3.4.4. Припинення публічної служби

На відміну від вступу чи просування, припинення службо­вої кар'єри завжди є невідворотним, відрізняються лише його підстави та час. Підстави припинення публічної служби можна поділити на три групи:

1) у зв'язку з настанням об'єктивних обставин;

2) з ініціативи органу публічної адміністрації;

3) з ініціативи самого публічного службовця.

До першої групи відносять:

— смерть службовця (або визнання його померлим у вста­новленому законом порядку);

— визнання службовця недієздатним або обмежено дієздат­ним у встановленому порядку;

— закінчення строку служби (ця обставина застосовується, передусім, у країнах, що належать до системи посади, проте для багатьох видів не функціонерів — також і в країнах системи кар'єри);

— досягнення службовцем максимально можливого віку пе­ребування на публічній службі (як правило, це 60 або 65 років);

засудження публічного службовця до позбавлення волі;

— застосування до службовця уповноваженим органом дис­циплінарного заходу у формі звільнення або заборони виконан­ня служби.

За наявності перелічених обставин публічна служба конкрет­ної особи припиняється ipso facto, тобто, незалежно від бажання керівника відповідного органу чи самогр службовця.

Припинення публічної служби з ініціативи органу публічної адміністрації (друга група) настає переважно із втратою переду­мов перебування на публічній службі або виникненням інших обставин, що перешкоджають її нормальному здійсненню. Зок­рема, відповідно до згадуваного закону Чеської Республіки від­повідний орган припиняє службові відносини державних служ­бовців у таких випадках:

а) якщо державний службовець не є громадянином Чеської Республіки;

б) якщо державний службовець не відповідає вимогам не­обхідного стану здоров'я через те, що, за його наявного стану здоров'я, відповідно до результатів медичного обстеження або рішення органу державної медичної адміністрації, він втратив здатність виконувати свої службові обов'язки на тривалий строк або він не може виконувати свої службові обов'язки через про­фесійне захворювання чи загрозу такого захворювання;

в) через організаційні або економічні заходи, якщо це при­зводить до скорочення кількості державних службовців;

г) якщо відповідно до результатів двох службових атеста­цій поспіль державний службовець не виконує свої службові обов'язки на належному рівні⁸⁹.

Третя група по суті стосується лише єдиного випадку, коли публічний службовець з власної ініціативи та з різних причин припиняє службові відносини. За загальним правилом законо­давство зобов'язує таких службовців працювати ще певний пе­ріод (один — два місяці) від часу подачі заяви, для знаходження відповідної заміни.