Стаття 20. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу

1. Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.

2. Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відпові­дати таким загальним вимогам:

1) для посад категорії «А» - загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій «А» чи «Б» або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне воло­діння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;

Пункт 1 частини другої статті 20 в частині володіння іноземною мовою, яка є однією з офіц'йних мов Ради Європи, набирає чинності з 01.05.2018 - див.

2) для посад категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюєть­ся на всю територію України, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалеж­но від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;

3) для посад категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апа­раті - досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;

4) для посад категорії «Б» в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, - досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власно­сті не менше одного року, вільне володіння державною мовою;

5) для посад категорії «В» - наявність вищої освіти ступеня молодшого бака­лавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.

3. Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», визначаються суб'єктом призначення з урахуванням ви­мог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

4. Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабіне­том Міністрів України.

1. Предмет регулювання

Стаття визначає загальні та спеціальні вимоги щодо осіб, які претенду­ють на вступ на державну службу.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є встановлення формальних вимог і компетенцій, без наявності яких особа не зможе фахово і відповідально забезпечувати реа­лізацію функцій держави у межах своїх повноважень. Також однією з цілей статті було закріплення фактично відкритої моделі державної служби, коли на будь-які посади державної служби можуть претендувати й громадяни, які не мали досвіду державної служби.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Відповідно до пункту 4 Рекомендації № R (2006) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи про статус публічних службов­ців у Європі, при прийнятті на публічну службу слід керуватися принципами рівноправного доступу до публічних посад, відбору за досягненнями, чесного і відкритого конкурсу та відсутності дискримінації. Для доступу до публіч­ної служби можуть існувати певні передумови. Крім того, для прийняття на публічну службу можуть існувати загальні та конкретні вимоги. Якщо ці вимоги є винятками з вищезгаданих принципів, вони можуть застосовуватися лише тоді, коли не суперечать закону.

Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська, а згідно з частиною другою зазначеної статті держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Крім сприяння розвитку та функціонуванню державної мови, держава сприяє, згідно з частиною четвертою статті 10 Основного Закону, вивченню мов міжнародного спілкування. Враховуючи цю конституційну норму, а також взятий Україною зовнішньополітичний курс на євроатлантичну інтеграцію, що передбачено частиною другою статті 11 Закону «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р., цілком обґрунтованою є встанов­лена законодавцем вимога до посад категорії «А»» щодо володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Термін «професійна компетентність» визначено у статті 2 коментова­ного Закону, і він означає здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов’язків, навчання, професійного та особистісного розвитку.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Коментована стаття є логічним продовженням статті 19 Закону та має вичерпно визначити загальні та окреслити спеціальні вимоги до осіб, які претендують на вакантні посади державної служби категорій «А», «Б» і «В». Тобто, встановлення основних формальних вимог і компетенцій, без наявності яких особа не зможе фахово і відповідально забезпечувати реалі­зацію функцій держави у межах своїх повноважень. При цьому законодавець унеможливлює дискримінацію громадян України в частині реалізації ними конституційного права на рівний доступ до державної служби, визначене і гарантоване частиною другою статті 38 Основного Закону.

Громадянин України, який претендує на зайняття посади державної служби, повинен мати не лише мотивацію для такого виду професійної діяльності, відповідати формальним вимогам частини першої статті 19 Закону і не мати обмежень щодо вступу на державну службу, встановлених части­ною другою статті 19 Закону, а також повинен бути наділений визначеними професійними компетенціями, які дозволяють йому ефективно реалізовувати права та обов’язки державного службовця та забезпечувати реалізацію функ­цій Української держави. Вимоги щодо відповідної професійної компетенції диференційовано визначені для державних службовців категорій «А», «Б» і «В» у статті 20 Закону та отримали розвиток та деталізацію у відповідних наказах Національного агентства України з питань державної служби, які будуть охарактеризовані нижче.

5.2. Частина друга коментованої статті вичерпно визначає загальні вимоги (кваліфікації), що висуваються до кандидатів на вакантні посади державної служби в Україні різних категорій — «А», «Б» і «В». До них законодавець відніс: а) загальний стаж роботи, крім кандидатів на вакантні посади держав­ної служби категорій «Б» і «В»; б) досвід роботи на керівних посадах, крім кандидатів на вакантні посади державної служби категорій «В»; в) вільне володіння державною мовою та однією з робочих мов Ради Європи (ця вимога стосується посад державної служби категорії «А»); г) наявність вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. При цьому загальні вимоги до посад державної служби в частині другій коментованої статті диференцію­ються залежно від категорії посади державної служби та територіальної юрисдикції державного органу — територія всієї держави, територія однієї або декілької областей, міст Києва та Севастополя, інша територіальна юрисдикція, відмінна від наведених.

5.3. Важливою вимогою для кандидатів на вакантну посаду державної служби категорії «А» є загальний стаж роботи не менше семи років. Оскільки посади державної служби категорії «А» віднесено до вищого корпусу дер­жавної служби, тобто до управлінської еліти державної служби, то наяв­ність тривалого стажу роботи опосередковано засвідчує певний життєвий досвід, зокрема досвід перебування в трудових відносинах не на керівних посадах.

Крім того, коментована стаття встановлює вимогу до досвіду роботи кан­дидатів на посади державної служби категорій «А» та «Б» на керівних посадах в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або досвіду роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Такий досвід є основою для управлінських компетенцій на керівних посадах державної служби.

Законодавець у частині другій коментованої статті диференціював вимоги до досвіду керівної роботи залежно від категорії посад державної служби та компетенції відповідного державного органу. Вимоги до досвіду керів­ної роботи для кандидатів на посади державної служби категорій «А» та «Б» можна класифікувати так: а) для посад категорії «А» — досвід роботи на посадах державної служби категорій «А» чи «Б» або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менше ніж три роки^[130]; б) для посад категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті, а також у дер­жавному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, та його апараті — досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних поса­дах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років; в) для посад категорії «Б» в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у попередньому пункті, — досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року.

5.4. Узагальнюючою для всіх категорій посад державної служби («А», «Б» та «В») є вимога щодо вільного володіння державною мовою. Відповідно до частини першої статті 19 Закону, вільне володіння українською мовою є обов’язковою умовою для реалізації громадянином права на державну службу. Наявність відповідних знань, навичок та вмінь із державної мови визнача­ється атестаційними комісіями, які діяють відповідно до Порядку атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного воло­діння державною мовою, затверджений постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 301.

5.5. Для посад державної служби категорії «А» додатково передбачено володіння іноземною мовою, яка є однією із офіційних мов Ради Європи. Офіційними мовами Ради Європи, яка об’єднує 47 держав-членів Європей­ського простору, відповідно до статті 12 Статуту Ради Європи від 5 травня 1949 року, є англійська та французька мови. Відповідно до пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, набрання чинності пунктом 1 частини другої статті 20 в частині володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, має відбуватися через два роки після набрання чинності Законом, тобто з 1 травня 2018 року. Очевидно, що порядок атес­тації осіб, які претендують на вступ на державну службу категорії «А» щодо вільного володіння однією з робочих мов Ради Європим, має бути розробле­ний і затверджений до часу вичерпання дії відповідної норми «Прикінцевих та перехідних положень».

5.6. Останньою із загальних вимог до кандидатів на вакантні посади державної служби є наявність вищої освіти відповідного ступеня. І хоча частина друга статті 20 Закону встановлює необхідність наявності вищої освіти не нижче ступеня молодшого бакалавра або бакалавра лише до кан­дидатів на вакантну посаду категорії «В», вичерпні вимоги до освіти кандида­тів на вакантні посади державної служби категорій «А», «Б» і «В» встановлені в частині першій статті 19 Закону.

5.7. Частини третя та четверта коментованої статті визначають суб’єктів, які встановлюють сутність і зміст спеціальних вимог до осіб, що претендують на зайняття посад державної служби категорій «А», «Б» і «В». Для посад державної служби категорії «А» їх встановлює Уряд України, а для посад державної служби категорій «Б» і «В» їх затверджує центральний орган вико­навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (НАДС), з урахуванням спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу.

5.8. Вимоги до громадян України, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», включаючи і спеціальні, містяться у Типо­вих вимогах до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби цієї категорії, що затверджені постановою КМУ від 22 липня 2016 р. № 448^[131].

Серед спеціальних вимог до цієї категорії посад державної служби Типові вимоги визначають: а) знання чинного законодавства — Конституції та Зако­нів «Про державну службу», «Про запобігання корупції», «Про Кабінет Міні­стрів України», «Про центральні органи виконавчої влади» та інших законів, зокрема галузевого законодавства за профілем діяльності відповідного дер­жавного органу чи його апарату; б) професійні знання відповідно до посади, на яку претендує кандидат; в) наявність лідерських навичок (встановлення цілей, пріоритетів та орієнтирів; стратегічне планування, вміння працювати із великим обсягом інформації тощо); г) вміння приймати ефективні рішення (аналіз державної політики, наявність необхідних знань для ефективного роз­поділу та використання ресурсів тощо); д) комунікація та взаємодія (вміння здійснювати ефективну публічну комунікацію та проводити публічні виступи; співпраця та налагодження партнерських відносин; транспарентність); е) управління змінами (формування плану змін та покращень; управління змінами і реакцією на них, оцінка ефективності змін); є) управління органі­зацією та персоналом (організація роботи і контроль, управління проектами; управління якісним обслуговуванням; мотивування; управління людськими ресурсами); ж) особисті компетенції (принциповість, рішучість і вимогли­вість під час прийняття рішень; спрямованість на служіння суспільству, захист національних інтересів; системність; інноваційність та неупере­дженість; самоорганізація та саморозвиток; вміння працювати у стресових ситуаціях); з) управління публічними фінансами (знання основ бюджетного законодавства та основ державного контролю у сфері публічних фінансів); к) робота з інформацією (знання основ законодавства про інформацію, вміння працювати в умовах е-декларування та інше).

Визначення наведених спеціальних компетенцій до претендентів на вакантні посади державної служби категорії «А» в Україні відповідає компе- тенційним методологічним підходам до відбору керівників публічної служби у більшості держав-учасниць ЄС, а також реальним викликам і завданням, які постають на сьогодні перед вищим корпусом державної служби в період реформи публічного управління та публічної служби в Україні.

До того ж загальні та спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», є предметом попереднього розгляду Комітету з відбору кандидатів, що утворюється згідно із статтею 21 Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2016 р. № 243, а надалі — предметом прийняття відповідного рішення по кандидатурі, що претендує на посаду державної служби категорії «А», з боку Комісії.

5.9. Порядок визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» та «В», встановлено наказом Нацдержслужби від 6 квітня 2016 р. № 72^[132].

Відповідно до пунктів 2 та 4 зазначеного Порядку, спеціальні вимоги визначаються та затверджуються суб’єктом призначення на кожну посаду державної служби категорій «Б» і «В» у державному органі. При цьому для посад з однаковими посадовими обов’язками затверджуються однакові спе­ціальні вимоги.

Розробку та визначення спеціальних вимог забезпечують безпосередній керівник структурного підрозділу та служба управління персоналом. Спеці­альні вимоги як складова вимог до осіб, які претендують на вступ на дер­жавну службу, формуються та затверджуються за формами, наведеними у додатках до зазначеного Порядку. За своїм змістом спеціальні вимоги є описом вимог до досвіду роботи, освіти, знань, умінь, компетенцій, необ­хідних для ефективного виконання державним службовцем покладених на нього повноважень.

5.10. Спеціальні вимоги до кандидатів на вакантні посади державної служби категорій «А» і «Б» щодо освіти та досвіду роботи мають деталізую­чий характер і стосуються галузей знань і спеціальностей, за якими здобуто вищу освіту, досвіду роботи у конкретній сфері та ін. Ці спеціальні вимоги не можуть довільно інтерпретувати встановлені статтями 19 та 20 Закону загальні вимоги.

Спеціальні вимоги до кандидатів на вакантні посади державної служби категорій «А» та «Б» повинні враховувати завдання, функції та повноваження конкретного державного органу та підрозділу цього державного органу, в якому прагне проходити державну службу на відповідній посаді громадянин України. Ці вимоги, відповідно до зазначеного Положення, визначаються з урахуванням вимог спеціальних законів, які регулюють діяльність відпо­відного державного органу, положень про структурні підрозділи конкрет­ного державного органу та посадових інструкцій та мають узгоджуватися з майбутніми повноваженнями державного службовця відповідно. Недопустимі розмитість і абстрактність спеціальних вимог до вакантної посади державної служби відповідних категорій, адже це може мати своїм наслідком підбір на державну службу громадян без належної компетенції для виконання функцій держави.

Згадане Положення містить у додатках 3 і 4 Перелік компетенцій, що можуть включатися до спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» та «В». Так, для посад кате­горії «Б» передбачено: лідерство, що розкривається через ведення ділових переговорів, вміння обгрунтовувати власну позицію, досягнення кінцевих результатів; прийняття ефективних рішень, під якими розуміють вміння вирішувати комплексні завдання, забезпечення співвідношення ціни і якості, ефективно використовувати ресурси (у тому числі, фінансові і матеріальні), аналіз державної політики та планування заходів з її реалізації, вміння працювати з великими масивами інформації, вміння працювати при багато­задачності, встановлення цілей, пріоритетів та орієнтирів; комунікації та взаємодія — вміння ефективної комунікації та публічних виступів, співпраця та налагодження партнерської взаємодії, відкритість; впровадження змін — реалізація плану змін, здатність підримувати зміни та працювати з реак­цією на них, оцінка ефективності здійснених змін; управління організацією роботи та персоналом — організація і контроль роботи, управління про­ектами, управління якісним обслуговуванням, вміння працювати в команді та керувати командою, мотивування, оцінка і розвиток підлеглих, вміння розв’язувати конфлікти; особистісні компетенції — аналітичні здібності, дисципліна і системність, інноваційність та креативність, самоорганізація та орієнтація на розвиток, дипломатичність та гнучкість, незалежність та ініативність, орієнтація на обслуговування, вміння працювати в стресових ситуаціях.

Для посади категорії «В» встановлено дещо послаблені вимоги до їх особистісних і фахових компетентностей. Зокрема, відповідні додатки Пере­ліку містять наступний перелік компетенцій: якісне виконання поставлених завдань — вміння працювати з інформацією, здатність працювати в декіль­кох проектах одночасно, орієнтація на досягнення кінцевих результатів, вміння вирішувати комплексні завдання, вміння ефективно використовувати ресурси (у тому числі фінансові і матеріальні), вміння надавати пропозиції, їх аргументувати та презентувати; командна робота та взаємодія — вміння працювати в команді, вміння ефективної координації з іншими, вміння нада­вати зворотний зв’язок; сприйняття змін — виконання плану змін та покра­щень, здатність приймати зміни та змінюватись; технічні вміння — вміння використовувати комп’ютерне обладнання та програмне забезпечення, офісну техніку; особистісні компетенції, — відповідальність, системність і самостійність у роботі, уважність до деталей, наполегливість, креативність та ініціативність, орієнтація на саморозвиток, орієнтація на обслуговування, вміння працювати у стресових ситуаціях.

Якість цілеспрямованого та фахового підбору і відбору кандидатів на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В» залежить, у першу чергу, від керівника державної служби, служби управління персоналом і керівника конкретного підрозділу державного органу, в якому є відповідна вакантна посада. Зокрема, від їх вміння генерувати і реалізовувати прогнос­тичну кадрову політику в державному органі, «селекціонувати» державних службовців, спроможних управляти змінами і забезпечувати проведення системних реформ на своїх ланках роботи.