Міжнародні способи захисту прав приватних осіб

Механізм міжнародного захисту прав приватних осіб складає система міжна­родних органів і організацій, що діють із метою здійснення захисту міжнародних стандартів прав і свобод приватних осіб чи їх відновлення у випадку порушення.

Умовно всі правозахисні міжнародні організації можна розподілити на дві групи - універсальні та регіональні.

Універсальні правозахисні механізми - це органи й організації, які поширю­ють свою діяльність на весь світ незалежно від державних і регіональних кордо­нів. Ці механізми певною мірою пов'язані з основною міжнародною організа­цією світу - Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).

Універсальні правозахисні органи поділяють на три види:

1) постійні органи, що є частиною апарату ООН: Комісія ООН з прав людини, Комісія становища жінок та інші комісії ООН. У межах іншого основного органу ООН - Секретаріату - створено Центр прав людини, розташований у Женеві, й Управління Верховного Комісара ООН у спра­вах біженців. Останньою за часом була створена 1993 року посада Верхов­ного Комісара ООН із прав людини;

2) органи, створені згідно з міжнародними угодами, укладеними під егідою ООН. У межах ООН було розроблено безліч міжнародних договорів про захист прав людини, що розвивають положення Загальної декларації щодо окремих груп прав чи окремих прав, закріплених у ній. На вико­нання цих угод було створено Комітет ООН з прав людини (не плутати з Комісією ООН), Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, Комітет з расової дискримінації, Комітет проти катувань тощо;

3) спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй. Сьогодні існує 16 таких організацій. Однак далеко не всі ці установи займаються правами приватних осіб. Для тих, що здійснюють правозахисну діяльність, вона не є основною, а випливає із загальносоціальної спрямованості їх діяль­ності й, відповідно, лише доповнює її. До таких установ належать насам­перед Міжнародна Організація Праці (МОП) і Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).

Регіональну міжнародну організацію називають, якщо її учасниками є держави, розташовані в межах певного регіону земної кулі, відповідно до мате­рика - як приклад, Європейська, Африканська чи Південноамериканська.

Європейський суд з прав людини. Правовою основою діяльності Європейсь­кого суду з прав людини є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і Регламент Європейського суду з прав людини. Відповідно до Конвен­ції Суд може розглядати заяви держав-учасниць Європейської конвенції з прав людини - з питань порушення Конвенції в інших державах-членах (ст. 33) - та заяви окремих осіб, груп і неурядових організацій про порушення прав людини, що мали місце в державах-членах (ст. 34).

3.2