Обставини, що пом’якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність

Відповідно до чинного Закону дисциплінарне стягнення має відповідати характерові і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати:

1) характер дисциплінарного проступку, який має прояв у тому, на що

спрямовано протиправне посягання: а) порушення: Присяги державного службовця; правил етичної поведінки державних службовців; правил внутрішнього службового розпорядку державного органу; б) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; в) підрив авторитету державної служби; г) невиконання вимог щодо політичної неупередженості; д) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, рішень державного органу або органу влади АРК, наказів, розпоряджень та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; д) перевищення службових повноважень тощо.

дисциплінарного проступку», яка має прояв у: а) конкретних діях/бездіяльності («невиконання» або «неналежне виконання», «порушення закону» або «порушення посадової інструкції» тощо); б) кваліфікованих ознаках - «систематичне»: систематичне невиконання, систематичне неналежне

виконання, систематичне порушення;

2) обставини, за яких його було вчинено;

3) настання тяжких наслідків. Під час вчинення дисциплінарного проступку можуть настати певні негативні наслідки як щодо самого державного службовця (зниження авторитету, вияв недовіри, визнання некомпетентним тощо), так і щодо державного органу (дискредитація, незабезпечення виконання повноважень, зниження рівня службової дисципліни тощо). Характер цих наслідків, їхня тяжкість мають враховуватися при накладенні дисциплінарного стягнення;

4) добровільне відшкодування заподіяної шкоди. У разі, якщо дисциплінарним проступком завдано шкоди (моральної або матеріальної), її добровільне відшкодування має позитивний характер і є підставою для накладення на державного службовця більш м’якого стягнення.

5) попередню поведінку державного службовця. Поведінка державного службовця до вчинення ним дисциплінарного проступку (попередня поведінка) є його характеристикою як особистості і свідченням сталості як у правомірній, так і в неправомірній поведінці;

6) ставлення до виконання посадових обов'язків. Яскравим проявом

діяльності державного службовця є його ставлення до виконання посадових обов’язків: позитивне (вчасно, ініціативно, творчо, у повному обсязі,

компетентно тощо) або негативне (несвоєчасно, неефективно, будь -як тощо). Ця характеристика має суттєве значення при вирішенні питання щодо вибору дисциплінарного стягнення.

Уперше на рівні чинного Закону передбачено невичерпний перелік обставин, що пом’якшують відповідальність державного службовця, якими є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку. У цьому разі йдеться про: а) усвідомлення - тобто внутрішнє психічне сприйняття державного службовця вчиненого ним проступку; б) визнання - зовнішнє ставлення державного службовця до вчиненого ним проступку, тобто сприйняття ним своєї вини перед іншими особами;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень. Йдеться про: а) бездоганну поведінку, яка має прояв, насамперед, у дотриманні правил етичної поведінки і правил внутрішнього службового розпорядку; б) відсутності дисциплінарних стягнень. При цьому слід зазначити, що мова йде про дієві (незняті) дисциплінарні стягнення на момент вчинення дисциплінарного проступку, оскільки вони діють протягом року з моменту накладення, якщо не зняті достроково;

3) високі показники виконання службових завдань.

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення

настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди. У цьому разі йдеться про: а) недопущення настання тяжких наслідків шляхом: попередження (тобто своєчасне

припинення дисциплінарного проступку і, таким чином, тяжкі наслідки не настали); відвернення (тобто вчинення дисциплінарного проступку але здійснення активних дій щодо незаподіяння тяжких наслідків); б) усунення або добровільне відшкодування уже заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність. У цьому разі йдеться про об’єктивні обставини, пом’якшуючого характеру, які мають прояв у: а) погрозах - різних формах психологічного насильства: залякування, обіцянка заподіяти шкоду, зло, збитки тощо; б) примусі - різних формах фізичного або психічного впливу; в) службовій залежності - залежності державного службовця від керівника (безпосереднього або іншого); г) іншій залежності - матеріальній, родинній, релігійній, партійній тощо;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Йдеться, зокрема, про виконання державним службовцем незаконного наказу (розпорядження), доручення керівника.

Частина 3 ст. 67 чинного Закону є логічним продовженням ч. 2 і вона передбачає, що під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у ч. 2 цієї статті, обставини, що пом’якшують відповідальність державного службовця. Це питання виноситься на розсуд як Комісії чи дисциплінарної комісії, так і суб’єкта призначення. Такими обставинами, зокрема, можуть бути: хвороба члена сім'ї, трагічні події в родині, протиправні дії третіх осіб, що спричинили настання тяжких наслідків (ДТП, пожежа, затоплення, знищення майна тощо).

Чинний Закон також уперше передбачає перелік обставин, що обтяжують відповідальність державного службовця. При цьому важливо зазначити, що, на відміну від обставин, які пом’якшують відповідальність, перелік цих обставин є вичерпним і суб’єкти дисциплінарного провадження, і суб’єкти призначення невправі розширювати цей перелік. Такими обставинами є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у т. ч. керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього. Важливо зазначити, що у цьому разі йдеться про наявність вини у формі умислу, тобто державний службовець усвідомлює протиправність своїх дій/бездіяльності, настання протиправних наслідків і бажає або допускає їх настання. Мотивом цього проступку є: а) особиста неприязнь (образа, ревнощі, заздрість тощо) до іншого державного службовця, у т.ч. керівника; б) помста за дії чи рішення щодо державного службовця;

4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп. Як і в попередньому пункті, у цьому також передбачено наявність вини у формі умислу і мотив - неповага до: а) держави і суспільства; б) прав і свобод людини, окремих соціальних груп (іноземців, мігрантів, представників сексуальних меншин тощо);

5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку. Поняття «тяжкі наслідки» є оціночним, що зумовлено відсутністю його загальноприйнятого визначення у чинному законодавстві. У переважній більшості, зміст цього поняття конкретизується відповідно до кожної конкретної ситуації. При вирішенні питання про те, чи є заподіяна шкода істотною, необхідно також ураховувати кількість потерпілих громадян, розмір моральної шкоди або упущеної вигоди тощо. У разі заподіяння поряд із матеріальними збитками і шкоди нематеріального характеру загальна шкода від злочину може визнаватись істотною навіть у разі, якщо зазначені збитки не перевищують 100 неоподатковуваних

379 мінімумів доходів громадян.

12.6.