Стаття 24. Скорочення вакантних посад, на які не оголошено конкурс

1. Вакантні посади державної служби, на які протягом одного року не оголошено конкурс, підлягають скороченню.

1. Предмет регулювання

Стаття визначає обставину, за якої вакантні посади державної служби підлягають скороченню.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є запровадження інституту скорочення вакантних посад, на які упродовж одного року не оголошувався конкурс, як механізму оптиміза­ції чисельності корпусу державних службовців в Україні.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Певною мірою стаття пов’язана з принципом ефективності державної служби, відповідно до якого передбачається раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики (пункт 6 статті 4 Закону).

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Вакантна посада державної служби — це наявна у штатному розписі дер­жавного органу вільна посада, на яку не призначено державного службовця.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Новела Закону щодо запровадження інституту скорочення вакантних посад спрямована насамперед на запобігання так званим «мертвим душам» в державних органах та узгоджується з реалізацією принципу ефективності державної служби, встановленого пунктом 6 частини першої статті 4 Закону. Зміст цього принципу полягає в раціональному і результативному викорис­танні ресурсів для досягнення цілей державної політики. Людські ресурси є визначальними для державної служби будь-якої держави світу, включаючи і Україну.

Не є таємницею, що однією з причин кризи інституту державної служби у незалежній Україн стала надмірна кількість державних службовців.

Оскільки однією з цілей реформи публічної служби в Україні є оптимі- зація чисельності корпусу державних службовців, то законодавець заклав у Закон два взаємодоповнюючі механізми: скорочення вакантних посад, на які упродовж року не оголошено конкурс, та встановлення граничних роз­мірів преміювання державних службовців, включаючи керівників держав­ної служби. Коментована стаття стосується першого механізму оптимізації чисельності корпусу державних службовців в Україні. Тобто, предметом коментованої статті став механізм скорочення неактуальних посад державної служби в органах державної влади.

5.2. У коментованій статті законодавець використовує такі терміни, як «вакантна посада державної служби» та «скорочення вакантної посади дер­жавної служби». Вони поширені в законодавстві України про працю, зокрема в КЗпПУ, але в законодавстві про державну службу мають власні сенси та інтерпретації.

Як зазначалося в коментарі до статті 22 Закону, категорія «вакантна посада» є похідною від слова «вакансія» (з лат. vakans — «вільний») і означає незаміщену посаду. Для державної служби вакантна посада — це наявна у штатному розписі державного органу посада державної служби, не заміщена в передбаченому Законом порядку.

Скорочення вакантних посад державної служби відрізняється від інсти­туту скорочення в трудовому праві. Так, стаття 42 КЗпПУ встановлює, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Натомість коментована стаття Закону навпаки передбачає скорочення посад державної служби, які є вакантними і на них тривалий період із різних причин не оголошується конкурс. Таке скорочення посад державної служби проводиться шляхом внесення змін до штатного розпису державного органу на підставі наказу керівника державної служби відповідного державного органу. У цьому наказі зазначається про скорочення посад і виключення їх із штатного розпису державного органу. Підставою для внесення змін до штатного розпису необхідно зазначити відсутність упродовж одного року оголошення про конкурс на вакантну посаду державної служби.

Внесення відповідних змін до штатного розпису міністерства та його територіальних органів (за наявності), одночасно із затвердженням кошто­рису, згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 10 та частиною шостою статті 13 Закону «Про центральні органи виконавчої влади», покладено на державного секретаря міністерства за погодженням із центральним орга­ном виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики^[144].

Затвердження штатного розпису в інших центральних органах виконавчої влади та внесення до нього змін, відповідно до пункту 31 частини четвертої статті 19 зазначеного Закону, віднесено до дискретних повноважень керів­ника центрального органу виконавчої влади, який одночасно є керівником державної служби у цьому державному органі. Наприклад, Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затверджене постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 500, у частині третій пункту 14 визначає, що «штатний розпис, кошторис апарату НАДС затверджуються Головою НАДС за погодженням із Мінфіном».

В інших державних органах питання затвердження штатного розпису та внесення до нього змін, включаючи й скорочення вакантних посад, щодо яких упродовж одного року не оголошувався конкурс, як правило, відне­сені до повноважень керівників державної служби у цих органах. Разом з тим, в окремих державних органах існують інші механізми затвердження та зміни штатного розпису. Наприклад, в ЦВК, відповідно до частини четвер­тої статті 33 і частини третьої статті 34 Закону «Про Центральну виборчу комісію», чисельність та штатний розпис Служби розпорядника Державного реєстру виборців і патронатної служби ЦВК (усі працівники є державними службовцями) затверджуються постановою ЦВК в межах кошторису^[145].

Разом з тим, механізм оптимізації чисельності корпусу державних служ­бовців в Україні шляхом скорочення вакантних посад державної служби, конкурс на які не оголошується більше року, буде ефективним за умови забезпечення контролю за його дієвістю та налагодженням моніторингу від­повідних посад як на рівні кожного державного органу, так і на рівні НАДС загалом.