ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю адаптації правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі як засобу виправлення та ресоціалізації як до внутрішнього законодавства, так і до європейських стандартів поводження із засудженими до позбавлення волі.

Упродовж багатьох років покарання у виді позбавлення волі посідає перше місце серед видів покарань, призначених судами в Україні. Отже, стабільною є кількість осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях різних рівнів безпеки^[1]. Тому належне правове регулювання та правильна організація їх праці багато в чому визначають як ефективність самої роботи засуджених, так і її ефективність як засобу виправлення та ресоціалізації. До того ж зайнятість засуджених роботою є вкрай важливим чинником належного та своєчасно відшкодування завданих злочином збитків.

Тривалий час у кримінально-виконавчій науці точилися дискусії з приводу визначення характеру праці засуджених. Червоною ниткою цієї полеміки проходила необхідність концептуального перегляду праці як засобу виправлення та ресоціалізації, узгодження правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі як з конституційними положеннями, так і з європейськими стандартами в цій галузі.

Разом з тим навіть після внесення до Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) низки змін і доповнень до норм, які регулюють використання праці засуджених у місцях позбавлення волі, її правове регулювання важко визнати чітким та однозначним. Це, у свою чергу, породжує проблеми, по-перше, у сфері забезпечення й дотримання прав та законних інтересів засуджених; по-друге, у сфері забезпечення прав потерпілих від злочинів осіб на своєчасне та повне відшкодування збитків за рахунок утримань, що здійснюються із заробітної плати засуджених.

Внесення Законом України від 08.04.2014 р. № 1186-VI змін до ст. 118 КВК, яка в питаннях регламентації праці засуджених відсилає до норм КЗпПУ, спричиняє питання про зміст кримінально-виконавчих правовідносин, тому існує нагальна потреба уточнити, які саме правовідносини виникають між засудженими, які працюють, й адміністрацією виправних колоній.

Теоретичним підґрунтям дослідження актуальних проблем правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі є наукові праці Л. В. Багрій- Шахматова, М. О. Бєляєва, І. Г. Богатирьова, М. М. Гернета, А. А. Герцензона, Т. А. Денисової, О. М. Джужи, І. Л. Жук, Л. А. Жук, М. А. Кесслера, О. Г. Колба,

B. Д. Меншагіна, О. М. Неживець, А. А. Піонтковського, С.В. Познишева, Г. О. Радова, А. Х. Степанюка, М. О. Стручкова, В. М. Трубникова, Б. С. Утєвського, І. Я. Фойницького, М. Д. Шаргородського, Е. Г. Ширвіндта, І. С. Яковець, О. Н. Ярмиша, М. М. Яцитттина. та ін.

Окремі аспекти правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі та кримінально-виконавчі проблеми її організації у виправних колоніях проаналізовано в дисертаційних роботах А. В. Градецького “Особливості карально-виховного впливу на засуджених, колишніх співробітників правоохоронних органів” (2010 р.) й О. О. Стулова “Реалізація принципу законності при відбуванні та виконанні покарання у виді позбавлення волі” (2012 р.). Безпосередньо теоретичним та практичним проблемам працевикористання засуджених у виправних колоніях присвячено дисертацію

C. А. Стефанова “Організаційно-правові проблеми трудової зайнятості засуджених у місцях позбавлення волі” (2002 р.), у якій розкрито взаємозв’язок трудової зайнятості засуджених та їх правового становища; категорії громадян, які належать до “зайнятих”, з погляду особливостей їх правового статусу; характеристики засуджених, які впливають на питання їх працевикористання. Утім, робота базувалася на ВТК 1970 р., а тому окремі її положення потребують перегляду та переосмислення з урахуванням змін і доповнень до чинного КВК, а також інтенсивного процесу реформування кримінально-виконавчої системи з метою її адаптації до європейських стандартів поводження із засудженими.

З огляду на вищезазначене питання, що виникають під час організації праці засуджених до позбавлення волі, зумовлюють необхідність подальших наукових досліджень у напрямі теоретико-методологічного обґрунтування останніх змін існуючого стану правового регулювання праці засуджених в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи Класичного приватного університету “Кримінально-правове, кримінологічне та кримінально-виконавче забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина” (державний реєстраційний номер 0110U003958).

Тему дисертації затверджено вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 4 від 26.11.2014 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз стану правового регулювання залучення до праці засуджених, позбавлених волі, з’ясування проблем, що виникають у кримінально-виконавчій практиці, та формулювання на цій основі теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства й відповідної практики.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- з’ясувати стан наукової розробки проблем використання праці засуджених до позбавлення волі;

- обґрунтувати вибір сукупності пізнавальних методів і прийомів дослідження правового регулювання праці засуджених в Україні;

- простежити розвиток кримінально-виконавчого законодавства щодо регулювання праці засуджених до позбавлення волі в Україні;

- охарактеризувати сучасний стан правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі, зокрема, ступінь узгодження положень КВК та КЗпП України в цій частині;

- проаналізувати особливості працевикористання засуджених залежно від

виду виправної колонії;

- виявити особливості залучення до праці засуджених, яким призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- розкрити особливості залучення до праці засуджених жінок та неповнолітніх у виховних колоніях;

- узагальнити систему міжнародно-правових актів, що регулюють умови праці засуджених до позбавлення волі, до яких має бути адаптоване кримінально-виконавче законодавство України;

- визначити підходи до вдосконалення організаційно-правових умов працевикористання засуджених до позбавлення волі в Україні та виокремити з-поміж них найбільш оптимальні й перспективні;.

