Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування

Це обмеження стосується тільки тих державних службовців, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність з виконання функцій держави. Таким державним службовцям забороняється:

1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами-підприємцями, якщо вони протягом року до дня припинення виконання функцій держави здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців.

а) укладати трудові договори (контракти) з юридичними особами приватного права або фізичними особами-підприємцями. Це обмеження стосується виключно заборони працевлаштування звільнених державних службовців як в юридичних особах приватного права, так і щодо фізичних осіб-підприємців, з якими державний службовець, до звільнення з державного органу, перебував у певних державно -владних відносинах щодо здійснення своїх повноважень. Строк такої заборони - протягом року з дня припинення державно-службових повноважень;

б) вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності. Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 202-236 ЦК). Однією з найпоширеніших підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин є договір, як вид правочину. Це обмеження стосується вчинення правочинів не взагалі (!), а тільки у сфері підприємницької діяльності. Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням цих вимог можуть бути визнані недійсними. При цьому слід звернути увагу на те, що вони саме можуть бути визнані, але не однозначно є такими. Це питання вирішується у судовому порядку;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом:

а) інформація - це відомості або/та дані у будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях чи оголошені усно або у будь-який інший спосіб чи отримані у вигляді знань, що поширюються у просторі і часі, які відображають стан, властивості, якості, ознаки суб’єктів і об’єктів (предметів, технологій, засобів, ресурсів тощо), фактів, подій, дій, явищ, процесів, тощо у навколишньому світі, державі, суспільстві, тощо та які є об’єктами збирання, зберігання, використання та поширення; Кожен має право на інформацію, що означає право вільно збирати, одержувати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію та створювати систему (порядок) умов (режиму) захисту (охорони) інформації на основі своїх прав та обов’язків, в межах повноважень, у будь - який спосіб на свій вибір визначений відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів та угод, ратифікованих Україною. Водночас, реалізація права на інформацію не повинна порушувати державні, приватні, громадянські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших суб’єктів інформаційних відносин;

б) у ході виконання своїх службових повноважень щодо здійснення контролю, нагляду, прийняття рішень щодо підприємств, установ та організацій державний службовець має доступ до службової інформації, тобто інформації про фінансову діяльність, господарську діяльність (яка не пов’язана з секретами виробництва, введенням новацій та ноу-хау, розробкою стратегії розвитку, веденням переговорів, розробкою та впровадженням нових технологій) та внутрівідомчої службової діяльності установи, її посадових, службових осіб та кореспонденції (доповідних записок, листування між підрозділами тощо), які пов’язані з процесом прийняття рішень та передують їх прийняттю.

3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у т.ч. в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності. Слід мати на увазі, що представляти інтереси - це виступати на боці однієї з сторін конкретного спору (адміністративного, судового) з певним обсягом повноважень, наданих особою, яку представляють. Це обмеження характеризується такими особливостями:

а) воно має строковий характер (протягом року з моменту звільнення з посади державної служби);

б) стосується тільки тих випадків, коли однією з сторін є державний орган, підприємство, установа, організація, в якому звільнений державний службовець раніше здійснював свою службову діяльність. У всіх інших випадках державний службовець може представляти інтереси будь-якої особи у справах, у т.ч. в тих, що розглядаються в судах.