Стаття 25. Документи для участі у конкурсі

1. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії такі документи:

1) копію паспорта громадянина України;

2) письмову заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади державної служби, до якої додається резюме у довільній формі;

3) письмову заяву, в якій повідомляє, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», та надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону;

4) копію (копії) документа (документів) про освіту;

5) посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою;

Пункт 5 частини першої статті 25 набирає чинності з 01.05.2017 - див.

6) заповнену особову картку встановленого зразка;

7) у разі проведення закритого конкурсу - інші документи для підтвердження від­повідності умовам конкурсу;

8) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцево­го самоврядування, за минулий рік.

2. Забороняється вимагати від особи, яка претендує на зайняття вакантної поса­ди державної служби, документи, не визначені частиною першою цієї статті.

3. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, може додати до заяви про участь у конкурсі інші документи, крім тих, що зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі документи про підтвердження досвіду роботи.

4. Державні службовці державного органу, в якому проводиться конкурс, які ба­жають взяти участь у конкурсі, подають лише заяву про участь у конкурсі.

5. Документи переможця конкурсу, зазначені у частині першій цієї статті, у разі призначення його на посаду державної служби додаються до його особової справи.

Перед призначенням на посаду державної служби переможець конкурсу подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого са­моврядування, за минулий рік.

1. Предмет регулювання

Стаття визначає вичерпний перелік документів і їх форму, що пода­ються особами, які бажають взяти участь у конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби, до конкурсної комісії.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є дискретне визначення системи документів, які подаються претендентами на вакантні посади державної служби (як державними служ­бовцями, так і громадянами, які не мали досвіду державної служби) та які підтверджують відповідність претендентів загальним і спеціальним вимогам до державних службовців, визначеним у статтях 19—20 Закону. До того ж, коментована стаття через встановлення заборони вимагати від особи, яка претендує на зайняття вакантної посади державної служби, документи, не визначені цією статтею, унеможливлює будь-які вияви дискримінації чи корупції при поданні документів до конкурсної комісії.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Нормативний зміст коментованої статті відповідає наріжним засадам діяльності органів державної влади, встановленим у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого само­врядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Відповідно, законодавець вичерпно унормовує в коментованій статті номен­клатуру та форму документів, необхідних для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади державної служби.

Також можна стверджувати, що коментована стаття 25, як і низка інших коментованих статей розділу IV «Вступ на державну службу» Закону, роз­виває нормативний зміст частини другої статті 38 Конституції про право громадян на рівний доступ до державної служби і відповідний принцип, закріплений у пункті 7 частини першої статті 4 Закону. Йдеться про прин­цип забезпечення рівного доступу до державної служби, який передбачає «заборону всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необгрунтованих обмежень або надання необгрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу...».

Коментована стаття також розвиває й деталізує положення міжнарод­них договорів і документів у сфері рівного доступу громадян до державної служби. Зокрема, положення статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року про те, що «кожен громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, і без необгрунтованих обмежень, право і можли­вість... мати доступ в своїй країні на загальних умовах рівності до держав­ної служби». Разом з тим, кожна держава, включаючи Україну, має право визначити перелік документів і форм їх подання, необхідних для підтвер­дження загальних і спеціальних вимог до претендентів на державну службу, в тому числі таких, які засвідчують добропорядність громадян-кандидатів на державну службу, за умови, що перелік відповідних документів вичерпно встановлюється в законодавстві і є однаковим для всіх громадян.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Термін «документи для участі в конкурсі» є похідним від узагальнюючої категорії «документ» або «офіційний документ». Під останнім прийнято розу­міти «документ, складений, виданий, засвідчений з дотриманням визначених законодавством норм уповноваженою особою, якій законодавством надано право у зв’язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, вида­вати, засвідчувати певні види документів, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти і який містить передбачені законодавством реквізити та відомості»^[146].

Термін «декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік» вживається у значенні, унор­мованому в статтях 45—46 Закону «Про запобігання корупції».

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Як зазначалося, коментована стаття містить вичерпний перелік документів, що подаються особою, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби, а також форми і особливості їх подання до конкурсної комісії.

Не складно помітити, що наведена система документів, що подаються особою, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі на зайняття вакант­ної посади державної служби, нині не містить вимоги щодо подання таких традиційних для прийому на державну службу документів, як трудова книжка (копія) та Форма 133/0 — медична довідка про стан здоров’я пре­тендентів на посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Щодо трудової книжки, то до сьогодні цей документ, передбачений КЗпПУ, незважаючи на ініціативи Уряду України 2015-2016 років скасувати трудову книжку чи/та замінити її електронною трудовою книжкою, зали­шається обов’язковим при вступі на роботу для всіх працівників, окрім тих, які розпочинають трудову діяльність. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами. Але конкурсна комісія, відповідно до частини другої коменто­ваної статті, не має права вимагати як трудову книжку, так і документи, які підтверджують трудовий стаж і, зокрема, стаж державної служби кан­дидата.

Натомість, Форма 133/0, яка являла собою медичну довідку про стан здоров’я претендентів на посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та була передбачена наказом МОЗ від 30 липня 2012 р. № 578, була скасована 14 квітня 2017 р. на підставі наказу МОЗ від 10 лютого 2017 р. № 116^[148]. Поновлення чи заміна медичної довідки для осіб, які претендують на посади державної служби, іншою формою наразі не передбачена.

Документи для кандидатів до участі в конкурсі на вакантну посаду державної служби, встановлені пунктами 1—6 частини першої коментова­ної статті Закону, деталізується в пункті 19 Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженому постановою КМУ від 25 березня 2016 р. № 246, а вимоги щодо форми відповідних документів — у інших нормативно-правових актах, які наводяться нижче.

Слід звернути увагу на те, що законодавець у пунктах 1 і 4 частини першої коментованої статті встановлює, що претендент на державну службу подає копію (копії) відповідних документів. Слово «копія» має іноземне походження, походить із латинської мови («соріа» — «запас», «велика кіль­кість»)^[149] та означає точне відтворення в різних формах (фотокопія, ксероко­пія, цифрова копія, репродукція, повторне виконання твору тощо) певного об’єкту, в тому числі й документу.

Міністерство юстиції України роз’яснює на своєму офіційному веб-сайті порядок засвідчення вірності копій документів^[150]. І хоча це роз’яснення стосу­ється насамперед нотаріального засвідчення копій документів, умови засвід­чення вірності копій документів вбачаються актуальними і для документів, які подаються претендентами на зайняття вакантних посад державної служби.

Узагальнюючи їх, можна виокремити наступні умови: 1) відповідність документа, з якого засвідчується вірність копії, вимогам закону.

5.2. Первинним документом, який подається претендентом на участь у конкурсі на зайняття посади державної служби, є копія паспорта гро­мадянина України. Така вимога є об’єктивною, оскільки право на рівний доступ до державної служби в Україні, згідно з частиною другою статті 38 Основного Закону, належить виключно громадянам України. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство», паспорт гро­мадянина України є документом, що офіційно підтверджує громадянство України конкретної особи. Також, згідно з пунктом 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26 червня 1992 р. № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України^[151].

Бланки паспортів громадянина України виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки. При цьому з 2015 року паспорт громадянина України почав випускатися у формі бланку з безконтактним електронним носієм (JD — картка) і видаватися всім громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше.

З 1 листопада 2016 року, відповідно до пункту 3 постанови КМУ «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформ­лення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 р. № 302, в Україні припинено видачу паспортів, що не містять безконтактного електронного носія (паспортних книжечок)^[152]. Таким чином, на сьогодні паспорт громадянина України у формі картки мають: 1) громадяни України, які отримали паспорт громадянина України уперше (за декілька років вони зможуть реалізовувати своє конституційне право на рівний доступ до державної служби); 2) громадяни України, які відповідно до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвер­дженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 13 квітня 2012 р. № 320, обміняли паспорт по досягненню 24 і 45 років (такий обмін здійснюється за власним бажанням особи) чи внаслідок втрати або крадіжки паспорту^[153]. Інші громадяни України продовжують користуватися паспортними книжеч­ками встановленого зразка до їх поетапної обміну на картки. Відповідно, кандидати на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади державного службовця надають копію паспорта громадянина України, а саме ксерокопію з чітким зображенням зі сторінками паспортної книжечки, які дозволяють ідентифікувати громадянина та встановити його прізвище, ім’я, по-батькові, дату народження, серію та номер паспорта, державний орган, який видав паспорт громадянина і дачу видачі цього документа або внесення до нього змін, або ж копію паспорта громадянина України у формі бланку з безкон­тактним електронним носієм.

У силу поширеного нині в Україні явища множинного громадянства, коли громадяни України, всупереч вимозі Конституції та Закону «Про гро­мадянство» про єдине громадянство в Україні, набувають громадянство іншої держави (держав), КМУ виступив із законодавчою ініціативою щодо доповнення частини першої коментованої статті, яка визначає вичерпний перелік документів, які подаються до конкурсної комісії, новим пунктом такого змісту: «письмову заяву, в якій повідомляє про відсутність у неї громадянства іноземної держави»^[154]. Тим самим передбачено унормування позитивного зобов’язання кандидата на державну службу мати єдине гро­мадянство — громадянство України. В протилежному випаду перед особою завжди стоятиме дилема — функції якої держави вона має виконувати у першу чергу.

5.3. Наступним документом претендента на участь у конкурсі на замі­щення посади є письмова заява про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади державної служби, до якої дода­ється резюме у довільній формі. У разі подання документів для участі у конкурсі особисто або поштою, заява про участь у конкурсі пишеться пре­тендентом власноручно.

Форма заяви на участь у конкурсі на вакантну посаду державної служби наведена в постанові КМУ «Про внесення змін до Порядку проведення кон­курсу на зайняття посад державної служби» від 18 серпня 2017 р. № 648. Передбачається, що кандидат пише заяву про допуск до участі в конкурсі на зайняття конкретної вакантної посади у державному органі на ім’я відпо­відної конкурсної комісії, із зазначенням власного прізвища, ім’я, по бать­кові, поштової адреси, номеру контактного телефону та актуальної адреси електронної пошти. У заяві також вказується у довільній формі мета кан­дидата щодо зайняття вакантної посади державної служби, засвідчується достовірність документів, поданих до конкурсної комісії, та обирається спосіб повідомлення кандидатові інформації про проведення конкурсу.

Обов’язковим додатком до заяви претендента на зайняття вакантної посади державної служби є резюме у довільній формі. Резюме (від фр. resume та з лат. curriculum vitae (CV) — «життєвий шлях») є документом, в якому стисло та інформативно подаються відомості про кандидата на зайняття вакантної посади державної служби, висвітлюються дані про освіту, вклю­чаючи професійні тренінги, курси, навчальні поїздки, зокрема за кордон, стажування, трудову діяльність та професійні успіхи і здобутки, знання та рівень володіння іноземними мовами, особистісний ріст, відомості про гро­мадську діяльність тощо.

Навчальні видання та тренінги у сфері роботи з персоналом пропонують різні структури професійного резюме. Універсальними є наступні складові резюме кандидата: а) назва документа; б) прізвище, ім’я та по батькові особи, яка складає резюме; в) контакти для зворотного зв’язку; г) мета складання резюме (узгождується з метою, викладеною у заяві кандидата); ґ) досвід роботи, у тому числі на керівних посадах; д) освіта, компетент­ності, навички і вміння; е) знання мов; є) дата складення резюме, підпис (за потреби). Структура резюме може розширюватися, звужуватися та змі­нюватися. Але у будь-якому випадку резюме кандидати має бути: лаконіч­ним, конкретним, достовірним, грамотно складеним, привабливим і легким для сприйняття, не переобтяженим спеціальними та іншомовними термінами.

5.4. Наступним документом, який подається претендентом на вакантну посаду державної служби до конкурсної комісії, є письмова заява, в якій кандидат повідомляє, що до нього не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону «Про очищення влади», надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей сто­совно нього відповідно до законодавства про люстрацію. Відповідна заява, у випадку подання документів для участі у конкурсі особисто або поштою, пишеться претендентом власноручно.

Як відомо, згадані положення Закону «Про очищення влади» містять забо­рону займати певні посади державної служби особам, «які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне пору­шення прав і свобод людини», упродовж 5—10 років з дня набрання чинності Законом про очищення влади (люстрацію)^[155]. У коментарі до статті 19 Закону «Про державну службу» було детально розглянуто інститут люстрації в Україні та за кордоном. Підкреслимо лише те, що європейські стандарти в галузі люстрації походять із трьох джерел: а) Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та судової практики Європей­ського суду з прав людини; б) судової практики національних конституцій­них судів; в) резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи: Резолюції 1096(1996) про заходи щодо подолання наслідків минулих комуністичних тоталітарних систем та Резолюції 1481(2006) про необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів^[156].

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 вересня 1995 року в справі «Фогт проти Німеччини» (справа про звільнення шкіль­ного вчителя з громадської служби через його політичну діяльність у Кому­ністичній партії Німеччині) дійшов висновку, що люстрація не становить порушення прав людини по суті, тому що «демократична держава вправі вимагати від державних службовців лояльності до конституційних принци­пів, на яких вона заснована». Це рішення стало однією з ключових засад так званої «озброєної демократії» (« Streitbare/Wehrhafte Demokratie»), уперше закріпленої на конституційному рівні ще в Основному Законі ФРН 1949 року^[157].

Разом з тим, слід погодитись із вище згаданим документом Венеціанської комісії CDL(2012)078, що застосовуючи процедуру люстрації, в кожному окремому випадку необхідно довести вину; гарантувати право на захист, презумпцію невинуватості та право оскаржувати рішення суду; дотримува­тися різних функцій та цілей люстрації, а саме захисту нових демократій та кримінального права, тобто покарання тих осіб, які вважаються винними. До того ж люстрація має чіткі обмеження в часі як щодо термінів виконання, так і щодо терміну перевірки. Тому вимога частини першої коментованої статті Закону «Про державну службу» про подання кандидатом на замі­щення посади державної служби письмової заяви про незастосування до нього люстраційної заборони та про згоду на проходження перевірки і опри­люднення відомостей відповідно до законодавства про люстрацію, з одного боку, відповідає міжнародним стандартам і практиці Європейського суду з прав людини, а з іншого боку — є мірою вимушеною та тимчасовою, яка застосовується до очищення публічної влади в Україні.

5.5. Кандидат на участь у конкурсі на зайняття вакантної посади держав­ної служби зобов’язаний надати до конкурсної комісії копію (копії) документа (документів) про освіту. Зміст категорії «документ про освіту» розкривається в новому Законі «Про освіту», стаття 40 якого встановлює, що після успіш­ного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти, крім вихованців дошкільних закладів освіти, отримують відповідний документ про освіту. При цьому, порядок виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту визначаються законодавством^[158].

Якщо зразки документів про загальну середню освіту затверджує цент­ральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, то документ дер­жавного зразка про вищу освіту (науковий ступінь), відповідно до статті 7 Закону «Про вищу освіту», видається закладом вищої освіти тільки за акре­дитованою освітньою програмою^[159]. У залежності від ступенів, видаються такі види документів про вищу освіту (наукові ступені): а) диплом молодшого бакалавра; б) диплом бакалавра; в) диплом магістра; г) диплом доктора філо- софії/доктора мистецтва; ґ) диплом доктора наук.

При цьому згідно з частинами третьою та четвертою зазначеної статті, у дипломі молодшого бакалавра, бакалавра, магістра зазначаються назва закладу вищої освіти (наукової установи), що видав цей документ (у разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі закладу вищої освіти (нау­кової установи) — також назва такого підрозділу), а також кваліфікація, що складається з інформації про здобутий особою ступінь вищої освіти, спеціальність та спеціалізацію, та в певних випадках — професійну кваліфі­кацію. Натомість у дипломі доктора філософії/доктора мистецтва, доктора наук зазначаються назва закладу вищої освіти (наукової установи), в якому (якій) здійснювалася підготовка, назва закладу вищої освіти (наукової уста­нови), у спеціалізованій вченій раді (спеціалізованій раді з присудження ступеня доктора мистецтва) якого (якої) захищено наукові/мистецькі досяг­нення, а також назва кваліфікації.

Чинне законодавство також чітко унормовує питання про те, чи потрібно/не потрібно надавати разом із копіями диплому (дипломів) про вищу освіту додатки до них. Частина п’ята зазначеної статті встановлює, що додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання є невід’ємною частиною диплома бака­лавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва. У додатку до диплома міститься інформація про результати навчання особи, що складається з інформації про назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість креди­тів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України. Таким чином, копія диплому (дипломів) про вищу освіту, які подаються до конкурсної комісії, повинна також містити розбірливу ксерокопію (ксероко­пії) «додатку до диплома європейського зразка».

5.6. Серед документів, які подаються до конкурсної комісії, претендент на участь у конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби має подавати оригінал посвідчення атестації щодо вільного володіння держав­ною мовою. Отримання відповідного документа передбачено Порядком атес­тації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою, затвердженим постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 301. Так, додаток 3 до зазначеної постанови встановлює зразок посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою, який, від­повідно до пункту 60 Порядку атестації, діє безстроково^[160]. У разі подання документів для участі у конкурсі через Єдиний портал вакансій державної служби НАДС, подається копія такого посвідчення, а його оригінал обов’яз­ково пред’являється до проходження тестування^[161].

Слід прийняти до уваги, що на сьогодні ступінь захисту посвідчень атес­тації щодо вільного володіння державною мовою відсутній. Загальнодержав­ного реєстру таких посвідчень також не існує.

5.7. Громадянин, який бере участь у конкурсі, також подає до конкурс­ної комісії заповнену особову картку встановленого зразка. Форма Особової картки державного службовця та Інструкція щодо її заповнення затверджені наказом Нацдержслужби від 5 липня 2016 р. № 156. Особова картка запов­нюється українською мовою в називному відмінку без скорочень та виправ­лень. Розділ II «Вимоги щодо заповнення Особової картки» Інструкції містить детальні вимоги і рекомендації щодо заповнення всіх позицій Особової картки як претендентом на посаду, так і представником служби управління персо­налом державного органу, на вакантну посаду державної служби в якому проводиться конкурс^[162].

5.8. Потрібно звернути увагу, що пункт 7 частини першої коментованої статті передбачає для учасників закритого конкурсу на заміщення посад дер­жавної служби у СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві оборони, Апараті РНБО, Міністерстві внутрішніх справ, Держспецзв’язку та Націо­нальній поліції України^[163] надання й інших, крім визначених у пунктах 1—6 частини першої коментованої статті, документів, які підтверджують їх від­повідність умовам конкурсу, зокрема відповідність спеціальним вимогам до кандидатів.

5.9. Пункт 8 частини першої коментованої статті також передбачає обов’язкове подання декларації особи, уповноваженої на виконання функ­цій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Це є один з різновидів декларації суб’єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону «Про запобігання корупції», що подається до призна­чення особи на посаду державної служби. Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на участь у конкурсі, якщо інше не передбачено законодавст­вом, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Відповідна декларація містить інформацію, передбачену статтею 46 Закону «Про запо­бігання корупції».

Особливості процедури відбору кандидатів для зайняття вакантних посад державної служби передбачають подання двох декларацій в процесі такого відбору. Перша декларація подається особою, яка бажає взяти участь конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби, разом з іншими документами, передбаченими частиною першою статті 25 Закону «Про дер­жавну службу». Друга декларація подається зазначеною особою, якщо вона перемогла в конкурсі, перед її призначенням на посаду державної служби. У обох випадках декларація подається громадянином за минулий рік, але період, який охоплюється відповідними деклараціями, залежить від часу їх заповнення.

5.10. Порядком проведення конкурсу на зайняття вакантних посад дер­жавної служби також визначено, що особа, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, може подавати додаткові документи стосовно досвіду роботи, професійної компетентності і репутації (характеристики, рекомен­дації, наукові публікації та інші). Тобто, з метою підтвердження інформації, викладеної в мотиваційній частині заяви кандидата на вакантну посаду та його резюме, громадянин, який претендує на участь у конкурсі на вакантну посаду державної служби, може надати документи, які додатково підтвер­джують його професійну компетентність (дипломи, сертифікати, посвідчення з тренінгів, курсів, стажувань, навчальних поїздок, комунікативних захо­дів), активну громадську позицію (документи про участь у роботі громадсь­ких радах при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, у міжнародних програмах, спрямованих на проведення реформ в Україні, у волонтерських рухах і громадських організаціях), науково-аналітичні здібно­сті (список наукових публікацій, патенти тощо), особистісний ріст (сертифі­кати курсів і тренінгів), документи, які підтверджують патріотизм і заслуги перед Україною (державні нагороди, почесні звання, посвідчення учасника бойових дій і ін.).

Разом із тим, претендент на участь у конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби не зобов’язаний подавати додаткові документи щодо підтвердження особистісної та професійної репутації. У разі ж подання додаткових документів претендент на участь у конкурсі має дотримуватися закону економії (lex parsimoniae) та подавати лише ті документи, які пов’я­зані з майбутньою роботою і створюють суттєві переваги у конкурсі перед іншими претендентами.

5.11. Особа з інвалідністю, яка бажає взяти участь у конкурсі та потре­бує у зв’язку з цим розумного пристосування, подає заяву за формою, яка наводиться в додатку 3 Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, про забезпечення в установленому порядку розумного пристосування. Відповідне положення зумовлюється зобов’язаннями України щодо виконання пункту «g» частини першої статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю 2006 року щодо «працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі»^[164].

5.12. Законодавець диференціює потенційних учасників конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби на тих, які реалізують своє право на державну службу вперше, а також тих, які на час оголошення конкурсу уже перебувають на державній службі, і встановлює в частинах четвертій та п’ятій коментованої статті спрощений перелік документів, які подаються діючими державними службовцями до конкурсної комісії. У разі, коли державні службовці державного органу, в якому проводиться конкурс, прагнуть взяти участь у конкурсі, вони подають лише заяву про участь у конкурсі.

5.13. У разі призначення переможця конкурсу на посаду державної служби подані ним документи додаються службою управління персоналу відповідного державного органу до його особової справи.

5.14. Коли переможець конкурсу на вакантну посаду державної служби буде призначений на посаду, Закон «Про запобігання корупції» та коменто­вана стаття зобов’язують його подати Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік. Форма такої Декларації затверджена рішенням НАЗК від 10 червня 2016 р. № 3.

Тому вже згаданим законопроектом 6227 передбачено уточнення редак­ції частини п’ятої коментованої статті: «...у разі проведення конкурсу на вакантну посаду державної служби категорії «А» — декларацію особи, упов­новаженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, відповідно до Закону «Про запобігання корупції» (на паперових носіях)».

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що коментована стаття має важливе значення для всієї процедури проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «А», «Б» і «В», оскільки належ­ним чином подані та оформлені документи та копії документів претендентів на участь у конкурсі є підставою для трансформації їх статусу з претендентів на учасників конкурсу.