Форми та способи захисту цивільних прав
^ Норма закону
Право на захист - це передбачені законом вид і міра поведінки особи, цивільні права якої зазнали посягання, що полягають у можливості застосування самостійних дій, спрямованих на поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, а також можливості звернутися до юрисдикційних органів з вимогою про захист.
Предметом захисту виступає не тільки цивільне суб’єктивне право, яке зазнало посягання. Захищений може бути й інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Наприклад, інтерес кредитора до боржника - фізичної особи, яка тривалий час відсутня у місці її проживання і відсутні відомості про її місцезнаходження, щодо встановлення режиму безвісної відсутності такої особи.
Для особи застосування захисту становить право, яке включає як самостійне здійснення поновлення порушеного права у межах, визнаних законом (самозахист), так і звернення до уповноваженого державного, самоврядного чи громадського органу за захистом свого права чи інтересу.
Серед органів, які можуть вжити заходів до захисту цивільних прав, можливо визначити й інші органи та осіб, які уповноважені актами цивільного законодавства на здійснення відповідних дій. Так, наприклад, сприяти захисту цивільного права можуть органи прокуратури.
Можливість широкого застосування судової форми захисту ґрунтується насамперед на положеннях Конституції України. Відповідно до ст. 124 юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, ст. 55 гарантуг судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту.
Буква закону - Цивільний кодекс України
Ст. 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує права;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов’язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
1) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
2) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
3) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Ііизнання права - спосіб захисту, який застосовується у имішдку спору між суб’єктами щодо наявності чи відсутності іішиовідносин між сторонами і відповідно наявності чи від-
■ пості цивільного права та обов’язку.
Ііизнання правочину недійсним - спосіб захисту, який зарисовується у випадку укладення (оспарюваного) правочину, гіігий може бути оскаржений у суді.
Припинення дії, яка порушує право, як спосіб захисту почепе у припиненні триваючого цивільного правопорушення, тсс продовжує тривати і впливати на суб’єктивні права, свободи та законні інтереси особи. Наприклад, одним із способів ипхисту права інтелектуальної власності є зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт шейх здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності.
Відновлення становища, яке існувало до порушення, має м Ісце у випадку, коли визнання факту порушення суб’єктивного права та притягнення винного до відповідальності недостатні.о, а потрібно поновити порушене право у повному обсязі.
Примусове виконання обов’язку в натурі - спосіб захисту п и вільного права, який випливає із загального принципу по- иііого та належного виконання зобов’язання. Зобов’язання впинити або утриматися від дії, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збитків чи моральної шкоди, накладення штрафу, пені та ін.).
Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх обов’язків. У судовій практиці такі позови називають перетворювальними, або конститутивними.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди включають протиправну поведінку заподію- шіча, наявність негативних наслідків (шкоди), а також вину .піподіювача.
На відшкодування моральної шкоди особа має право, якщо пули порушені її цивільні права.
Суд при дослідженні й встановленні дійсних обставин справи може відмовити особі у захисті, не застосовуючи жоден із зазначених способів, у випадку зловживання своїми правами.
1.