<<
>>

2. Організація державного управління у сферах транспорту і зв'язку

Загальна характеристика державного управління у сферах транспорту і зв'язку

До суб'єктів державного управління у сферах транспорту і зв'язку належать:

• на вищому рівні державного управління — Кабінет Міністрів України;

• на центральному рівні державного управління:

а) органи виконавчої влади, основними повноваженнями яких є управлінська діяльність у сферах транспорту та зв'язку:

• Міністерство транспорту та зв'язку України та підпорядковані йому підрозділи: Державний департамент автомобільного транспорту (Укравтотранс),Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця), Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот) Державна авіаційна адміністрація, а також спеціально створені органи державного контролю: Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотранспінспекція), класифікаційне товариство Регістр судноплавства України; Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства (Держфлотінспекція України); Інспекція Головного державного реєстратора флоту та деякі інші;

• (центральний орган виконавчої влади, статус якого прирівняний до державних комітетів України: Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор);

• центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України —/Національна комісія з питань регулювання зв'язку та підпорядковані їй Державна інспекція зв'язку, Український державний центр радіочастот;

б) органи виконавчої влади, окремими повноваженнями яких є управлінська діяльність у сферах транспорту та зв'язку або конкретні управлінські функції (у тому числі функція контролю):

• Міністерство палива та енергетики України у частині забезпечення координації ним діяльності щодо транспортування палива трубопроводами;

• Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, до складу якого входить Головна державна технічна інспекція міського електротранспорту;

• Державна служба безпеки дорожнього руху Міністерства внутрішніх справ України[28];

• Служба безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України та інші.

Окремо слід виділити Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, яка є постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення відповідних регуляторних повноважень.

Головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України є Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку).

Основними завданнями Мінтрансзв'язку є:

• участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі транспорту, у сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

• забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту;

• здійснення заходів щодо розвитку і вдосконалення телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв'язку загального користування, підвищення їх якості та доступності, забезпечення сталого функціонування;

• створення умов для інтеграції національної транспортної системи України до європейської та світової транспортної системи, а також сфер надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації до європейського та світового інформаційного простору.

Мінтрансзв'язку виконує функції:

• здійснює державне управління в галузі транспорту, у сфері використання і обслуговування повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

• здійснює відповідно до Закону України «Про радіочастотний ресурс України» повноваження щодо управління у сфері користування радіочастотним ресурсом України;

• виконання інших функцій, передбачених законодавством. Мінтрансзв'язку здійснює загальне керівництво сферами транспорту та зв'язку. Водночас організація управління кожною з названих сфер має окремі особливості, наявність яких зумовлює існування у системі Мінтрансзв'язку окремих складових — департаментів, управлінь, відділів, відділень та інших, уповноважених на управління окремо транспортною системою та її складовими, телекомунікаціями, поштовим зв'язком.

Чинне законодавство передбачає також наявність так званого «регуляторного» органу у сферах телекомунікації, надання послуг поштового зв'язку, що підконтрольний Президентові України — Національної комісії з питань регулювання зв'язку України як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом.

Додамо, що трубопровідний транспорт входить до складу єдиної транспортної системи України. Систему трубопровідного транспорту становлять магістральний трубопровідний транспорт, промисловий трубопровідний транспорт. Міністерство палива та енергетики України забезпечує координацію діяльності, пов'язаної із транспортуванням нафти, природного газу, газового конденсату і нафтопродуктів. Державне управління у сфері трубопровідного транспорту здійснюють центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень.

Організація державного управління у сфері транспорту

Щодо впровадження державної політики у сфері транспорту, основні завдання Мінтрансзв'язку такі:

• участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі транспорту;

• забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту;

• створення умов для інтеграції національної транспортної системи України до європейської та світової транспортної системи.

Функціями Мінтрансзв'язку у сфері транспорту є:

• здійснення заходів щодо розвитку національної транспортної системи України, створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інфраструктури транспортного комплексу України;

• здійснення відповідно до законодавства України заходів щодо реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної політики в галузі транспорту;

• розробка і реалізація заходів щодо налагодження взаємодії та координації діяльності всіх видів транспорту;

• відповідно до законодавства організація і контроль роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, вживання заходів щодо забезпечення екологічної безпеки на транспорті;

• здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за додержанням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки торговельного мореплавства, руху відповідно на морському і річковому, залізничному та автомобільному транспорті;

• виконання інших функцій, передбачених законодавством.

У системі Мінтрансзв'язку діють:

• Державний департамент автомобільного транспорту (Укравто- транс);

• Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця);

• Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот).

Чинним законодавством на ці органи покладено повноваження щодо формування та реалізації державної політики у відповідній сфері транспортної діяльності, виконання регулятивних, контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних функцій. Вони видають накази, обов'язкові до виконання підпорядкованими органами (підрозділами).

До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв'язком.

Державне управління та регулювання у сфері транспорту здійснює Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор), Державна авіаційна адміністрація.

У сфері управління трубопровідним транспортом місцеві органи виконавчої влади (та органи місцевого самоврядування) у межах своїх повноважень: погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України; вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об'єктів трубопровідного транспорту; беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу і населення, спільних заходів щодо виконання робіт в умовах надзвичайного стану; забезпечують оповіщення та інформування населення про заходи захисту і правила поведінки в умовах надзвичайного стану, а також під час експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту із залученням до цієї роботи спеціалістів підприємств трубопровідного транспорту та інше.

Організація державного управління у сфері зв'язку

Щодо впровадження державної політики у сфері зв'язку — надання послуг поштовогозв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України — основними завданнями Мінтрансзв'язку є:

• участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

• здійснення заходів щодо розвитку і вдосконалення телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв'язку загального користування, підвищення їх якості та доступності, забезпечення сталого функціонування;

• формування Національної програми інформатизації та забезпечення її виконання.

Центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є Національна комісія з питань регулювання зв'язку України (НКРЗ).

До основних завдань НКРЗ належать:

• проведення єдиної державної політики регулювання в галузі зв'язку;

• здійснення державного регулювання та нагляду в галузі зв'язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації мереж зв'язку з урахуванням інтересів національної безпеки;

• забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом України і функціонування ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв'язку на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів цих послуг; і господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі; річковим, морським транспортом; морських і річкових портів з технічного обслуговування суден; аеропортів із забезпечення зліт-посадки та стоянки повітряних суден і авіаційної безпеки; транспортного оброблення вантажів на залізничному транспорті; ремонту та обслуговування транспортних засобів — локомотивним, вагонним депо, вагонним дільницям.

Ліцензування передбачене і на трубопровідному транспорті. Воно здійснюється НКРЕ.

У сфері зв'язку реєстрацію та ліцензування здійснює НКРЗ. Ліцензуванню підлягають такі види діяльності: надання послуг фіксованого телефонного зв'язку, у тому числі безпроводового та мобільного, з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаціЙНИХ мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; технічне обслуговування і експлуатація мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, надання в користування каналів електрозв'язку.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» водночас із видачею ліцензій на вид діяльності у сфері телекомунікацій НКРЗ видає ліцензії, що передбачає користування радіочастотним ресурсом України. Користування радіочастотним ресурсом України для потреб телебачення і радіомовлення здійснюється на підставі ліцензії на мовлення та не потребує ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення веде Державний реєстр телерадіоорганізацій.

Надання дозволів передбачено чинним законодавством до використання у всіх перелічених сферах, крім поштового зв'язку. Так, Державна авіаційна адміністрація надає дозволи на виконання польотів цивільних повітряних суден, застосування бортових радіостанцій.

У сфері телекомунікацій НКРЗ дає дозвіл операторам, провайдерам телекомунікацій на встановлення спеціальних тарифів для інвалідів та соціально незахищених осіб на загальнодоступні телекомунікаційні послуги.

Дозволи на експлуатацію радіочастотного ресурсу України видає державне госпрозрахункове підприємство «Український державний центр радіочастот». Український державний центр радіочастот належить до сфери управління НКРЗ і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується НКРЗ.

Сертифікація та стандартизація використовується в усіх названих сферах — на транспорті, телекомунікаціях, користування радіочастотним ресурсом, у сфері поштового зв'язку.

У сфері транспорту сертифікація здійснюється на залізничному, автомобільному, авіаційному транспорті. Наприклад, на залізничному транспорті обов'язковою частиною процедури обґрунтування можливості здійснення суб'єктами підприємницької діяльності перевезення пасажирів і вантажів, обслуговування і ремонту транспортних засобів є сертифікаційна діяльність.

Загальне керівництво сертифікаційною діяльністю на залізничному транспорті України, організація та координація робіт із сертифікації здійснюються Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики (який є правонаступником Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України відповідно до Указу Президента України «Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики» від 18 березня 2003 р.) та Мінтрансзв'язку.

На авіаційному транспорті сертифікації підлягають повітряні судна, аеродроми України, повітряні траси і місцеві повітряні лінії України, авіаційний персонал. Особливістю сертифікаційної діяльності цивільних повітряних суден є те, що їй передує реєстрація. Після реєстрації повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України власник такого судна повинен отримати в державному органі з питань сертифікації і реєстрації відповідне посвідчення (сертифікат) про придатність його до виконання польотів як бортовий документ. Сертифікацію на авіаційному транспорті здійснює Державна авіаційна адміністрація.

У випадках, передбачених законодавством, сертифікацію дорожніх транспортних засобів та послуг автомобільного транспорту здійснює Укравтодор.

Мінтрансзв'язку впроваджує державну політику у сфері стандартизації, підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікації, організовує та відповідає за розроблення стандартів у сфері телекомунікацій. Метою стандартизації у сфері телекомунікацій є створення єдиної системи державних і галузевих стандартів та інших нормативних документів, які визначають вимоги до телекомунікаційних мереж, їх технічних засобів та якості телекомунікаційних послуг, а також гармонізація цих вимог з вимогами міжнародних нормативних документів. Вимоги державних і галузевих стандартів, інших нормативних документів щодо технічних засобів телекомунікацій є обов'язковими для всіх виробників і постачальників технічних засобів, науково-дослідних, проектних та будівельних організацій, а також для операторів, провайдерів телекомунікацій. Вимоги до якості послуг є обов'язковими для операторів, провайдерів телекомунікацій, що надають телекомунікаційні послуги на території України.

Засоби поштового зв'язку, що застосовуються у мережах поштового зв'язку загального користування, підлягають стандартизації та сертифікації відповідно до законодавства України згідно з переліком, який встановлюється Мінтрансзв'язку.

До адміністративно-примусових засобів слід віднести відмову у видачі ліцензії, анулювання ліцензії, анулювання дозволу або відмову в продовженні терміну його дії, внесення припису щодо усунення порушень, здійснення заходів щодо обмеження надання певних послуг, попередження і, нарешті, застосування заходів адміністративної відповідальності.

Анулювання ліцензій використовується у тих сферах транспортної діяльності, телекомунікацій, використання радіочастотного ресурсу, що підлягає ліцензуванню на підставах і у порядку, що визначений чинним законодавством. Так, НКРЗ має право прийняти рішення про відмову у видачі ліцензії на певний вид діяльності у сфері телекомунікацій. Воно приймається у термін, що не перевищує тридцяти робочих днів від дати реєстрації заяви про видачу ліцензії.

Анулювання дозволу на експлуатацію радіочастотного ресурсу здійснює Державна інспекція зв'язку НКРЗ.

НКРЗ має право прийняти рішення про відмову в продовженні терміну дії дозволів на експлуатацію операторів телекомунікацій.

Внесення припису щодо усунення порушень, здійснення заходів щодо обмеження надання певних послуг застосовується до порушників законодавства про автомобільний транспорт. Ці заходи застосовуються територіальними органами центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту на пізніше десяти робочих днів з дня виявлення порушення.

У сфері діяльності міського електротранспорту застосовується тимчасове припинення або обмеження надання транспортних послуг, яке може застосовуватися у випадках, передбачених Правилами дорожнього руху, Правилами експлуатації трамвая та тролейбуса і Правилами технічної експлуатації метрополітену.

Попередження застосовується Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення у разі, якщо ліцензіат порушує законодавство України у сфері телерадіомовлення, ліцензійні умови та умови ліцензій.

Заходи адміністративної відповідальності за проступки у сферах транспорту і зв'язку окремо розглядаються в розділі VII цього підручника (гл. 36).

<< | >>
Источник: Авер'янов В.Б.. Підручник: У двох томах: Том 2. Особлива частина. — К.,2009. — 600 с.. 2009

Еще по теме 2. Організація державного управління у сферах транспорту і зв'язку:

  1. 3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
  2. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  3. 2. Організація державного управління у сфері економіки
  4. 2. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері
  5. 2. Організація державного управління у сферах транспорту і зв'язку
  6. 3. Організація державного управління у сфері оборони
  7. § 5. Адміністративний кодекс УРСР 1927р.: з досвіду створення і реалізації
  8. 2. Класифікація правових актів управління
  9. 2. Щодо «управлінської концепції» інституту адміністративної відповідальності: постановка проблеми
  10. Правові засади управління спеціальними (вільними) економічними зонами
  11. Органи державного управління інвестиційною діяльністю загальної компетенції
  12. Розділ 18. Відродження державного управління в УРСР (1943-1945 рр.)
  13. Організація управління економікою
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -