<<
>>

2. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері

Загальне керівництво у паливно-енергетичній сфері здійснює Кабінет Міністрів України.

Державне управління у паливно-енергетичній сфері здійснюється центральними і місцевими органами управління.

Міністерство палива та енергетики України (Мінпаливенерго) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах (далі — паливно-енергетичний комплекс).

Положення про Мінпаливенерго затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р.

На Мінпаливенерго покладені такі основні завдання, як:

• державне управління паливно-енергетичним комплексом;

• забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

• забезпечення енергетичної безпеки держави;

• розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу;

• участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів.

Для виконання цих завдань передбачено широке коло функцій.

Зокрема, Мінпаливенерго:

• розробляє коротко-, середньо- та довгострокові прогнози економічного і соціального розвитку паливно-енергетичного комплексу;

• розробляє концепцію та цільові програми перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу;

• бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних, галузевих та місцевих програм у сфері альтернативних джерел енергії та видів палива;

• контролює цільове, економне і ефективне використання виділених підприємствам паливно-енергетичного комплексу бюджетних коштів;

• розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму ціноутворення в паливно-енергетичному комплексі;

• вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств, установ та організацій паливно-енергетичного комплексу, захист українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;

• у межах своєї компетенції бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення та денонсації таких договорів, укладає міжнародні договори галузевого характеру;

• здійснює в межах своїх повноважень заходи щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з питань паливно-енергетичного комплексу;

• представляє і захищає у межах своїх повноважень інтереси України під час розв'язання проблем мирного використання атомної енергії в Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ), в інших міжнародних організаціях;

• бере участь у формуванні та реалізації антимонопольно! політики як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонополь- не регулювання, вдосконалення антимонопольного законодавства);

• забезпечує виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізації держави в межах повноважень, визначених законодавством;

• забезпечує у межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері енергозбереження, розробляє галузеві програми з енергозбереження та здійснює контроль за їх виконанням на підприємствах паливно-енергетичного комплексу;

• забезпечує реалізацію державної політики щодо оплати праці та соціального захисту працівників паливно-енергетичного комплексу, вживає заходів щодо забезпечення паливно-енергетичного комплексу висококваліфікованими працівниками;

• здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства тощо.

Мінпаливенерго має право:

• одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

• залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

• скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

• представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;

• брати участь у межах своєї компетенції у підготовці, проведенні, в тому числі за кордоном, міжнародних і національних виставок, ярмарків, конференцій, симпозіумів, семінарів, підтримувати зв'язки із засобами масової інформації, провадити видавничу діяльність.

Рішення Мінпаливенерго, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Провідним центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній промисловості є Міністерство вугільної промисловості України.

До цього нещодавно відновленого Міністерства передано в управління певне коло об'єктів державної власності, які досі перебували в управлінні Мінпаливенерго, що було реорганізоване відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю» від 25 липня 2005 р.[27]

Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі (далі — вугільна галузь). Положення про нього затверджене постановою Кабінету Міністрів України 2 листопада 2006 р.

Основними завданнями Мінвуглепрому є:

• участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у вугільній галузі;

• здійснення структурної перебудови вугільної галузі та підвищення ефективності управління нею;

• створення сприятливих умов для здійснення приватизації підприємств вугільної галузі;

• формування балансу вугілля та вугільної продукції;

• вивчення поточної і перспективної потреби у вугіллі (за марками та сортами) на внутрішньому і зовнішньому ринку, прогнозування напрямів розвитку вугільної галузі щодо видобутку вугілля та його переробки;

• участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку вугільної продукції;

• проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони праці на підприємствах вугільної галузі.

Мінвуглепром відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:

• забезпечує підготовку прогнозів та проектів програм розвитку вугільної галузі;

• розробляє проекти державних цільових програм та програмні заходи щодо розвитку техніки і виробництва у вугільній галузі, а також ліквідації породних відвалів;

• забезпечує створення нових і ліквідацію застарілих виробництв вугільної галузі, сприяє оптимізації економічних зв'язків, кооперованих поставок і перевезень;

• сприяє у межах своїх повноважень розвиткові підприємництва і конкуренції, проводить у встановленому порядку роботу, спрямовану на демонополізацію виробництва у вугільній галузі, готує пропозиції щодо здійснення антимонопольних заходів;

• бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, інших прогнозних та програмних документів соціального та економічного розвитку України;

• здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

• координує роботу з проектування, будівництва, технічного переоснащення та реконструкції підприємств вугільної галузі;

• створює умови для забезпечення підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, чи підприємств, щодо яких Міністерство здійснює управління корпоративними правами держави (далі — підприємства вугільної галузі), матеріально-технічними ресурсами для виконання ними виробничих програм;

• координує розвиток системи технологічного зв'язку у вугільній галузі;

• виступає замовником комплексних наукових досліджень з технологічних, організаційних, екологічних проблем розвитку вугільної галузі тощо.

На місцевому рівні державне управління у паливно-енергетичній сфері здійснюється відповідними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій.

До повноважень місцевих органів виконавчої влади (та органів місцевого самоврядування) у відносинах, зокрема, із суб'єктами електроенергетики належить:

• погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики, виходячи з інтересів територіальної громади;

• участь у розробці комплексних планів постачання енергії споживачам на підпорядкованій їм території;

• участь у розробці і реалізації системи заходів щодо роботи об'єктів електроенергетики у надзвичайних умовах;

• регулювання тарифів на теплову енергію відповідно до закону;

• сприяння розвитку енергетики в регіоні.

Місцеві органи виконавчої влади при вирішенні питань функціонування трубопровідного транспорту у межах своїх повноважень:

• погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України;

• вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об'єктів трубопровідного транспорту;

• беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу і населення, спільних заходів щодо виконання робіт в умовах надзвичайного стану;

• забезпечують оповіщення та інформування населення про заходи захисту і правила поведінки в умовах надзвичайного стану, а також під час експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту із залученням до цієї роботи спеціалістів підприємств трубопровідного транспорту;

• приймають від підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту матеріали виконавчої зйомки і надають їх іншим підприємствам, установам та організаціям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері гірничих відносин належить:

• погодження місць розташування на підпорядкованій їм території гірничих підприємств, виходячи з інтересів територіальної громади;

• участь у розробці комплексних планів розвитку гірничодобувної промисловості на підпорядкованій їм території;

• участь у розробці та реалізації системи заходів щодо роботи гірничих підприємств в умовах надзвичайного стану;

• участь у здійсненні необхідних заходів щодо ліквідації наслідків на гірничих підприємствах, інформування про них населення;

• залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;

• створення, реорганізація та ліквідація або консервація гірничих підприємств комунальної власності;

• здійснення контролю за збиранням, переробкою, утилізацією та захоронениям промислових відходів гірничих підприємств; і деякі інші повноваження, передбачені законами України.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: Авер'янов В.Б.. Підручник: У двох томах: Том 2. Особлива частина. — К.,2009. — 600 с.. 2009

Еще по теме 2. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері:

  1. 3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
  2. Оглавление
  3. 4. Державний контроль у сфері економіки
  4. 1. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері
  5. 2. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері
  6. 4. Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері
  7. 3. Організація державного управління в окремих міжгалузевих сферах
  8. Глава 27 Рада міністрів Автономної Республіки Крим
  9. 2. Адміністративні правопорушення за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення
  10. § 2. Види джерел адміністративного права
  11. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконавче провадження
  12. ЗМІСТ
  13. ЗАКОН УКРАЇНИ Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року
  14. Про затвердження Гірничої хартії держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав
  15. § 2. Система і компетенція органів управління природокористуванням і охороною довкілля
  16. ДОДАТКИ
  17. Поняття та сутність адміністративно-правового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування з питань реклами
  18. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  19. 5.2. Характеристика окремих галузевих оперативних підрозділів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -