<<
>>

2. Організація державного управління у сфері інформатизації

Державне управління сферою інформатизації здійснюється шляхом реалізації Національної програми інформатизації. Законом України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» Національна програма інформатизації визначається як комплекс взаємопов'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян у сфері інформатизації (розділ IV).

Відповідно до основних положень Закону України «Про Національну програму інформатизації» Національна програма інформатизації (далі — програма) визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.

Головною метою Програми є забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією на основі широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.

Взаємозв'язок основних завдань програми та системи планування економічного і соціального розвитку України здійснюється шляхом внесення їх до відповідного розділу загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку України.

До суб'єктів, які беруть участь у відносинах, що виникають у процесі розробки та реалізації програми, належать такі:

Замовники робіт з інформатизації — генеральний державний замовник програми та державні замовники окремих завдань (проектів) інформатизації цієї програми.

Генеральним державним замовником є центральний орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Державними замовниками окремих завдань (проектів) програми можуть бути органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до сфери діяльності яких належать ці завдання. Державних замовників з окремих завдань (проектів) інформатизації затверджує Кабінет Міністрів України за поданням генерального державного замовника.

Виконавці окремих завдань (проектів) інформатизації — організації, що здійснюють експертизу окремих завдань та проектів інформатизації. Ними можуть бути підприємства, установи, організації усіх форм власності. Органи місцевого самоврядування можуть брати участь у виконанні окремих завдань (проектів) програми або за наявності фінансово-економічних обґрунтувань здійснювати власні проекти інформатизації.

Користувачі автоматизованих та інших інформаційних систем і засобів інформатизації.

Загальне керівництво процесами інформатизації країни здійснює Кабінет Міністрів України та підвідомчі йому органи, які забезпечують реалізацію державної інформаційної політики, підготовку кадрів, створення необхідної мережі державних навчальних закладів, науково-дослідних установ, стимулюють розвиток наукових досліджень з даних проблем.

З прийняттям законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» підвищується роль регіонів у даній сфері.

Уповноваженим органом управління державним телебаченням і радіомовленням України з 2000 р. є Державний комітет телебачення і радіомовлення України, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомітет здійснює керівництво державним телебаченням і радіомовленням, несе відповідальність за його розвиток, координує діяльність підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Держкомітет вносить пропозиції щодо формування державної політики в інформаційній та видавничій сферах, забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цих сферах, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, а також розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

Основними завданнями його діяльності є:

• участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах;

• аналіз і прогнозування розвитку інформаційного простору України, ринку друкованої, теле- і радіопродукції;

• координація діяльності державних засобів масової інформації.

Основними напрямами діяльності Державного комітету телебачення і радіомовлення України є:

• організація і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інформаційного простору України;

• сприяння поширенню інформації про діяльність органів виконавчої влади;

• здійснення заходів щодо розвитку ринкових відносин в інформаційній та видавничій сферах;

• забезпечення в межах своєї компетенції реалізації державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням.

З метою реалізації та дотримання законодавства у сфері телебачення та радіомовлення в 1997 р. утворено Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, яка є підвідомчим державним контролюючим органом і діє згідно з положенням, затвердженим Верховною Радою України.

Головні функції Національної ради визначені ст. 5 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Це:

• координація розробки єдиної концепції розвитку теле-, радіо- інформаційного простору України та участь в її здійсненні;

• контроль за дотриманням телеорганізаціями законодавства у сфері телебачення і радіомовлення України та умов ліцензій;

• надання телеорганізаціям на конкурсній основі ліцензій на право використання каналів і часу мовлення;

• контроль за раціональним використанням ресурсів частот;

• визначення правил формування і збереження тимчасового архіву телерадіопередач.

Відповідно до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (1997 р.) Національна рада забезпечує розміщення державного замовлення на аудіо- і відео- інформаційну продукцію про діяльність Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів і здійснює контроль за додержанням порядку, форм і стандартів мовлення.

Національна рада має право:

• визнати ліцензію такою, що втратила силу, якщо телерадіоор- ганізації не розпочали діяльності протягом року з дня її одержання;

• одержати від усіх телерадіоорганізацій документи, відомості та пояснення щодо їх діяльності;

• проводити в межах своєї компетенції перевірку діяльності телерадіоорганізацій щодо умов і порядку використання каналів мовлення;

Проти порушників Національна рада може застосовувати такі заходи, як попередження, накладення штрафних санкцій, тимчасове призупинення дії ліцензії або анулювання її.

Національна рада здійснює нагляд за дотриманням чинного законодавства України щодо реклами, авторського права і суміжних прав, спонсорської діяльності.

З метою координації діяльності телеорганізацій та забезпечення виконання законодавства України в галузі телебачення і радіомовлення, нормативних актів Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастополі створюються представництва Національної ради. їх діяльність здійснюється на підставі положення, яке приймається Національною радою.

В Україні діє також телеорганізація Суспільного мовлення України — телерадіоорганізація зі статусом єдиної загальнонаціональної неподільної та неприбуткової системи масової комунікації, яка є об'єктом права власності Українського народу. Вона діє згідно з програмною концепцією та Статутом. Її головна мета — забезпечення прав громадян на свободу думки і слова, на отримання достовірної та оперативної інформації, створення конкурентоспроможної інформаційної продукції та забезпечення входження України в світовий інформаційний простір.

<< | >>
Источник: Авер'янов В.Б.. Підручник: У двох томах: Том 2. Особлива частина. — К.,2009. — 600 с.. 2009

Еще по теме 2. Організація державного управління у сфері інформатизації:

  1. 2. Організація державного управління у сфері економіки
  2. 2. Організація державного управління у сфері фінансів
  3. 2. Організація державного управління у сфері підприємництва
  4. 2. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері
  5. 2. Організація державного управління у сферах транспорту і зв'язку
  6. 2. Організація державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства
  7. 2. Організація державного управління в агропромисловій сфері
  8. 2. Організація державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
  9. 2. Організація державного управління у сфері інформатизації
  10. 2. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики
  11. 2. Організація державного управління у галузі охорони здоров'я
  12. 2. Організація державного управління у сфері освіти
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -