1. Загальна характеристика державної політики у сфері науки

Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.

З прийняттям 13 грудня 1991 р. Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» розпочався процес створення правових основ державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності. Нині цей Закон діє в редакції від 1 грудня 1998 р. і має назву «Про наукову і науково-технічну діяльність»1.

1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 2—3. — Ст. 20. 282

13 липня 1999 p. Постановою Верховної Ради України була затверджена Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України[60]. Однією з основ Концепції є віднесення збереження та підвищення якості науково-технологічного потенціалу до пріоритетних національних інтересів України. У цій Концепції визначені головні цілі та напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку, вимоги удосконалення механізму інноваційного розвитку, шляхи фінансового забезпечення наукової та інноваційної діяльності, основні заходи організаційно-функціональної трансформації науково-технологічного потенціалу, механізм удосконалення управління в науково-технологічній та інноваційній сферах тощо.

11 липня 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»[61], який визначив правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки і техніки і є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період. Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється через систему державних наукових та науково-технічних програм, а також державне замовлення на науково-технічну продукцію. Формування переліку державних наукових та науково-технічних програм забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та їх обґрунтування подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України кожні п'ять років до першого березня останнього року дії попередніх пріоритетних напрямів. Кабінет Міністрів України на підставі затверджених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки організовує розробку державних наукових та науково-технічних програм у порядку, визначеному законодавством України. Державні наукові та науково-технічні програми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Обсяг коштів на фінансування державних наукових і науково-технічних програм за пріоритетними напрямами науки і техніки затверджується в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік у розмірі не менше 30 відсотків загального обсягу фінансування видатків на науку з Державного бюджету України. Обсяги фінансування наукових і науково-технічних програм визначаються в Законі про Державний бюджет України окремо по кожному затвердженому цим Законом пріоритетному напряму розвитку науки і техніки.

Президент України як глава держави сприяє розвитку науки і техніки з метою забезпечення технологічної незалежності країни, матеріального достатку суспільства і духовного розквіту нації.

Важливе значення для розвитку науки і техніки мають, зокрема, укази Президента України: «Про додаткові заходи щодо державної підтримки Національної академії наук України» від 10 березня 2000 р., «Про заходи щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій» від 16 травня 2000 р., «Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених» від 9 квітня 2002 р.

З метою вдосконалення діяльності консультативних, дорадчих органів з питань науки, науково-технічної політики, інтелектуальної власності та трансферу технологій Указом Президента України «Про Раду з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України» від 22 березня 2000 р.1 на Раду з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (далі — Рада) покладено завдання щодо здійснення оцінки стану реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності та трансферу технологій і розроблення пропозицій з цих питань.

Основними завданнями Ради є:

вироблення пропозицій щодо державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій; оцінка стану науки та техніки в Україні; експертиза

1 Офіційний вісник України. — 2000. — № 12. — Ст. 455. 284

проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України з питань наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій; аналіз проектів національних та державних науково-технічних програм, пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, основних засад та напрямів кадрової політики, підготовки, атестації наукових кадрів, міжнародного співробітництва з цих питань, поліпшення соціального захисту науковців та піднесення суспільного престижу їхньої праці; сприяння координації діяльності академій наук, вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних інститутів, підприємств, установ та організацій у сфері наукової та науково-технічної діяльності; розроблення пропозицій щодо створення цивілізованого ринку об'єктів інтелектуальної власності в Україні; підготовка пропозицій щодо фінансування наукової та науково-технічної діяльності, аналіз ефективності використання коштів, що виділяються для цього.

Рішення Ради, її бюро оформляються протоколами і реалізуються за допомогою прийняття актів Президента України та Кабінету Міністрів України, подання відповідних законопроектів та інших пропозицій до Верховної Ради України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукових установ, навчальних закладів тощо.