Комісійна реалізація сільськогосподарської продукції й продовольча безпека

Платність характерна для цього виду договору комісії, навіть тоді, якщо сторони в договорі не вказали на цю суттєву умову. Платність виражається в тому, що комітент за послуги, надані комісіонером, повинен визначити певну суму, сплата якої допоможе комісіонеру покрити понесені витрати по перевезенню, зберіганню та ін.

Договір комісії на продаж сільськогосподарської продукції треба віднести до двохсторонніх договорів, оскільки права та обов’язки за укладеним договором виникають як у комітента, так і у комісіонера. Обидві сторони є відповідальними за свої дії або бездіяльність один перед іншим. Ця відповідальність проявляється, зокрема, в настання для винної сторони негативних наслідків при порушенні умов договору.

Визначення предмета договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції необхідно здійснити виходячи із поняття договору комісії, що наведено у ст. 1011 Цивільного кодексу України. Комітент вступає в комісійні правовідносини для того, щоб комісіонер вчинив один або кілька правочинів. Така угода породжує зобов’язання по наданню послуг юридичного характеру. Ці послуги виражаються в торговельному посередництві з реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції.

З вивчення наукової літератури, що присвячена договору комісії, можна встановити, що деякі вчені змішують поняття «предмет договору комісії» та «об’єкт договору комісії». Так, Г.С. Певзнер визначає предмет договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції як надмірну сільськогосподарську продукцію¹. Аналогічна позиція міститься і в роботі С.М. Малькова, де він визначає предмет договору комісії як певні продукти сільськогосподарського виробництва^{[CCCLIV] [CCCLV].}

Під час виконання взятого на себе комісійного доручення комісіонер вступає в багаточисельні відносини з третіми особами - покупцями (споживачами) сільськогосподарської продукції. Як вже зазначалося, відносини з третіми особами регулюються в основному договором купівлі- продажу. Отже, предметом власне комісійних правовідносин є дії комісіонера по наданню юридичних послуг з реалізації сільськогосподарських продуктів, а об’єктами, з приводу яких укладаються та виконуються комісійні правовідносини, є різноманітні продукти харчування, що забезпечують потреби громадян в їжі.

Раніше, за часів існування СРСР, приймалися примірні переліки продукції сільськогосподарського виробництва, що могли бути реалізовані на умовах комісії. До таких переліків входили, зокрема: худоба, м’ясо, м’ясопродукти, птиця, яйця, риба, молоко, молочні продукти, тваринні та рослинні жири, картопля, овочі в свіжому та переробленому вигляді, фрукти свіжі, сухофрукти, виноград, баштанні культури, зерно, борошно, крупа, бобові, насіння олійних культур, цукор, мед, ягоди, горіхи та інші сільськогосподарські продукти. Особливо необхідно ще раз підкреслити, що ці переліки були примірними. А звідси будь-які продукти, що йдуть на споживання, можуть бути реалізовані на комісійних засадах.

Характерною особливістю комісійного продажу сільськогосподарської продукції є те, що на момент приймання продуктів на комісію вони володіють індивідуально-визначеними ознаками, а в подальшому часто на практиці вони знеособлюються. Це пояснюється тим, що більшість продукції сільського господарства в непереробленому вигляді важко відрізнити від такої ж продукції іншого комітента. Продукти, що прийняті на комісію уже в переробленому вигляді, набувають індивідуально-визначені ознаки: етикетка, товарний знак тощо.

Усі розглянуті вище ознаки договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції дають нам можливість навести його визначення. Так, за договором комісії на продаж сільськогосподарської продукції її виробник (комітент) доручає торговому посереднику (комісіонеру) продати на комісійних засадах сільськогосподарську продукцію з оплатою винагороди за надані послуги.

Комісіонер може самостійно реалізувати продукцію або за згодою комітента укладає договір субкомісії і тоді реалізація продукції буде здійснюватись субкомісіонером. Субкомісійна угода ускладнює договір комісії, окремою стороною якої виступає субкомісіонер, який укладає договір з комісіонером, виконує його доручення і перед ним є відповідальним. Комісіонер частину коштів, отриманих від комітента, направляє субкомісіонеру, тим самим він поширює ознаку платності і на субкомісійні угоди. У випадку укладення додаткових субкомісійних угод, комісіонер є відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.

Сібкомісійна угода є не обов’язковою під час реалізації продукції на комісійних засадах. В таких випадках можна говорити про подвійне посередництво - коли один посередник доручає провести продаж сільськогосподарської продукції іншому посереднику. Перший посередник оплачує виконану роботу другим посередником з тієї винагороди, яку йому сплатив комітент.

Практика функціонування комісійних правовідносин під час реалізації сільськогосподарських продуктів виробила істотні умови цього виду договорів комісії. До таких відносяться: кількість, якість та ціна продукції, строки та порядок розрахунків.

