<<
>>

2. Організація державного управління у сфері науки

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади має, зокрема, такі функції та повноваження у сфері наукової та науково-технічної діяльності:

• здійснює науково-технічну політику держави;

• подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та її матеріально-технічного забезпечення;

• забезпечує реалізацію державних цільових науково-технічних програм;

• затверджує державні (цільові) науково-технічні програми відповідно до визначених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

Указом Президента України від 13 серпня 1999 р. на базі діючих на той час Міністерства України у справах науки і технологій, Державного патентного відомства України та Державного агентства України з авторських і суміжних прав було утворено Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної діяльності.

Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. на базі Міністерства освіти України і Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності, що ліквідовувались, було утворено Міністерство освіти і науки України (МОН).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 р. затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України1, за яким воно є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Для реалізації покладених завдань у сфері науки МОН здійснює такі функції та повноваження.

• бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

• розробляє державні стандарти освіти, здійснює контроль за їх додержанням;

• затверджує мінімальні нормативи матеріально-технічного і фінансового забезпечення навчальних закладів;

• формує щороку разом з Мінекономіки та доводить до навчальних закладів, що належать до сфери управління МОН, державне замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб;

• бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

• подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо оптимізації мережі державних вищих навчальних закладів, професійно-технічних навчальних закладів, навчальних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів;

• приймає рішення щодо виконання експериментальних робочих навчальних планів, нових освітніх програм, запровадження новітніх педагогічних технологій;

• забезпечує виконання освітніх та наукових програм відродження і розвитку національної культури, української мови і мов національних меншин, національно-культурних традицій корінних народів і національних меншин України;

• здійснює заходи, спрямовані на творчий розвиток особистості, виявлення та підтримку обдарованих дітей, талановитої молоді;

• забезпечує організацію роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи у навчальних закладах, здійснює науково-методичне забезпечення такої роботи;

• вживає разом з центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів щодо працевлаштування випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

• проводить роботу з установлення еквівалентності документів про освіту і вчені звання;

• провадить в установленому порядку ліцензування, атестацію та акредитацію вищих і професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування, веде Державний реєстр навчальних закладів;

• вивчає разом з іншими центральними органами виконавчої влади потребу в кадровому забезпеченні сфери освіти, організовує підготовку таких кадрів, у встановленому порядку відкриває при вищих навчальних закладах і прирівняних до них закладах післядипломної освіти, в наукових установах (за винятком наукових установ Національної академії наук) аспірантуру, докторантуру;

• присвоює в установленому порядку вчені звання доцента і професора науковим та науково-педагогічним працівникам;

• виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Дорадчим органом при МОН є координаційні ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, котрі діють на підставі відповідного Положення[62].

До складу координаційних рад залучаються провідні вчені, а також фахівці академій наук, науково-дослідних та науково-технічних установ, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які беруть участь у провадженні науково-технічної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. було утворено Державний фонд фундаментальних досліджень (далі — Фонд) з віднесенням його до сфери управління МОН[63]. Діяльність Фонду регулюється Положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Фонду є: підтримка на конкурсній основі фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що проводяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими; провадження діяльності, спрямованої на методичне, організаційне і фінансове забезпечення фундаментальних наукових досліджень; організація і виконання наукознавчих і наукометричних досліджень з питань перспективного розвитку науки в Україні та світі; сприяння науковим контактам і поширення інформації в галузі фундаментальних наукових досліджень, у тому числі за кордоном; налагодження та підтримка міжнародного наукового співробітництва в галузі фундаментальних наукових досліджень.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд: забезпечує проведення наукової експертизи та конкурсного відбору проектів фундаментальних наукових досліджень для їх підтримки; забезпечує адресне фінансування підібраних на конкурсній основі проектів фундаментальних наукових досліджень і здійснення контролю за використанням наданих коштів за цільовим призначенням; забезпечує практичне використання отриманих результатів фундаментальних наукових досліджень; взаємодіє з міжнародними і зарубіжними фондами, іншими організаціями, що здійснюють підтримку фундаментальних наукових досліджень в Україні; здійснює підготовку видання і розповсюдження друкованих, аудіовізуальних, інформаційних та інших наукових матеріалів, що стосуються фундаментальних наукових досліджень, у тому числі монографій, за результатами виконання наукових і науково-технічних проектів; підтримує наукові проекти молодих учених; проводить наукові конференції, у тому числі міжнародні; виконує деякі інші функції.

З метою фінансового забезпечення проведення державної політики в науковій і науково-технічній діяльності й заходів, спрямованих на розвиток та використання досягнень науки в Україні, було створено Державний інноваційний фонд, Положення про який затверджував Кабінет Міністрів України. Державний інноваційний фонд підпорядковувався МОН.

Державний інноваційний фонд здійснював на конкурсних засадах фінансову та матеріально-технічну підтримку заходів, спрямованих на впровадження пріоритетних науково-технічних розробок та новітніх технологій у виробництво, технічне його переоснащення, освоєння випуску нових видів конкурентоспроможної продукції.

У 2000 р. на базі Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, що були ліквідовані, було утворено Українську державну інноваційну компанію як небанківську фінансово-кредитну установу, підпорядкувавши її з 2006 р. Державному агентству з інвестицій та інновацій. У 2007 р. Українську державну інноваційну компанію перейменували в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу. Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 8 серпня 2007 p., визначені, зокрема, такі її завдання:

• фінансування за рахунок власних та залучених коштів науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку, інноваційних та інвестиційних проектів і програм, спрямованих на впровадження у виробництво прогресивних науково-технічних розробок і технологій, освоєння випуску нових видів продукції шляхом створення нових виробництв, передачі обладнання, устаткування в оренду або придбання частки корпоративних прав у статутному фонді господарських організацій, які працюють за новітніми технологіями, надання відповідно до законодавства суб'єктам господарювання кредитів, їх інвестування, провадження спільної діяльності;

• залучення коштів, у тому числі іноземних, для фінансування науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково- технічного пошуку, інноваційних та інвестиційних проектів і програм;

• забезпечення повернення установі інноваційних позик, наданих ліквідованими Державним інноваційним фондом та його регіональними відділеннями;

• розроблення та здійснення комплексу заходів передінвестиційного характеру;

• участь у розробленні та здійсненні комплексу заходів організаційного, фінансового, економічного і правового характеру з метою забезпечення розвитку підприємництва, підтримки малого та середнього бізнесу в науково-технічній та інноваційній діяльності.

Установа згідно з покладеними на неї завданнями:

• кредитує і фінансує відповідно до законодавства науково-технічні і маркетингові дослідження, конструкторсько-технологічні та інші проектні роботи, науково-технічний пошук, інноваційні та інвестиційні проекти і програми;

• бере участь в інститутах спільного інвестування відповідно до законодавства;

• набуває прав інтелектуальної власності та реалізує їх;

• проводить обстеження і дослідження потенційних об'єктів інноваційної та інвестиційної привабливості, забезпечує інформаційне обслуговуванім учасників інноваційних та інвестиційних проектів і програм на договірній основі;

• організовує відбір за дорученням органу управління майном інноваційних та інвестиційних проектів і програм, здійснює пошук їх виконавців та інвесторів як в Україні, так і за її межами, зокрема на конкурсних засадах, і бере участь у реалізації зазначених проектів і програм тощо.

Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:

• здійснюють управління у сфері наукової та інноваційної діяльності і відповідають за рівень науково-технічного розвитку відповідних галузей;

• визначають напрями розвитку наукового і науково-технологічного потенціалу галузей, спрямовують і контролюють діяльність підпорядкованих їм наукових організацій;

• беруть участь у формуванні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, державних цільових наукових та науково-технічних програм і державного замовлення;

• формують програми науково-технічного розвитку відповідних галузей та організовують їх виконання;

• організовують розроблення, освоєння та виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції на основі використання нових високоефективних технологій, устаткування, матеріалів, інформаційного забезпечення;

• готують пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму забезпечення науково-технічного розвитку відповідних галузей;

• здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України.

Важливу роль в організації державного управління у сфері науки відіграють державні наукові установи, якими є наукові установи, засновані на державній власності (ст. 8 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність»).

Державні наукові установи створюються, реорганізовуються та ліквідовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачене законом.

У системі державних наукових установ провідну роль відіграють академії наук — Національна академія наук та галузеві академії наук України.

Національна академія наук України та п'ять галузевих академій наук — Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України (далі — академії) є державними організаціями, що засновані на державній власності.

Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визначаються в Державному бюджеті України окремими рядками, фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

До складу академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують їхню діяльність.

Державне управління у сфері наукової й науково-технічної діяльності академій здійснюється згідно із законодавством України у межах, що не порушують їхньої самоврядності у вирішенні питань статутної діяльності і свободи наукової творчості.

Самоврядність академій полягає в самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків.

Академії виконують замовлення органів державної влади щодо розроблення засад державної наукової і науково-технічної політики, проведення наукової експертизи проектів державних рішень і програм.

Академії щорічно звітують перед Кабінетом Міністрів України про результати наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їм з Державного бюджету України.

Національна академія наук України (НАН) — вища наукова організація України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях незалежно від форм власності.

Важливе значення для діяльності НАН мають Закон України: «Про наукову і науково-технічну діяльність», укази Президента України «Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України» від 20 січня 1992 р., «Про державну підтримку наукової діяльності Академії наук України» від 22 березня 1994 р. та деякі інші акти законодавства України.

Держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування відповідно до земельного законодавства України.

Академії здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та своїх статутів, які приймаються загальними зборами академій та підтверджуються Кабінетом Міністрів України.

НАН, яка очолює систему державних академій, галузеві академії наук покликані забезпечувати розвиток науки та її практичну віддачу. Вони користуються державною підтримкою і діють на засадах чинного законодавства та власних статутів.

Після здобуття незалежності в Україні виникло кілька десятків галузевих недержавних академій, які діють на основі власних статутів і є громадськими організаціями (товариствами вчених).

На цей час Міністерством юстиції України зареєстровано понад сорок академій, які діють за статусом громадських наукових організацій, зокрема: Академія гірничих наук України, Академія технологічних наук України, Академія інженерних наук України, Українська академія наук (до 2003 р. — Українська академія наук національного прогресу), Інженерна академія України, Академія підприємства та менеджменту України, Українська академія архітектури, Транспортна академія України, Академія наук прикладної радіоелектроніки, Міжнародна академія оригінальних ідей, Українська екологічна академія наук, Українська академія інформатики, Академія зв'язку України, Олімпійська академія України, Аерокосмічна академія України, Академія наук вищої школи України, Українська нафтогазова академія, Академія політичних наук України, Академія економічних наук України, Українська технологічна академія, Міжнародна академія наук технологій та інжинірингу, Українська академія економічної кібернетики, Академія будівництва України, Лісівнича академія наук України тощо.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» має загальний характер і лише фрагментарно регламентує діяльність НАН та галузевих академій наук, оскільки і законодавство про об'єднання громадян недостатньо враховує специфічність інституції громадських наукових організацій. Тому залишається актуальною пропозиція про необхідність розробки проекту закону про Національну академію наук України, де, зокрема, були б упорядковані зв'язки НАН з державою і в той же час гарантовано принцип самоврядності НАН шляхом недопущення адміністративного втручання державних органів у її внутрішнє життя. Подальшої розробки потребує і законодавче врегулювання діяльності галузевих академій наук, громадських наукових організацій тощо.

Місцеві органи виконавчої влади у сфері наукової та науково- технічної діяльності відповідно до їхньої компетенції:

• забезпечують виконання державних цільових наукових та науково-технічних програм;

• розробляють та організовують виконання регіональних (територіальних) програм науково-технічного розвитку;

• створюють місцеві інноваційні фонди відповідно до законодавства України;

• сприяють розвитку технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів;

• залучають відповідні наукові установи (за їхньою згодою) до розв'язання проблем науково-технічного розвитку регіону.

<< | >>
Источник: Авер'янов В.Б.. Підручник: У двох томах: Том 2. Особлива частина. — К.,2009. — 600 с.. 2009
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме 2. Організація державного управління у сфері науки:

  1. 2. Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження
  2. 3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
  3. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  4. 2.5. Структурно-функціональні особливості діяльності суб’єктів, що надають послуги у сфері освіти
  5. 2. Організація державного управління у сфері науки
  6. § 5. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять
  7. § 2. Науки про управління та організаційна наука
  8. 3. Зміст поняття державного управління
  9. 2. Зміст поняття функцій органів виконавчої влади
  10. 2. Класифікація правових актів управління
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -