Судові виклики та повідомлення, судові витрати

В адміністративному судочинстві судові виклики і повідомлення здійсню­ються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов’язковою.

За наявності в особи електронного кабінету в ЄСІТС, судовий виклик або судове повідомлення здійснюється через надсилання повістки до її електронного кабінету.

Електронний кабінет - це персональний кабінет (вебсервіс чи інший користу­вацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та серві­сів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), зокрема можливість обміну (надсилання та отримання) документами (зокрема процесуальними докумен­тами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна іден­тифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керівники, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місце­вого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабі­нети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін докумен­тами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку^[626].

За відсутності в особи електронного кабінету судовий виклик або судове пові­домлення здійснюється через надсилання повістки рекомендованою кореспонден­цією (листом, телеграмою), кур’єром зі зворотною розпискою за адресами, вказа­ними цими особами.

У разі відсутності в адресата електронного кабінету повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою учасника справи видати йому повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.

Повістка має бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли вона вручається безпосередньо в суді. Розписку про одер­жання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, уважається, що така повістка вручена належним чином.

Часом вручення повістки вважається: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення в поштовому повідомленні позначки про відмову отримати судову повістку чи позначки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідом­леною цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні позначки про відмову отримати судову повістку чи позначки про відсутність особи за адре­сою місця перебування (проживання) особи, що зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебу­вання), місце перебування чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебпортал судової влади України, яке має бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

Учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі пові­домляти суд про зміну місця проживання (перебування), роботи, служби, зміну адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, які учасник судо­вого процесу повідомив суду. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Серед принципів адміністративного судочинства відзначаємо відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Правило про відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, можна вважати складовою части­ною принципу обов'язковості судових рішень^[627].

Поняття «витрати» в адміністративному судочинстві - це сукупність усіх грошових коштів, які зобов'язані сплатити сторони на законних підставах для розгляду й вирішення публічно-правового спору, переданого на вирішення адмі­ністративного суду^[628].

Ознаки судових витрат є такими: за змістом - це сукупність усіх грошових коштів, які зобов'язані сплатити сторони; метою є забезпечення розгляду і вирі­шення публічно-правового спору, переданого на розгляд адміністративного суду; підстава та спосіб сплати цих коштів передбачені законом; вносяться на розра­хунковий рахунок суду особами, зацікавленими в розгляді та вирішенні їхнього публічно-правового спору; виконують компенсаційну, забезпечувальну, превен­тивну функції^[629].

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розгля­дом справи. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видання судами документів, а також у разі ухва­лення окремих судових рішень, передбачених законодавством. Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної та касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з новови- явленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видання виконавчого документа на примусове виконання рішення третей­ського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видання судами документів^[630].

До витрат, пов’язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх перебування, забезпеченням доказів; пов’язані з учиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розпо­ділу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»^[631] гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксо­ваний розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в угоді про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація й досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обста­вини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у справі № 1.3 80.20 1 9.003 7 90^[632] у постанові від 19 січня 2023 року робить висновок, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підля­гають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) склад­ністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витра­ченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значен­ням справи для сторони, зокрема впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заяв­ляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компен­сації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, потрібно досліджу­вати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адво­катом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

За змістом частин 7, 9 статі 139 КАС України розмір витрат, які сторона спла­тила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або упродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів упродовж установленого строку така заява зали­шається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунто­ваним та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, зокрема чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необ- ґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення сторо­ною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим) та щодо врегулювання спору мирним через під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо у строк, установлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстро­чено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Але суд, урахо­вуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повнова­жень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта влад­них повноважень, що був відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі була його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта влад­них повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не вклю­чає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судо­вого збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністра­тивної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі вирішення справи через примирення, відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відпо­відній ухвалі чи рішенні у порядку, установленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п’ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі вирішення справи через примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, установленому зако­ном, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п’ятдесяти відсот­ків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи каса­ційної скарги.

Слід ураховувати, що позиція Європейського суду з прав людини визначає, що судовий збір не має обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним», але судовий збір є таким обмежувальним заходом, який запобігає поданню необгрунтованих і безпідставних позовів та перенаван- таження судів. У рішенні у справі «Креуз проти Польщі»^[633] ЄСПЛ зазначає, що сплата судових витрат не має перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та мати законну мету, але право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, оскільки право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Запитання і завдання

1. Що розуміється під стадією судового адміністративного процесу?

2. Розкрийте поняття провадження адміністративного процесу.

3. Які існують обов’язкові стадії адміністративного процесу?

4. Якими є особливості необов’язкових (факультативних) стадій адміністратив­ного процесу?

5. З’ясуйте зміст позовного та спрощеного провадження.

6. Що має врахувати суд при вирішенні питання про розгляд справи за прави­лами спрощеного або загального позовного провадження?

7. Розкрийте переваги та недоліки спрощеного провадження.

8. На яких підставах суддя відкриває провадження в адміністративній справі?

9. Які процесуальні дії зобов’язаний здійснити суддя після відкриття прова­дження у справі, якщо в позовній заяві виявлено недоліки?

10. Чому розгляд справи є основним елементом провадження?

11. З’ясуйте завдання розгляду справи по суті.

12. Розкрийте строки і порядок здійснення підготовчого провадження.

13. З’ясуйте строки здійснення підготовчого провадження.

14. Як здійснюється розгляд справи по суті?

15. Якими є особливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів?

16. Чим має закінчитися судовий розгляд у суді першої інстанції?

17. У якій формі і в який строк суд має ухвалювати рішення?

18. У який спосіб в адміністративному судочинстві здійснюються судові виклики й повідомлення?

19. З’ясуйте адміністративно-процесуальну природу електронного кабінету.

20. Розкрите порядок і строки вручення повістки.

21. Що зобов’язані робити учасники судового процесу під час провадження у справі?

22. Розкрийте зміст судових витрат.

23. Що визначає Європейський суд із прав людини щодо розміру судового збору?