Досягнення згоди по всіх умовам договору - важлива передумова належного, повного та реального виконання договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції.

Важливою умовою належного виконання договору є ціноутворення. Під час укладання договору сторони повинні враховувати всі фактори, що впливають на ціни. До них належать: кон’юнктура ринку, наявність сільськогосподарської продукції, якість та кількість продуктів, витрати на виробництво та реалізацію продукції та інше.

Статті 1017 Цивільного кодексу України надає комісіонеру можливість відступити від вказівок комітента, але лише в тих випадках, коли цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Це нове положення цивільного закону значно підвищує роль комісіонера під час виконання угоди. До обов’язків комісіонера належить необхідність повідомлення комітента про допущені відступлення від його вказівок як тільки це стане можливим. Такі досить активні дії комісіонера повинні унеможливити або значно зменшити втрати комітента. Посередник як знавець ринку, його тенденцій, коливань повинен приймати швидкі та зважені рішення в процесі виконання доручення комітента. Правда, пізніше він повинен пояснити своєму контрагенту про причини прийняття такого рішення і про ті можливі більш негативні наслідки, що наступили б у випадку неприйняття такого рішення. Якщо комісіонер не пояснив або не довів необхідність прийняття такого рішення, то законодавством на нього покладається відповідальність.

Чинне законодавство передбачає та дозволяє комісіонеру в окремих ситуаціях змінювати ціни з метою більш вигідної реалізації продукції. Вся вигода, яка буде отримана, буде належати комітенту, а тому розрахунки повинні проводитись не за встановленими попередньо цінами, а за тими реальними цінами за якими була продана продукція. Звичайно, комісіонер вправі розраховувати на збільшення комісійної плати, що встановлена в договорі комісії.

Сторони під час укладення договору комісії, особливо коли йдеться про продукцію, що швидко псується, можуть передбачити можливість переоцінки продукції, або, навіть, надати комісіонеру право самостійно проводити переоцінку з подальшим повідомленням комітента про проведення такої переоцінки та її причини.

Комісійна винагорода є однією із складових частин ціни продукції, що реалізується на комісійних засадах. Розмір такої винагороди визначається самостійно сторонами. Сторони це можуть зробити як під час укладання договору, так і пізніше - в процесі виконання договору. Цивільний кодекс України вказує: якщо сторони попередньо не встановили розмір комісійної винагороди, то вона виплачується після виконання договору виходячи із звичайних цін за такі послуги. В тих випадках, коли комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату.

Крім комісійної винагороди комітент відшкодовує комісіонеру всі витрати, пов’язані з реалізацією продукції, як-то, наприклад: витрати на транспортування та зберігання продукції, навантаження та розвантаження продукції, витрати на пакування продуктів (якщо сторони домовились про таке), природна втрата продукції, інші види витрат. Необов’язковими витратами можуть виступати кошти на страхування. Страхуванню (за згодою сторін) може підлягати весь період реалізації продукції або певна його частина, наприклад, страхування під час перевезення вантажів. Якщо комісіонер застрахував продукцію без попередньої згоди з комітентом, то такі витрати комісіонеру відшкодовуватись не будуть.

Законом передбачена низка способів, що сприяють виконанню зобов’язань у комісійних правовідносинах. Стаття 1019 Цивільного кодексу України передбачає право комісіонера на притримання комісіонером речі, що має бути передана комітентові. Кодексом також передбачено право комісіонера на відрахування належних йому за договором сум з усіх грошових коштів, що належать комітенту (ст. 1020). Усі можливі розбіжності будуть вирішуватися сторонами після кінцевих розрахунків.

Наступною істотною умовою договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції є порядок та строки розрахунків між сторонами. Виконання цієї умови повинно супроводжуватись звітом комісіонера про здійснені комісійні операції та передачею всього отриманого за договором комісії. Комітент протягом 30-ти днів повинен повідомити комісіонера про свої заперечення, в противному разі звіт рахується прийнятим без зауважень (ст. 1022 Цивільного кодексу України). У звіті комісіонер відображає види продукції та ціну, за якою вона реалізована, випадки зниження або підвищення ціни, докази, що підтверджують певні обставини. У випадку укладення субкомісійної угоди комісіонер звітує також про виконання таких договорів.

Важливими умовами належного виконання договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції є дотримання вимог законодавства про форму договору та його суб’єктний склад.

Під час визначення форми договору необхідно виходити із загальних

вимог про форму договору, що наведені в статті 639 Цивільного кодексу України, адже законодавство не містить окремо положень про форму договору комісії. Звичайно, письмова форма договору є більш сприятливою з тієї причини, що комісіонер виступає в цивільному обороті як самостійний господарюючий суб’єкт, але розпоряджається продукцією, власником якої є інший контрагент - комітент. У випадку виникнення майнової суперечки письмово оформлений договір буде додатковим доказом при її вирішенні.

Раніше, при становленні ринкової економіки, пропонувалося встановити перелік організацій, що можуть бути як комісіонерами, так і комітентами. Сучасний розвиток суспільних відносин не вимагає законодавчого закріплення переліку тих суб’єктів, які будуть виконувати функції як комісіонера, так і комітента.

На даний час, як відомо, договірні відносини отримали закріплення як в Цивільному, так і в Господарському кодексі України. Договір комісії на продаж сільськогосподарської продукції є різновидом договору комісії. Стаття 1028 Цивільного кодексу України передбачає, що договори в залежності від окремих видів майна можуть мати певні особливості. У даному дослідження була здійснена спроба визначити особливості договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції. Ці особливості договору визначаються специфікою сільськогосподарського виробництва, а саме: використанням землі в якості основного засобу виробництва; різноманітність ґрунтових та природнокліматичних умов; різноманітність форм господарювання на землі; множинність господарюючих суб’єктів. Все це вимагає прийняття окремих нормативно-правових актів, що покликані закріпити ці особливості. За своїм змістом вони більше тяжіють до галузі аграрного права, тому що знаходяться в тісному зв’язку з процесом сільськогосподарського виробництва та ним обумовлені.

До специфічних особливостей комісійної торгівлі сільськогосподарськими продуктами, що дозволяють констатувати ці договори комісії як аграрно-правові, можна віднести:

- особливе коло учасників комісійних правовідносин (в якості комітентів можуть виступати виробники сільськогосподарської продукції різних організаційно-правових форм, фізичні особи-підприємці, а також громадяни, що ведуть особисте селянське господарство);

- особливості сільськогосподарського сектора економіки в цілому: сезонність сільськогосподарських робіт, їх значна залежність від природних чинників, особливості природнокліматичних, ґрунтових та інших умов;

- особливості об’єкту комісійних відносин: об’єктом виступають сільськогосподарські продукти, які можуть задовольнити потреби людини в харчуванні. Більшість продукції, що реалізується, мають не індивіду ально- визначені особливості, а родові ознаки; така продукція потребує певних умов зберігання, пакування, транспортування; продукція надходить сезонно, а використовуватися вона повинна протягом всього календарного року;

- особливості цін на сільськогосподарську продукцію, що реалізується на комісійних засадах: ціни коливаються залежно від попиту та пропозиції, а також від пори року, часу доби, якості продукції та рівня цін на аналогічну продукцію.

Аналіз практики застосування договорів комісії на продаж сільськогосподарської продукції дозволяє назвати такі недоліки в функціонуванні цього виду договірних відносин: (а) слабка інформованість про можливість реалізації вирощеної продукції на комісійних засадах; (б) відсутність достатньої кількості сільськогосподарських підприємств, що займаються реалізацією продукції на комісійних засадах; (в) відсутність реклами таких послуг; (г) недостатня кількість спеціалістів, що можуть організувати комісійну торгівлю сільськогосподарською продукцією.

Важливим фактором, що впливає на виконання договорів, є договірна дисципліна, загальні засади якої містяться в цивільному законодавстві України. В той же час сторони, укладаючи договір, можуть додатково передбачити заходи впливу на контрагента, що будуть стимулювати його належно виконати договір.

Майнова відповідальність сторін під час виконання договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції є одним із видів юридичної відповідальності та виражається у настанні для учасників договірних відносин негативних економічних наслідків. У зв’язку з тим, що стосовно договору, що розглядається, спеціальних правил не розроблено, то необхідно підкреслити, що заходи відповідальності сторін повинні бути передбачені під час укладення договору.

Уявляється, виникла нагальна потреба прийняття спеціального нормативно-правового акту (на рівні Закону або на рівні постанови Кабінету Міністрів України), де нормативні приписи, закріплені в Цивільному кодексі України, будуть розроблені далі. В цьому акті будуть детально врегульовані специфічні умови реалізації сільськогосподарської продукції на комісійних засадах, що були розглянуті вище. Цей нормативний акт дозволить значно покращити організацію договірної роботи на селі, особливо під час реалізації продукції.

Дослідження проблем правового регулювання комісійної торгівлі сільськогосподарською продукцією дозволяють підкреслити важливість вивчення проблем реалізації продукції сільськогосподарського виробництва, що у свою чергу впливає на продовольчу безпеку країни. Це ще більш важливо тоді, коли сформувалась ринкова економіка, але держава повинна дбати про те, щоб всі передбачені законом договори використовувались, своєчасно змінювалося законодавство з урахуванням змін в суспільному житті. Це в повній мірі стосується і договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції.