§ 3. Призначення справи до судового розгляду. Судові повідомлення і виклики

Призначення справи до судового розгляду може мати місце лише після того, як будуть проведені всі необхідні дії щодо її підготовки. Справа вважається підготовленою, якщо уточнено всі вимоги і за­перечення осіб, які беруть участь у справі; встановлено коло фактів, що мають значення для справи; з'ясовано, які докази подані чи по­даються на попередньому судовому засіданні кожною стороною; визначено склад осіб, які братимуть участь у справі; відповідачу вручено копію заяви, а у необхідних випадках — і копії доданих до неї документів; особи, які беруть участь у справі, повідомлені про місце і час розгляду справи.

Згідно зі ст. 156 ЦПК після закінчення підготовки справи до судо­вого розгляду суддя постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені у даній спра- 572

ві, визначає коло осіб, які підлягають виклику в судове засідання, і встановлює дату розгляду справи. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше семи днів після закінчення підготовчих дій до судового розгляду.

Місцем розгляду більшості справ є спеціально обладнане для цьо­го приміщення суду, що прийняв справу до провадження, — зал засі­дань.

Суд зобов'язаний своєчасно повідомити осіб, які беруть участь у справі, про день розгляду справи, щоб надати їм можливість належ­ним чином підготуватися до участі в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої та другої ст. 74 ЦПК судові виклики і повідомлення провадяться відповідно повістками про виклик, а також судовими повістками-повідомленнями, що надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, перекладачам, спеціалістам, особам, які надають правову допомогу, за адресою, вказаною стороною або іншими учасниками процесу.

Судовий виклик — це вимога суду, адресована особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, перекладачам, спеціалістам з'явитися до суду для участі в судовому засіданні.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі, явка в судове засі­дання свідків, експертів, перекладачів є обов'язковою, тому вони ви­кликаються в суд (ч. 2 ст. 50; ч. З ст. 53; ч. З ст. 54; ч. 5 ст. 55 ЦПК). За їх ухилення від явки до суду закон передбачає заходи процесуаль­ного примусу й адміністративну відповідальність (статті 94, 170 ЦПК, ст. 185 КпАП).

За деякими категоріями справ явка окремих осіб, які беруть участь у справі, є обов'язковою. Так, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, по­збавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та ви­знання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклу­вання (ст. 19 СК). Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представни­ків органів опіки і піклування. Участь представників органів опіки і піклування у розгляді цієї категорії справ є обов'язковою (ст. 244 ЦПК). Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у при­мусовому порядку або про припинення надання амбулаторної психі­атричної допомоги, госпіталізації у примусовому порядку розгляда­ється в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надан­ня їй психіатричної допомоги у примусовому порядку з обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги (ст. 281 ЦПК).

Сторони зобов'язані з'явитися до суду на попереднє судове засі­дання. За заявою однієї чи обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути один раз від­кладене, якщо причини неявки буде визнано судом поважними. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі буде проводитися на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. У подальшому при­йняття інших доказів буде залежати від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно (частини 8, 9 ст. 130 ЦПК).

Як вже зазначалось, по закінченню провадження у справі до судо­вого розгляду суддя повинен вжити заходів для забезпечення своєчас­ної явки в судове засідання всіх учасників процесу. В противному випадку рішення суду може бути скасовано. Наприклад, ухвалою су­дової колегії у цивільних справах Верховного Суду України скасовано рішення Тисменицького районного суду від 20 грудня 1994 p., оскіль­ки справу розглянуто за відсутності відповідача, хоча в її матеріалах немає документів, які свідчили б про те, що його повідомлено про час і місце розгляду справи. У зв'язку з цим не можна вважати, що справу розглянуто з додержанням вимог закону .

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо по­зивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 224 ЦПК).

Уперше на законодавчому рівні законодавець вказує на відмінність повідомлення від виклику. На відміну від виклику, повідомлення — це процесуальна дія суду, що адресована особам, які беруть участь у спра­ві, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Своєчасне повідомлення осіб, які беруть участь у спра­ві, про час і місце судового засідання або вчинення процесуальних дій забезпечує для них можливість особистої участі в судовому засіданні або у проведенні процесуальної дії.

Наприклад, судові повістки-повідомлення надсилаються особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення таких процесуальних дій: виконання судового доручення (ч. З ст. 132 ЦПК); розгляд заяви про забезпечення доказів (ч. 2 ст. 135 ЦПК); огляд доказів за місцем їх знаходження (ч. 2 ст. 140 ЦПК); розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову (ч. 5 ст. 154 ЦПК); виправлення описок і арифме­тичних помилок у рішенні (ст. 219 ЦПК); роз'яснення рішення (ч. З ст. 221 ЦПК); вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу (ч. 2 ст. 370 ЦПК); вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого до­кумента до виконання (ч. 2 ст. 371 ЦПК); вирішення питання про за­міну сторони виконавчого провадження (ч. 2 ст. 378 ЦПК) та ін.

ЦПК передбачає строки вручення судових повісток. Вони повинні бути завчасно вручені особі, яка викликається, але в усякому разі не пізніше ніж за три дні до судового засідання (за ЦПК 1963 р. — не пізніше ніж за п'ять днів), крім випадку, коли повістка вручається без­посередньо в суді. Закон визначає мінімальний строк до початку судо­вого засідання, у межах якого, але ніяк не пізніше, повинні бути вру­чені повістки особам, які викликаються. Повістка має бути вручена з таким розрахунком, щоб зворотну розписку адресата попередньо повернули до суду, а учасники процесу мали б достатньо часу для явки в суд і належної підготовки до розгляду справи.

Згідно з Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 p., після закінчення підготовки справи до судового розгля­ду і призначення справи до розгляду особам, які беруть у ній участь, невідкладно надсилаються поштою рекомендованим листом з повідом­ленням судові повістки про виклик до суду з розпискою з копіями ухвал

про відкриття провадження і призначення справи до попереднього розгляду.

Що стосується строку вручення повісток-повідомлень, закон ука­зує, що вони повинні бути вручені завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб учасники процесу мали реальну можливість з'явитися до суду.

Порушення правила про строки вручення повісток повинно роз­цінюватися вищестоящими судами як істотне порушення норм про­цесуального права і може бути підставою для скасування рішення. Так, у листопаді 1991 р. А. Б. пред'явила позов до Б-ів про зміну умов до­говору найму жилого приміщення. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпропетровська позов задоволено. Відповідачі у скарзі по­силалися на те, що судові повістки їм не вручались і про час розгляду справи вони не були повідомлені. Вищестоящий суд скасував рішення місцевого суду, вказав нате, що відповідно до статей 91,94 ЦПК (1963 р.) повістка про виклик до суду повинна бути вчасно вручена особі, яка викликається, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання під розписку. Відомості про вручення відповідачам судових повісток у справі відсутні. Згідно з п. 1 ст. 172 ЦПК суд у таких випадках пови­нен відкласти розгляд справи. Проте суд усупереч вимогам зазначеної норми закону розглянув справу за відсутності відповідачів .

ЦПК передбачає способи надсилання і доставки повісток, а також способи повідомлення учасників процесу про час судового засідання:

1) поштою рекомендованим листом із повідомленням; 2) через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі; 3) за згодою сторони чи її представника судові повістки мо­жуть бути видані їм для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Цей спосіб може бути використаний лише при добровільній згоді конкретної особи надати таку допомогу суду. Примусове вручен­ня повістки, наприклад, позивачу для доставки відповідачу буде супе­речити як процесуальному закону, так і нормам судової етики.

Див.: Практика судів України в цивільних справах [Текст] // Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 1995. - № 3. - С. 227.

' Див.: Луспеник, Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення [Текст] / Д. Луспеник // Право України. - 2004. - № 5. - С. 95-99.

576

редньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку; 5) особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу можуть бути по­відомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Зокрема, учасники процесу можуть бути викликані в суд за допомогою електронного документа. Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р. електронним є документ, інформація в якому зафік­сована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (ст. 5 Закону). Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну фор­му. Допустимість електронного документа як доказу не може запере­чуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону). Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора (ст. 11 Закону).

Останній засіб є винятковим засобом оповіщення учасників про­цесу про майбутнє судове засідання або процесуальну дію. Судові викликі чи повідомлення, здійснені телеграмою, факсом або електрон­ною поштою, телефоном, повинні містити відомості, зазначені у ст. 75 ЦПК. Слід зазначити, що телефонограма про повідомлення особи про судове засідання, текст якої складено невідомою особою, не може вважатися належним повідомленням такої особи про виклик до суду, оскільки такий спосіб зв'язку не забезпечує фіксацію виклику. Так, у вересні 2008 р. В. А. звернувся до суду з позовом до співвідповідачів про продовження строку для прийняття спадщини за заповітом, визнан­ня частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом і договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 11 червня 2009 p., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2009 p., у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. За положеннями ст. 74 ЦПК судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або ви­кликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно зі ст. 76 цього Кодексу судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгля­ді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Роз­писка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримав судову повістку про виклик у судове засідання апеляційної інстанції 24 липня 2009 p., у той час як розгляд справи апеляційним судом було призначено на 20 липня 2009 р. Телефонограма від 17 липня 2009 р. про повідомлен­ня апеляційним судом сусіда та дружини позивача про судове засідан­ня 20 липня 2009 p., текст якої складено невідомою особою, не може вважатися належним повідомленням позивача про виклик до суду, оскільки такий спосіб зв'язку не забезпечує фіксацію виклику.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 338 ЦПК судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає ска­суванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд .

Усі повернені до суду повістки, а також розписки мають додавати­ся до справи.

1 Ухвала Верховного Суду України від 18 листопада 2009 р. № ЄДРСР 6849045 //

Шадура, Д. М. Судова практика застосування Цивільного процесуального кодексу України (2006-2009 pp.) [Текст] / Д. М. Шадура, О. І. Менів : практ. посіб. Т. 1: За­гальна частина. - X. : Харків юрид., 2010. - С. 455-456.

У будь-якому випадку в матеріалах справи повинні бути відповід­ні докази належного сповіщення учасників процесу про день та час розгляду справи, бо в разі неявки в судове засідання однієї зі сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, стосовно яких немає відомостей про вручення їм повісток, суд не може розпочати розгляд справи, а повинен його відкласти. Якщо ж справа була розглянута за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, як зазначалося ра­ніше, рішення може бути скасоване. Так, В. Г. пред'явила позов до Ю. П., А. Н., С. Н., Д. Б. про виселення. Позивачка посилалася нате, що їй видано ордер на зайняття кімнат у квартирі, але у спірних кім­натах без правових підстав проживають відповідачі, тому вона про­сила виселити із зазначених кімнат відповідачів з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідачі Ю. П. і А. Н. звернулись із зустрічним позовом до В. Г. про визнання ордера недійсним, оскільки останній виданий на зайняте приміщення.

Рішенням районного суду від 21.09.2005 р. позов В. Г. задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на постановления судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили його скасувати та постановити нове, яким задовольнити їх позов, а у задоволенні позову В. Г. відмовити.

В ухвалі апеляційного суду м. Києва від 17.02.2006 р. зазначалось, що при розгляді справи місцевій суд виходив із того, що відповідачі А. Н., С. Н. та Д. Б. у судове засідання не з'явились повторно, хоча про час, місце слухання справи були повідомлені належним чином. Тому суд вирішив за можливе слухати справу за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не по­годилась. Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК судова повістка разом із розпис­кою, а у випадках, встановлених ЦПК, разом із копіями відповідних до­кументів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивіль­ного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання сторону або її представника може бути повідомлено під розписку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК, у разі неявки в судове засідання однієї зі сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, стосовно яких немає відомостей про вручення їм судових повісток.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 10.07.2005 p., відповідачі не були присутніми в цьому судовому засіданні. Розписки про отримання судової повістки відповідачами на 21.09.2005 p., які містяться в матеріалах справи, не можуть братись до уваги як доказ належного сповіщення відповідачів про день та час розгляду справи, оскільки вони не відповідають порядку надсилання судової повістки, встановленому ч. 5 ст. 74 ЦПК. Як вбачається з апеляційної скарги, відповідачі повістки не отримували і підписи у розписках вчинені від їх імені іншими особами.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК рішення суду підлягає скасу­ванню, а справа передається на новий розгляд, якщо справу розгляну­то за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд .

У разі коли особа насправді не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи (ч. 7 ст. 74 ЦПК). Подати відомості щодо цієї особи за загальним правилом має особа, за заявою якої робиться виклик.

Судова повістка юридичній особі направляється за місцезнаходжен­ням останньої або її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю. Відповідно до Закону України «Про державну реєстра­цію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р. із змінами від 13.01.2011 р. місцезнаходження юридичної осо­би — це адреса органу або особи, які відповідно до установчих до­кументів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст. 1). Згідно з цією нормою відокремлений підрозділ юридичної особи — це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її міс­цезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Відпо­відно до ст. 17 цього Закону відомості про юридичну особу або фізич­ну особу — підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей із відповідних реє­страційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК у редакції від 07.07.2010 р. у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

юридичним особам та фізичним особам — підприємцям — за адре­сою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб — підприємців;

фізичним особам, які не мають статусу підприємців, — за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встанов­леному законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адре­сою, вважається, що судовий виклик або повідомлення вручене їм належним чином.

ЦПК передбачає можливість виклику в суд відповідача, зареєстро­ване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого позивачеві невідомі, навіть після його звернення до адрес­ного бюро і органів внутрішніх справ, через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Зазначимо, що до судових витрат, відповідно до п. 6 ч. З ст. 79 ЦПК у редакції від 07.07.2010 р. належать витрати, пов'язані з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідача.

На наш погляд, невдалою є новела про виклик відповідача, місце проживання і місцезнаходження якого позивачеві невідомі, шляхом опублікування оголошення у пресі. При дотриманні названого поряд­ку відповідач вважається повідомленим про час та місце судового за­сідання. Однак такі повідомлення у пресі не всі читають, дача оголо­шення пов'язана з додатковими витратами для позивача, і навряд чи це зручно і вигідно власникам друкованих видань.

Друкований орган, у якому розміщуються оголошення про виклик відповідача протягом наступного року, визначається не пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52 «Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме» (далі — Порядок) друкований орган, в якому повинні розміщуватися такі оголошення, не був визначений. З цього при­воду А. Г. Ярема та Г. І. Давиденко вважали, що в даному випадку

можливі два варіанти вирішення цієї проблеми: або чекати рішення Кабінету Міністрів України, або застосовувати за аналогією закону (частини 7, 8 ст. 8 ЦПК) наявні в чинному законодавстві норми, що регулюють подібні за змістом відносини. Такою нормою, на їх погляд, можна було вважати ч. 5 ст. 11 Закону від 14 травня 1992 р. «Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, котрі виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя господарсько­го суду ухвалою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів за свій рахунок оголошення про порушення справи про бан­крутство. Офіційними друкованими органами, зокрема, є газети «Уря­довий кур'єр» і «Голос України». На думку вказаних авторів, у разі зволікання з визначенням друкованого органу другий варіант зали­шиться єдино можливим . На наш погляд, навряд чи міг бути застосо­ваний другий запропонований авторами варіант, хоча б тому, що в ци­вільному процесуальному законодавстві не передбачена аналогія за­кону, а в ч. 7 ст. 8 ЦПК мова йде про застосування аналогії матеріаль­ного закону, а не процесуального.

Згідно із указаною постановою Кабінету Міністрів України у 2011 р. друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери роз­повсюдження, у якому розміщуються зазначені оголошення, визначено газету «Урядовий кур'єр». Відповідно до Порядку визначення друко­ваного засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, оголошення про виклик до суду публікується в установлені законодавством строки у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсю­дження за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України відповідача, третіх осіб, свідків (п. 2 Порядку). Пере­лік друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсю­дження, у яких, зокрема, у 2011 р. розміщуються оголошення про ви­клик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного про­живання (перебування) яких невідоме, був затверджений розпоряджен­ням Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 р. № 2171-р. «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2011 році розміщуються оголошення

Ярема, А. Г. Новели цивільного судочинства [Текст] / А. Г. Ярема, Г. І. Давиден- ко // Вісн. Верхов. Суду України. - 2005. - № 10. - С. 27.

582

про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме».

Згідно із Порядком Державна судова адміністрація щороку до 1 листопада подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо ви­значення на наступний рік друкованих засобів масової інформації за­гальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, у яких розміщу­ються оголошення про виклик до суду (п. 3). Кабінет Міністрів Укра­їни за поданням Державної судової адміністрації щороку до 1 грудня визначає друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфе­ри розповсюдження та затверджує перелік друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, у яких розміщуються оголошення про виклик до суду, що підлягає опублікуванню в газеті «Урядовий кур'єр» (п. 5).

ЦПК визначає зміст повістки про виклик, а відповідну її форму надає Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді, затвер­джена наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. Ця Інструкція встановлює єдиний порядок документування діяльнос­ті суду, регламентує методику складання документів. Викладені в ній правила ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у тому числі цивільного процесуального права.

Згідно з Інструкцією виготовлення й надіслання повісток забез­печує секретар судового засідання. Повістки про виклик учасників процесу по всіх судових справах складаються за відповідною формою (додаток 36 до Інструкції).

Повістка про виклик, що направляється судом, є важливим процесу­альним документом, тому закон указує на обов'язкові її реквізити.

Зі змісту повістки учасники процесу довідуються про назву справи (насамперед, про предмет позову або зміст правової вимоги по справах окремого провадження), про своє процесуальне становище у справі, що розглядається (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач), а також про те, в який суд і коли належить з'явитися даній особі (пп. 1-8 ч. 1 ст. 75 ЦПК).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 75 ЦПК у повістці про виклик повинна місти­тися вказівка про наслідки неявки або неповідомлення про причини неявки в судове засідання. Наслідки неявки можуть бути різними за­лежно від процесуального становища особи, яка викликається.

Наслідки неявки в судове засідання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, передбачені ст. 169 ЦПК, свідків, експертів, перекла­дачів, спеціалістів — статтями 94, 170 ЦПК. За злісне ухилення від явки в суд сторін, свідків, експертів^ перекладачів передбачена адміні­стративна відповідальність (ст. 185 КпАП).

Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК якщо зареєстроване місце проживан­ня (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача по­зивачеві невідоме, він викликається в суд через оголошення у пресі. В оголошенні про виклик відповідача вміщуються всі дані, встановлені в пунктах 1-7 і 9 частини першої ст. 75 ЦПК, за винятком, цілком зро­зуміло, вказівки в оголошенні на обов'язок особи, яка одержала судо­ву повістку в зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.

Частина 3 ст. 75 ЦПК містить реквізити повістки-повідомлення. Оскільки явка осіб, які беруть участь у справі, з приводу вчинюваних процесуальних дій не є обов'язковою, то в такій повістці не слід ука­зувати наслідки неявки. У повістці-повідомленні повинні бути вказані найменування та адреса суду, назва справи, яка процесуальна дія вчи­нятиметься, місце, день і час її вчинення.

Закон регламентує докладний порядок вручення повісток, бо в разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, стосовно яких немає відомостей про вру­чення їм повісток, як вже зазначалось, суд не може розпочати розгляд справи, а повинен його відкласти. Коли ж справа була розглянута за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, рішення може бути скасовано (ч. З ст. 309 ЦПК).

Так, 8 грудня 2004 р. апеляційним судом Харківської області було скасовано рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова у цивільній справі за позовом Слюсар І. В. та ін. до Слюсар В. І. про виділ частки в сумісній власності на жилий будинок у зв'язку із тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи по суті, що є порушенням цивільного процесуального законодавства .

Повістка складається з двох частин, одна з яких залишається у адре­сата, а друга (зворотна розписка про одержання повістки) того ж дня поштовим відділенням, іншими особами, які її вручали, повертається суду із зазначенням часу одержання.

За загальним правилом судові повістки, адресовані фізичним особам, повинні вручатися їм особисто під розписку. Зворотна розписка з їх під-

Судова практика. № І. Червонозаводський районний суд м. Харкова. 2003-2005. - X. : Харків, юрид., 2005. - С. 118.

писом підлягає поверненню до суду і додається до справи. За цією роз­пискою суд визначає своєчасність вручення її особі, яка викликається. Часом вручення повістки вважається день заповнення розписки адреса­том, його представником, повнолітнім членом сім'ї адресата, який про­живає разом з ним, службовою особою органу, підприємства, установи, організації. Це правило міститься в Кодексі адміністративного судочин­ства України. Його доцільно було б включити до ЦПК.

Повістки, адресовані юридичним особам незалежно від форми влас­ності, вручаються відповідній службовій особі. У цьому випадку пові­стка може бути вручена керівникові підприємства, установи, організації або його заступникам, юрисконсультові чи відповідальним працівникам канцелярії. Особа, яка прийняла повістку, повинна розписатися про її одержання на зворотній розписці і вказати свою посаду.

ЦПК передбачає ситуацію, пов'язану з відсутністю особи, якій вручається повістка, у місці проживання (ст. 76 ЦПК). У цій нормі мова йде про короткочасну відсутність адресата і наводиться коло суб'єктів, яким може бути вручена повістка. До них належать: повнолітні члени сім'ї, котрі проживають разом з особою, яка викликається, за їх від­сутності — відповідний житлово-експлуатаційний орган або виконав­чий орган місцевого самоврядування.

Чинний ЦПК у порівнянні з ЦПК 1963 р. спростив порядок оформ­лення відмови адресата від одержання судової повістки. У цьому ви­падку листоноша або інша особа, яка доставляє судову повістку, роб­лять відповідну відмітку на зворотній розписці повістки, яка має бути повернена до суду. У разі відмови адресата одержати повістку слід вважати, що вона йому вручена, а адресат оповіщений про судове за­сідання належним чином.

