабінету Міністрів України.

Постанова Верховної Ради України про недовіру Кабінету Міністрів України (резолюція недовіри) голосується в поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Прийняття Верховною Радою України резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.

Прем'єр-міністр України, отримавши підписану Головою Верховної Ради України постанову Верховної Ради України про недовіру Кабінету Міністрів України, невідкладно подає Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Підставою припинення повноважень Кабінету Міністрів України є відставка або смерть Прем'єр-міністра України.

-402-

Прем'єр-міністр України має право заявити Президентові України про свою відставку.

Президент України протягом десяти днів з дня отримання відповідної заяви приймає рішення про відставку Прем'єр-міністра України або про неприйняття відставки Прем'єр-міністра України.

Відставка Прем'єр-міністра України або його смерть має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Прем'єр-міністр України та очолюваний ним Кабінет Міністрів України, відставку якого прийняв Президент України, за дорученням Президента України виконують свої повноваження до набуття повноважень новосформованим Кабінетом Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів. Таке доручення дається у формі указу Президента України.

Все зрозуміло, коли Кабінетові Міністрів висловлює недовіру вищий законодавчий орган або відставка здійснюється за ініціативою Президента чи самого уряду. Проте незрозумілий зміст такого варіанта відставки, як звільнення з посади за власним бажанням або внаслідок смерті Прем'єр-міністра України.

Чому такі обставини тягнуть за собою відставку уряду у повному складі? Адже вини самого Прем'єра, а особливо членів Кабінету Міністрів, у цьому разі немає.

Крім того, не зрозуміло, хто саме заступає Прем'єр-міністра України на період, коли Кабінет Міністрів виконує свої тимчасові обов'язки?

Безумовно, принципове значення у процесі організації державної виконаної влади має законодаче закріплення функцій і повноважень Кабінету Міністрів України. Все, що було викладено вище, відіграє лише допоміжну роль щодо змістовної, тобто компетенційної, характеристики урядової діяльності.

Зміст функцій і основ компетенції закладено у ст. 116 Конституції України.

Проте, деталізуються вони в Законі України "Про Кабінет Міністрів України". При цьому виникають певні асоціації щодо назви відповідного розділу Закону, присвяченого даній проблемі, — "Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України". Мимоволі складається враження, що Закон у даному разі щось приховує або ж що його має супроводжу-

-403-

вати нормативний акт, який деталізує те, що викладено у вигляді "основних питань". Якщо це так, то тим самим більшою мірою втрачається значимість і службова роль Закону, який покликаний не відкривати шлях для можливих вільних тлумачень того, що названо "основними питаннями".

Згадна назва розділу цього Закону свідчить про те, що у ньому йдеться лише про компетенцію уряду. Загальновідомо, що компетенція завжди дається під відповідну функцію, тобто функція — первинна, компетенція, як вихідна від неї, — вторинна.

Проте, у цьому розділі не йдеться про перелік основних функцій Кабінету Міністрів України. Як зазначається у ньому, компетенція Кабінету Міністрів України спрямована на організацію виконання Конституції і законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, Програми його діяльності, у сферах економіки, соціального і культурного розвитку, забезпечення прав і свобод людини, науково-технічної діяльності, фінансів і оподаткування, зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення національної безпеки і обороноздатності країни, здійснення постійного контролю за виконанням органами виконавчої влади Конституції та актів законодавства України, вжиття заходів щодо усунення недоліків у роботі цих органів. Зміст переліченого визначається як виконавська спрямованість та основні сфери здійснення компетенції Кабінету Міністрів України.

Основний вияв компетенції це, як відомо, повноваження. Про них, поряд з функціями йдеться у Законі України "Про Кабінет Міністрів України".

Аналіз цього закону свідчить про те, що йдеться у ньому лише про сфери керівництва. Але поряд зі сферами існують і конкретні галузі, про які взагалі не згадується.

Стаття 21 Закону має назву "Основні функції та повноваження Кабінету Міністрів України", її зміст свідчить про те, що фактично йдеться про простий перелік основних напрямів його діяльності в певних галузях, тобто про функції. Хіба можна вважати повноваженням, наприклад, вжиття заходів щодо стимулювання інноваційної діяльності товаровиробників? Це ніщо інше, як традиційне, на жаль, ототожнювання функцій управління з управлінськими повноваженнями.

-404-

Крім перелічених вище повноважень, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції, законів України, актів Президента України здійснює також інші повноваження та функції державного управління. Зокрема, він організовує проведення єдиної політики у сфері державної служби, вживає заходів щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, управління державними підприємствами, установами та організаціями, підготовки і підвищення професійного рівня кадрів державних службовців. .

Кабінет Міністрів України з власної ініціативи або за дорученням Верховної Ради України розробляє і подає на розгляд Верховної Ради України плани організаційних, фінансових, матеріально-технічних, інформаційних заходів для впровадження законів у життя.

Він також здійснює інші функції та повноваження, які визначаються Конституцією і законами України, та функції, що визначаються актами Президента України.

Кабінет Міністрів України в разі необхідності може передавати для тимчасового чи безстрокового виконання окремі функції та повноваження міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, якщо інше не передбачено законом, з одночасною передачею їм фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для належного виконання цих функцій та повноважень. Він забезпечує контроль за виконанням делегованих ним функцій і повноважень, несе відповідальність за результати їх виконання.

Крім того, Закон визначає повноваження Кабінету Міністрів України щодо керівництва системою органів виконавчої влади. До них, зокрема, належать повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах: з міністерствами, державними комітетами та іншими центральними органами виконавчої влади; з урядовими органами; з Радою міністрів Автономної Республіки Крим; державними адміністраціями; підвідомчими установами та організаціями.

У Законі закріплені повноваження уряду у відносинах з Президентом України та органами, створюваними при Президентові України. Це такі повноваження: участь Кабінету Міністрів України у забезпеченні здійснення, виконанні Президентом своїх повнаважень і підготовка урядом пропозицій з питань, що належать до повноважень Президента; відносини уряду з Радою національної безпеки і оборони України;

- 405 -

відносини з консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, утворюваними при Президентові України.

Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з Верховною Радою України та її органами включають: здійснення урядом права законодавчої ініціативи; участь Кабінету Міністрів України у процесі розгляду питань Верховною Радою; повноваження у зв'язку з затвердженням і виконанням Державного бюджету України, підготовкою, затвердженням і виконанням загальнодержавних програм; у зв'язку зі звітуванням перед Верховною Радою про свою діяльність; у відносинах уряду з Рахунковою палатою; повноваження, пов'язані з підконтрольністю Кабінету Міністрів України Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; відповіді уряду та його членів на депутатські звернення та запити; розгляд Кабінетом Міністрів України звернень комітетів і тимчасових комісій парламенту; інформування Верховної Ради України про роботу Кабінету Міністрів України.

До повноважень Кабінету Міністрів України у відносинах з іншими державними органами та організаціями, об'єднаннями громадян належать такі права та обов'язки: звернення Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України; відносини уряду з Національним банком України; відносини Кабінету Міністрів України з органами місцевого самоврядування; повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з об'єднаннями громадян.

Уявляється, що навряд чи доцільно давати перелік усіх повноважень Уряду України в різних сферах, оскільки діяльність цього органу пов'язана насамперед з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише у правовій формі, а й в організаторській. Слід зазначити, що законодавство більшості країн світу не містить розгорнутих положень, які стосуються компетенції уряду. Як правило, до основних повноважень уряду звичайно належать здійснення загального керівництва і управління справами держави, виконання законів, які стосуються уряду, складання і реалізація Державного бюджету, координація діяльності окремих міністерств і відомств.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України раелізує свої функції та повноваження шля-

-406-

хом проведення засідань Кабінету Міністрів України, роботи урядових комітетів, діяльності членів уряду та в інших передбачених законодавством формах.

Всю роботу з виконання покладених на Кабінет Міністрів України повноважень організує Прем'єр-міністр України. Зокрема, він керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів України;

здійснює загальне керівництво Секретаріатом Кабінету Міністрів України; представляє Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами державної влади;

спрямовує, координує та контролює діяльність віце-прем'єр-міністрів і міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, дає з цією метою доручення, обов'язкові, до виконання цими посадовими особами; вносить подання Президентові України про створення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; представляє Президентові України кандидатури до складу Кабінету Міністрів України, на посаду Державного секретаря Кабінету Міністрів України, кандидатури на посади керівників центральних органів виконавчої влади та вносить подання про їх звільнення з цих посад;

вносить на розгляд Кабінету Міністрів України кандидатури на посади голів місцевих державних адміністрацій та пропозиції про звільнення їх з цих посад, а також може вносити кандидатури на посади керівників центральних органів виконавчої влади (крім міністерств);

вносить подання Президентові України щодо кандидатур, схвалених Кабінетом Міністрів України, для призначення їх на посади голів місцевих державних адміністрацій і пропозиції щодо звільнення з цих посад; визначає персональний склад урядових комітетів та призначає їх голів;

скликає засідання Кабінету Міністрів України та головує на них;

-407-

підписує акти Кабінету Міністрів України та видає розпорядження Прем'єр-міністра України з питань, віднесених до його компетенції;

у випадках, передбачених ч. 4 ст. 106 Конституції України, скріплює підписом укази Президента України (контрасигнація);

вступає у зносини з урядами іноземних держав, веде переговори і підписує міжнародні договори України відповідно до закону;

призначає голів спільних міжурядових комісій з питань співробітництва, які створюються на підставі міжнародних договорів, укладених від імені Уряду України; визначає обов'язки та забезпечує взаємодію членів Кабінету Міністрів України; може застосовувати дисциплінарні стягнення, крім звільнення з посади, до державних службовців — керівників органів виконавчої влади та їх заступників.

Прем'єр-міністр України за посадою входить до складу Ради національної безпеки і оборони України.

Прем'єр-міністр України може здійснювати й інші повноваження, передбачені Конституцією, цим та іншими законами України.

У випадках і в межах, визначених ст. 112 Конституції України, Прем'єр-міністр України виконує обов'язки Президента України у разі дострокового припинення його повноважень.

У разі відсутності Прем'єр-міністра України його обов'язки виконує Перший віце-прем'єр-міністр України або інший віце-прем'єр-міністр України згідно з розподілом обов'язків між ними.

Перший віце-прем'єр-міністр України та віце-прем'єр-мі-ністри України згідно з розподілом обов'язків між ними здійснюють такі повноваження: забезпечують виконання Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, реалізацію компетенції Кабінету Міністрів України у відповідних напрямах діяльності; спрямовують, координують та контролюють роботу міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, дають з цією метою та на виконання актів Кабінету Міністрів України обов'язкові до виконання цими органами доручення; вносять на розгляд Кабінету Міністрів України пропо-

- 408 -

зиції щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням повноважень зі спрямування і координації центральних органів виконавчої влади; очолюють урядові комітети, організовують їх роботу та роботу підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України, які закріплені за очолюваними ними урядовими комітетами; здійснюють підготовку питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України, попередньо розглядають і погоджують проекти законів України, актів Президента України, що готуються Кабінетом Міністрів України, та проекти відповідних актів Кабінету Міністрів України, вживають заходів для усунення розбіжностей щодо них між членами Кабінету Міністрів України; вносять пропозиції щодо порядку денного та черговості проведення засідань Кабінету Міністрів України; забезпечують згідно з розподілом обов'язків взаємодію Кабінету Міністрів України з Президентом України та Верховною Радою України у процесі підготовки, прийняття і реалізації нормативних актів, а також поточної діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; беруть участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України, мають право брати участь у. роботі Верховної Ради України та її органів, у роботі відповідних колегіальних органів, що утворюються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, у засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, у роботі місцевих державних адміністрацій; очолюють за рішенням Президента України або Прем'єр-міністра України відповідні колегіальні консультативно-дорадчі органи; вносять Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо призначення керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; за дорученням Прем'єр-міністра України представляють Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, установами, організаціями в Україні та за її межами; відповідно до повноважень, наданих у встановленому законом порядку, ведуть переговори і підписують міжнародні договори України.

Міністри як члени Кабінету Міністрів України: забезпечують розробку та реалізацію державної політики у доручених їм сферах; здійснюють керівництво відповідними міністерствами та сферами державного управління, спрямовують

-409-

та координують від імені Кабінету Міністрів України у встановленому порядку діяльність інших центральних органів виконавчої влади; вносять на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням міністром повноважень керівника міністерства та наданих йому законодавством повноважень зі спрямування і координації інших органів виконавчої влади; за власною ініціативою чи за дорученням Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України готують питання на розгляд Кабінету Міністрів України; беруть участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та вносять пропозиції щодо порядку денного цих засідань; беруть участь у засіданнях урядових комітетів; за дорученням Прем'єр-міністра України представляють Кабінет Міністрів України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; відповідно до повноважень, наданих у встановленому порядку, ведуть переговори і підписують міжнародні договори України; здійснюють за рішенням Президента України або Кабінету Міністрів України керівництво відповідними дорадчими та іншими колегіальними органами.

Члени Кабінету Міністрів України, крім визначених цим Законом, можуть мати й інші повноваження, передбачені законами України, а також здійснювати інші функції відповідно до актів Президента України та Кабінету Міністрів України.

Члени Кабінету Міністрів України несуть персональну відповідальність за стан справ у доручених їм сферах державного управління та за діяльність Кабінету Міністрів України в цілому.

Основною організаційно-правовою формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання. На засіданнях Кабінету Міністрів України приймаються акти Кабінету Міністрів України, в тому числі з питань реалізації права законодавчої ініціативи Кабінету Міністрів України, обговорюються найважливіші питання суспільного життя, а також діяльності самого Кабінету Міністрів України та заслуховуються звіти членів Кабінету Міністрів України і керівників органів виконавчої влади.

Засідання Кабінету Міністрів України скликаються Прем'єр-міністром України з власної ініціативи, за ініціати-

-410-

вою Президента України або не менш як однієї п'ятої від загальної чисельності членів Кабінету Міністрів України. Періодичність проведення засідань Кабінету Міністрів України визначається Прем'єр-міністром України з урахуванням пропозицій інших членів Кабінету Міністрів України.

Засідання Кабінету Міністрів України вважається право-чинним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини від загальної чисельності членів Кабінету Міністрів України.

Якщо міністр не може взяти участь у засіданні Кабінету Міністрів України, його заступає з правом дорадчого голосу заступник міністра, а в разі відсутності заступника міністра — державний секретар міністерства.

Кабінет Міністрів України за пропозиціями членів Кабінету Міністрів України затверджує перелік осіб, які мають право постійно брати участь у його засіданнях з правом дорадчого голосу.

На засіданнях Кабінету Міністрів України головує Прем'єр-міністр України, а в разі його відсутності — Перший віце-прем'єр-міністр України.

Порядок денний засідань Кабінету Міністрів України затверджує Кабінет Міністрів України. Проект порядку денного вноситься Прем'єр-міністром України з урахуванням пропозицій інших членів Кабінету Міністрів України.

Засідання Кабінету Міністрів України протоколюються і стенографуються. Протокол і стенограма засідань Кабінету Міністрів України є офіційними документами, що підтверджують обговорення і прийняття рішення Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, ведення протоколу і стенограми засідань, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до цього Закону визначаються Регламентом Кабінету Міністрів України, який затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Новим структурним підрозділом Кабінету Міністрів є урядові комітети.

Урядові комітети утворюються для координації роботи членів Кабінету Міністрів України, узгодження та підготовки питань для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України, а також для усунення розбіжностей між членами Кабінету Міністрів України.

-411-

До складу урядових комітетів входять члени Кабінету Міністрів України. Очолюють урядові комітети, як правило, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України.

За рішенням Прем'єр-міністра України до складу урядового комітету з правом дорадчого голосу можуть входити також керівники інших центральних органів виконавчої влади, заступники міністрів або державні секретарі міністерств.

У роботі урядового комітету можуть брати участь з правом вирішального голосу члени Кабінету Міністрів України, які не входять до складу відповідного урядового комітету.

Перелік урядових комітетів затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, а їх персональний склад затверджує Прем'єр-міністр України.

Засідання урядового комітету вважається правочинним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини його членів.

За результатами обговорення питань на засіданні урядового комітету шляхом консенсусу приймається рішення, яке оголошується головуючим та оформляється протоколом.

У разі неможливості прийняти узгоджене рішення на засіданні урядового комітету остаточне рішення приймає Кабінет Міністрів України.

Порядок організації роботи урядових комітетів визначається Кабінетом Міністрів України.

Головними функціями та повноваженнями урядових комітетів є: розгляд та схвалення концепції проектів нормативно-правових актів та інших документів, що підлягають розробленню; розгляд проектів нормативно-правових актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, регулювання розбіжностей щодо них та прийняття рішення про попереднє схвалення чи відхилення цих проектів або про повернення на доопрацювання органу, відповідальному за підготовку проекту; розгляд інших питань, повязаних з формуванням та реалізацією державної політики у відповідній сфері.

Урядові комітети також мають право: вносити пропозиції щодо першочергового розгляду питань на засіданні Кабінету Міністрів України; створювати у разі потреби підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до їхньої компетенції; отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади необхідну

-412-

\

для їх роботи інформацію; запрошувати на засідання представників органів виконавчої влади, а також інших фахівців з питань, що розглядаються комітетом.

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції, законів України, актів Президента України видає у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов.

З організаційно-розпорядчих та інших поточних питань акти Кабінету Міністрів України видаються у формі розпоряджень.

Кабінет Міністрів України організовує та контролює виконання своїх актів безпосередньо або через центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та інші підвідомчі йому органи.

Акти Кабінету Міністрів України можуть бути скасовані Президентом України.

Вони у повному обсязі або їх окремі положення можуть бути визнані Конституційним Судом України неконституційними. Такі акти або їх окремі положення втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згадані акти Кабінету Міністрів України або їх окремі положення можуть також бути оскаржені до суду у встановленому законом порядку, якщо вони порушують права і свободи людини і громадянина та не відповідають законам України або указам Президента України.

Право виступати з ініціативою щодо прийняття актів у Кабінеті Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Підготовка проектів постанов Кабінету Міністрів України здійснюється міністерствами, а в разі потреби — за участю інших центральних органів виконавчої влади, а також народних депутатів України, науковців, інших фахівців за їх згодою.

Для оплати праці фахівців, залучених до роботи у робочих групах з підготовки проектів актів законодавства, можуть виділятися кошти, передбачені на діяльність Кабінету

-413-

Міністрів України, а також залучатися кошти недержавних фондів та громадських організацій.

Закон визначає також порядок організації і проведення експертизи та попереднього обговорення проектів нормативних актів у Кабінеті Міністрів України.

Усі проекти нормативних актів, внесені на розгляд Кабінету Міністрів України, направляються до одного з урядових комітетів згідно з розподілом компетенції між ними для попереднього обговорення, погодження та надання висновку.

У разі потреби доопрацювати проект голова відповідного комітету направляє проект разом з рішенням урядового комітету його ініціаторові у десятиденний строк.

Голова урядового комітету може направити проект нормативного акта на експертизу науковим установам чи окремим фахівцям або для надання висновків — органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, об'єднанням громадян та іншим організаціям, а також оприлюднити проект для обговорення та збирання пропозицій.

За рішенням урядового комітету проект нормативного акта разом з висновками експертизи та іншими документами передається на розгляд Кабінету Міністрів України.

Проекти нормативних актів та інших документів, що підлягають розгляду Кабінетом Міністрів України, можуть попередньо обговорюватися на засіданнях відповідних консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів.

Рішення у формі постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України приймаються шляхом голосування на засіданнях Кабінету Міністрів України.

Рішення Кабінету Міністрів України приймаються більшістю голосів від загальної чисельності членів Кабінету Міністрів України. За рівної кількості голосів голос Прем'єр-міністра України є вирішальним.

Непідтриманий Прем'єр-міністром України проект не може бути прийнятий.

У разі термінової потреби за рішенням Прем'єр-міністра України розпорядження Кабінету Міністрів України може бути прийняте шляхом письмового опитування членів Кабінету Міністрів України. Проект такого розпорядження надсилається всім членам Кабінету Міністрів України.

Постанови Кабінету Міністрів України, підписані Пре-мєр-міністром, надсилаються Міністерству юстиції для вклю-

-414-

чення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів у порядку, визначеному законом, та оприлюднення в "Офіційному віснику України".

Постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо ними не встановлено більш пізній строк набрання чинності. У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом і не визначають прав та обов'язків громадян, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено більш пізній строк набрання чинності.

Розпорядження Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо ними не встановлено інше, але не раніше дня їх прийняття.

Розпорядження Кабінету Міністрів України доводяться до відома їх виконавців Секретаріатом Кабінету Міністрів і в разі потреби офіційно оприлюднюються.

Згідно з Законом Уряд України утворює постійні і тимчасові органи Кабінету Міністрів.

Кабінет Міністрів України для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень може утворювати постійні консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Для підготовки пропозицій щодо вирішення окремих питань державного управління, розробки проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також для виконання окремих доручень Кабінет Міністрів України може утворювати тимчасові комісії, інші робочі та консультативні органи.

До участі в постійних та тимчасових органах Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, державні службовці, науковці та інші фахівці на громадських засадах.

Працівники органів, установ та організацій, що не входять до системи виконавчої влади, залучаються до роботи у консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах Кабінету Міністрів України за їх згодою.

У разі потреби таким органам Кабінету Міністрів України для роботи надаються приміщення, оргтехніка та залучається допоміжний персонал з числа працівників відповідних

-415-

центральних органів виконавчої влади чи спеціально найнятих для цього осіб.

Права, функції та персональний склад цих органів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює відповідне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів України, урядових комітетів та діяльності членів Кабінету Міністрів України. Секретаріат несе відповідальність за своєчасне подання проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України, урядовими комітетами, їх постійними та тимчасовими органами.

Секретаріат Кабінету Міністрів України очолює Державний секретар Кабінету Міністрів України, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України в порядку, визначеному законодавством про державну службу відповідно до Указу Президента України "Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні".

Державний секретар Кабінету Міністрів України має першого заступника та заступників, які призначаються #а посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України в порядку, визначеному законодавством про державну службу на строк повноважень Президента України.

Працівники Секретаріату Кабінету Міністрів України призначаються на посаду та звільняються з посади Державним секретарем Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу.

Члени Кабінету Міністрів України мають право на патронажні служби. Персональний склад патронажних служб формується самими членами Кабінету Міністрів України. Патронажні служби Прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України та міністрів, які не очолюють міністерств, створюються в штаті Секретаріату Кабінету Міністрів України, їх працівники призначаються на посади Державним сек-

-416-

1

ретарем Кабінету Міністрів України. Патронажні служби міністрів, які очолюють міністерства, створюються у штатах відповідних міністерств України.

Права, обов'язки, відповідальність та умови оплати праці працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України визначаються законодавством про державну службу і Положенням про Секретаріат Кабінету Міністрів України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України не є підставою для розірвання трудового договору з працівниками Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Структура Секретаріату Кабінету Міністрів України затверджується Державним секретарем Кабінету Міністрів України за згодою Прем'єр-міністра України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України є юридичною особою.

Кошторис видатків Секретаріату Кабінету Міністрів України затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державного секретаря Кабінету Міністрів України у межах бюджетних асигнувань на утримання Кабінету Міністрів України.

Державний секретар Кабінету Міністрів України організовує забезпечення діяльності Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра та віце-прем'єр-міністра, затверджує за погодженням з Прем'єр-міністром України та Міністром фінансів України штатний розпис та кошторис видатків Секретаріату відповідно до законодавства, призначає та звільняє з посад його працівників.

Він має першого заступника та заступників.

Припинення повноважень уряду, зміни у його складі не можуть бути підставою для звільнення з посади Державного секреатаря Кабінету Міністрів України.

Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник і заступники можуть бути звільнені з посад лише у разі неналежного виконання обов'язків, неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я, набрання чинності обвинувальним вироком суду щодо нього та в інших випадках, передбачених Законом України "Про державну службу".

Закон України "Про Кабінет Міністрів України" також передбачає соціальне та інше забезпечення членів Кабінету

14 2-290

-417-

Міністрів України. Зокрема, він визначає: умови оплати праці та відпустки членів Кабінету Міністрів; їх матеріально-побутове забезпечення; соціальні гарантії у разі припинення повноважень Прем'єр-міністра України; соціальні гарантії у разі припинення повноважень інших членів уряду; пенсійне та інше забезпечення колишніх членів Кабінету Міністрів України.

<< | >>
Источник: О. Ф. Фрицький. Конституційне право України: Підручник. — К: Юрінком Інтер. - 536 с.. 2003

Еще по теме 2. Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження:

  1. 2. Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження
  2. §1. Система органів виконавчої влади України
  3. §2. Особливості адміністративно–правового статусу керівників органів виконавчої влади, що обіймають посади державних політичних діячів
  4. 2. Організація державного управління у сфері науки
  5. § 4. Кабінет Міністрів України
  6. Відповідно до п/п з) п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» розмір державного мита при поданні апеляційної (касаційної) скарги складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Чи повинна сторона сплачувати судовий збір (державне мито до прийняття закону про судовий збір) при поданні апеляційної (касаційної) скарги, якщо рішення оскаржується лише в частині стягнення судових витрат?
  7. Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин
  8. § 3. Повноваження Кабінету Міністрів України
  9. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 3 серпня 2011 р. № 845
  10. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 7 березня 2007 р. № 408
  11. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А від 22 вересня 1999 р. № 1744 Київ Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери
  12. Утвердження системи вищих органів державної влади
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -