Стандарти публічної служби в ЄС
Окрім відповідних основних і процедурних законів, одним із ключових елементів, що складають державну адміністрацію, є державна служба. Спосіб її роботи є обов’язковим принципом. Роль сучасної демократичної держави з ринковою економікою полягає в забезпеченні справедливих і рівних умов та стандартів, які мають бути визначальними у повсякденному житті людей і в економічній діяльності фізичних та юридичних осіб.
Основним механізмом, що використовує держава, є закон. Держава зобов’язана гарантувати ефективну, професійну та неупереджену роботу державної адміністрації. Вона має запровадити мінімальні правила, якими мають керуватися державні службовці: стратегії розвитку кар’єри, управління персоналом, системи добору, набору працівників, підвищення кваліфікації та оплати праці.Забезпечення сучасної конституційної державної служби в демократичному режимі можливе лише за наявності таких умов:
- розмежування між публічною та приватною сферами;
- розмежування між політикою та адміністрацією;
- розвиток індивідуальної відповідальності державних службовців, що передбачає усунення попередніх процедур колективного ухвалення рішень і вимагає добре освічених і кваліфікованих громадських менеджерів;
- захист робочих місць, стабільність, адекватна оплата праці, чітко визначені права та обов’язки державних службовців;
- набір персоналу та підвищення на основі досягнень.
Усі ці умови значною мірою сприяють визначенню сенсу та цінностей сучасної професійної державної служби в ЄС
Правовий статус працівників адміністративного апарату ЄС, урегульований Регламентом EEC, EURATOM, ECSC) від 28.02.1968 року № 259, багаторазово змінювався та доповнювався. Працівники класифікуються на чотири категорії - A, B, C і D, кожна з яких поділяється на ступені. Регламент регулює умови служби посадових осіб та інших службовців європейських співтовариств.
Він був ухвалитий на підставі угоди, що встановлює єдину Раду та єдину Комісію європейських співтовариств, а також протоколу про привілеї та імунітети цих співтовариств, основними положеннями якого є встановлення єдиних правил для служби в інституціях ЄС.Однією з основних функцій Комісії є забезпечення високого рівня професійної незалежності, ефективності та доброчесності службовців, що досягається через відбору кандидатів з усього Європейського Союзу. Комісія залучає кваліфікованих фахівців із держав-членів, забезпечуючи рівні умови праці та можливості для професійного розвитку.
Регламент закріплює принципи прозорості, політичної відповідальності та рівного доступу до працевлаштування в європейських інституціях, чітко визначає права та обов'язки службовців, охоплюючи питання соціальних гарантій, пенсійного забезпечення та медичного страхування. Передбачає спеціальні тимчасові заходи для службовців Комісії, що дозволяють раціоналізувати адміністративну структуру, включаючи дострокове припинення служби або переведення на неактивний статус у випадках скорочення посад чи адміністративних реорганізацій. Для службовців, які підпадають під дію спеціальних заходів, передбачено компенсаційні виплати, розмір і тривалість яких залежать від віку та стажу, також передбачена можливість отримання додаткових пенсійних прав.
Регламент вимагає прозорості та обов'язкових консультацій з Європейським парламентом та Судом європейських співтовариств при внесенні змін до Статуту службовців, що забезпечує узгодженість у регулюванні кадрових питань. Пенсійне забезпечення в документі регламентується чіткою системою, що дозволяє службовцям, які досягли віку 55 років і мають необхідний стаж, претендувати на пенсію без зменшення розміру виплат, також надаються сімейні виплати та інші соціальні пільги для утриманців службовців, що отримують дострокові компенсації або пенсії[678].
Також Європейський парламент ухвалив резолюцію про затвердження Європейського кодексу належної адміністративної поведінки, якого інституції Європейського Союзу та їхні співробітники зобов'язані дотримуватись у своїй роботі.
Метою є забезпечення єдності та високої якості роботи персоналу в усіх галузях та рівнях адміністративного управління. Держава зобов'язана керувати та гарантувати, що державна адміністрація працює відповідно до принципів, закріплених у Конституції та адміністративному праві. Вона має забезпечити певний рівень якості персоналу та єдині стандарти для всіх сфер державної адміністрації, яких слід дотримуватися у стосунках із громадянами.Кодекс передбачає, що всі інституції ЄС та їхні працівники зобов'язані у відносинах із громадянами та їхніми організаціями дотримуватися принципів належної адміністративної поведінки. Ці принципи поширюються на всіх службовців та персонал в органах і установах ЄС. Кодекс надає легальні визначення основних матеріально-правових понять, як-от «публіка», «інституція», «службовці», і містить вичерпний перелік принципів належної адміністративної поведінки. Визначено двадцять три принципи належної адміністративної поведінки, що демонструють змішану правову природу. Окрім традиційних правових принципів, включено нові, як-от принцип законних очікувань, надійність, надання порад, доступність і ввічливість[679].
Боротьба з корупцією та зловживаннями в адміністративних органах. Іншим джерелом адміністративного зближення є постійна взаємодія між офіційними представниками країн-членів ЄС та представниками Європейської комісії. Співпраця та обмін між адміністративними органами неформально впливають на запровадження спільних стандартів, яких національні адміністративні органи мають дотримуватися при виконанні своїх наднаціональних зобов’язань. Саме так формується ідеальна модель поведінки публічних службовців у ЄС.
Свобода конкуренції для компаній на території ЄС забезпечується можливістю участі в тендерах у будь-якій країні-члені ЄС. Окрім того це стосується питань, пов’язаних із державною допомогою підприємствам, яка має бути схвалена та контролюватися інституціями ЄС. Якщо якась країна-член не впроваджує право ЄС згідно з директивами та постановами, це призводить до серйозних правових наслідків. Така держава вважається відповідальною за невиконання певної директиви ЄС або за незастосування конкретної постанови, що може стати підставою для подання позову проти держави фізичними або юридичними особами за завдану шкоду[680].
2.3
Еще по теме Стандарти публічної служби в ЄС:
- Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби
- Патронатна служба як особливий вид публічної служби
- Концептуальні підходи до реформування публічної служби
- Державна служба як вид публічної служби. Поняття та види державних службовців
- 3.3. Системи публічної служби
- 3.4.4. Припинення публічної служби
- Поняття, ознаки та види публічної служби
- Поняття, ознаки та види публічної служби
- Глава 45 Побудова публічної служби
- 1.1 Кадрова політика в сфері публічної служби
- Правове регулювання проходження патронатної служби в окремих органах публічної влади
- Тема 2. Публічні послуги як основа діяльності публічної служби
- Тема 1. Кадрова політика, правові та організаційні основи публічної служби
- Механізм взаємодії Державної прикордонної служби України з органами публічної адміністрації
- Тема 3. Запобігання та протидія корупційним проявам та етика у системі публічної служби
- Особливість державної служби як виду публічної діяльності особи зумовлює необхідність встановлення певного правового режиму щодо відповідності як її особистісних якостей, так і поведінки встановленим вимогам, заборонам, обмеженням.
- § 4.3 Стандарты «справедливого режима» и «безопасности» в качестве договорного отражения международного минимального стандарта
- Про затвердження та надання чинності стандарту Мінвуглепрому України СОУ 10.1.00186080.004:2007 "Положення про геологічну та маркшейдерську служби вугільної промисловості"
- 24.Поступление на службу и способы замещения должностей на государственной и муниципальной службе. Прохождение службы и аттестация.
- Начало военной службы и сроки военной службы для военнослужащих, проходящих военную службу по призыву и по контракту