Частина 1 ст. 77 ЦПК покладає на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця про­живання або місця знаходження під час провадження у справі. Вперше про адреси заінтересованих осіб суддя дізнається з позовної заяви (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК) або заяви по справах окремого провадження.

Коли сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не повідом­ляють суд про зміну свого місця проживання або місця знаходження після відкриття провадження у справі, то повістки надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо адресат за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Виконання вказаного обов'язку пов'язане з викликом учасників процесу в судове засідання і спрямоване на своєчасний розгляд і ви­рішення справи.

За невиконання обов'язку повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі сторони та інші особи, які беруть участь у спра­ві, можуть мати несприятливі процесуальні наслідки. Це пов'язано з тим, що можлива неявка в суд указаних осіб з причини неповідомлення про зміну адреси може ускладнити процес, привести до відкладення розгляду справи, залишення заяви без розгляду, постановления заочного рішення або до розгляду справи за відсутності відповідача (ст. 169 ЦПК).

За ЦПК України 1963 р. за невиконання обов'язку повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі була передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу на осіб, які беруть участь у справі, у розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані по­відомляти суд також про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення ними про причини неявки суд може вважати, що вони не з'явились у судове засідання без поважних причин. Про наслідки невиконання цього обов'язку також говориться у ст. 169 ЦПК.

Стаття 78 ЦПК передбачає спеціальні правила про розшук відпо­відача. Оголошення розшуку відповідача за ЦПК 2004 р. обмежено тільки двома категоріями справ: за позовами про стягнення аліментів та про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкоджен­ням здоров'я або смертю фізичної особи. У цих випадках оголошення розшуку відповідача, місце перебування якого позивачеві невідомо, має обов'язковий характер. Факультативний розшук відповідача, тоб­то право суду оголошувати розшук відповідача в справах інших кате­горій, ЦПК 2004 р. не передбачає.

За ЦПК України 1963 р. суд мав можливість оголосити розшук від­повідача як із власної ініціативи, так і за заявою позивача з будь-якої справи.

Якщо місце фактичного перебування відповідача було невідоме, ЦПК 1963 р. передбачав залежно від характеру матеріально-правових відносин оголошення двох видів розшуку: факультативного та обов'язкового. У разі факультативного розшуку відповідача ініціатива належала як позивачу, так і самому суду. При вирішенні цього питання суд керувався доцільністю оголошення розшуку, ураховуючи ціну пред'явленого позову і зміст правової вимоги, якщо суд мав відомості про те, що відповідач ухилявся від явки до суду.

Розшук відповідача допускається як при провадженні у справі до судового розгляду, так і під час судового розгляду. В останньому випад­ку суд може зупинити провадження у справі (п. 4 ч. 1 ст. 202 ЦПК).

586

Розшук відповідача здійснюється за ухвалою суду або судді, у про­вадженні якого знаходиться дана справа. В ухвалі про розшук указу­ються прізвище, ім'я, по батькові відповідача, дата і місце його наро­дження, якщо відоме, останнє місце проживання і роботи відповідача, а також інші відомості, що має суд і які можуть полегшити пошук.

Постановлена судом ухвала направляється для виконання до орга­нів внутрішніх справ за місцем знаходження цього суду або за останнім відомим місцем проживання відповідача.

Зважаючи на те, що розшук відповідача ведеться за рахунок держави, витрати за розшук стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду. На відміну від ЦПК 1963 р. чинний ЦПК не відносить витрати на розшук відповідача до судових витрат і не визначає їх розмір.

Розмір витрат, пов'язаних із розшуком особи, яка ухиляється від сплати належних з неї платежів, визначається Кабінетом Міністрів України і складає до п'яти мінімальних заробітних плат .

У виконавчому провадженні також передбачені підстави для розшуку боржника, його транспортного засобу або розшуку дитини (за позовом про відібрання дитини). Відповідно до Закону України від 21.04.1999 р. «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04.11.2010 р. у разі відсут­ності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника—фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з подан­ням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необ­хідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ (ч. 1 ст. 40 Закону).

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття провадження у справі до судового розгляду.

2. Якими є мета, значення та процесуальне оформлення про­вадження у справі до судового розгляду?

3. Якими є строк і порядок проведення попереднього судового засідання?

4. У чому полягає підготовка справи до судового розгляду?

5. Як оформлюється призначення справи до судового розгляду?

6. Що таке судові повідомлення і виклики та їх процесуальне значення?

Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах [Текст] : Постанова Каб. Міністрів України від 01.02.1995 р. № 78 // ЗП Укра­їни. - 1995.-№ 4. - Ст. 101.