- розробити пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює працю засуджених у місцях позбавлення волі, та відповідної кримінально-виконавчої практики;

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі виконання/відбування покарання у виді позбавлення волі, у зв’язку із залученням засуджених до праці.

Предмет дослідження - праця засуджених до позбавлення волі: правове регулювання та кримінально-виконавча практика.

Методи дослідження. Обґрунтованість і достовірність одержаних наукових результатів базується на використанні системи загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. У ході дослідження використано такі методи: діалектичний - для визначення сутності й змісту праці засуджених до позбавлення волі в системі засобів виправлення та ресоціалізації за допомогою законів і категорій діалектики (розділи 1, 2); аналізу й синтезу - для виявлення властивостей та ознак досліджуваного кримінально-виконавчого явища, формування загального уявлення про зміст кримінально-виконавчих відносин, що виникають під час залучення засуджених до праці, а також понять “залучення до праці”, “трудова зайнятість”, “працевикористання” тощо (підрозділ 2.1); системний - для визначення місця норм, що регламентують працю засуджених, і надання її характеристики як елементу, що входить до засобів виправлення та ресоціалізації засуджених (розділи 2, 3); структурний і функціональний - для простеження взаємозалежності й взаємодії норм, що регулюють працю засуджених, та критичного аналізу розуміння праці засуджених як права чи обов’язку в процесі відбування покарання у виді позбавлення волі тощо (підрозділи 2.1-2.4); формально-юридичний (догматичний) - для визначення та аналізу нормативно-правового змісту поняття праці засуджених і її ролі в процесі відбування/виконання покарання на різних історичних етапах, сучасного стану та перспектив (підрозділ 1.1, розділи 2-3); порівняльно- правовий - для порівняння кримінально-виконавчого законодавства України, яке регулює працю засуджених, з відповідними нормами інших країн, а також з положеннями міжнародно-правових актів, що надало змогу зробити висновки щодо стану відповідності правового регулювання праці засуджених в Україні міжнародно-правовим стандартам у цій сфері (підрозділ 3.2), додатково обґрунтувати й розвинути пропозиції стосовно вдосконалення кримінально- виконавчого законодавства; статистичний - для узагальнення кримінально- виконавчої практики застосування ст. 118 КВК та аналізу іншої емпіричної інформації (розділи 2, 3); соціологічні (анкетування, експертні оцінки, аналіз документів) - для отримання інформації, виявлення думок респондентів стосовно стану організації праці засуджених у виправних колоніях (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінально-виконавчий кодекс України та інше галузеве законодавство, трудове законодавство, нормативно-правова база, що регулює пенсійне забезпечення, міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною тощо.

Емпіричну базу дослідження становлять дані щодо кількості дисциплінарних стягнень, оголошених засудженим до позбавлення волі за необгрунтовану відмову й ухилення від праці за 2010-2015 рр.; результати опитування 100 співробітників виправних колоній Запорізької та Дніпропетровської областей, 40 прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях (справах); результати анкетування 200 засуджених, проведеного впродовж 2015-2016 рр.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є першим з часу набуття чинності КВК 2003 р. самостійним комплексним дослідженням правового регулювання праці засуджених у місцях позбавлення волі та кримінально-виконавчих проблем, що виникають у зв’язку з її організацією у виправних колоніях. Основні положення, що мають елементи новизни, полягають у такому:

уперше:

- з’ясовано стан узгодження правового регулювання праці засуджених з нормами трудового законодавства;

- запропоновано розширити суб’єктний склад кримінально-виконавчих відносин шляхом включення до нього, крім адміністрації виправних колоній і засуджених до позбавлення волі, адміністрації тих виробничих підприємств (господарюючих суб’єктів) різних форм власності, на яких ці засуджені працюють;

- обґрунтовано доцільність заборони працевикористання засуджених до позбавлення волі за межами адміністративного району розташування виправних колоній усіх рівнів безпеки без щоденного їх повернення до жилої зони, виключивши з Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань абзац четвертий пункту першого Розділу ХХІ;

удосконалено:

- етапи правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі в різні періоди розвитку держави і права (виокремлено п’ять етапів такого регулювання, починаючи з XI ст.

- визначення кримінально-виконавчих правовідносин у сфері працевикористання засуджених до позбавлення волі як урегульованих нормами трудового, кримінально-виконавчого, іншого чинного законодавства суспільних відносин між засудженими до позбавлення волі, з одного боку, і адміністрацією виправних (виховних) колоній, уповноваженими особами інших господарюючих суб’єктів - з іншого, з приводу залучення засуджених до праці;

- зміст виконання адміністрацією виправної колонії додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю під час відбування основного покарання (позбавлення волі), яке полягає в недопущенні залучення засудженого до робіт, виконання яких йому заборонено згідно з вироком;

набуло подальшого розвитку:

- підхід щодо підвищення трудової мотивації засуджених до позбавлення волі на певний строк шляхом упровадження системи пільгових заліків терміну відбування покарання для сумлінно працюючих засуджених, які не мають стягнень за злісні порушення режиму тримання;

- теоретичне розуміння правової природи суспільно корисної праці засуджених до позбавлення волі;

- теоретичне уявлення щодо взаємодії адміністрації виправних колоній і засуджених з приводу працевикористання як такої, що має здійснюватися виключно в межах чинного кримінально-виконавчого законодавства, з урахуванням принципів виконання і відбування покарань (ст. 5 КВК), серед яких основним є принцип законності;

- перспективні напрями реалізації заходів організаційно-правового характеру щодо залучення засуджених до суспільно корисної праці;

- визначення прийнятної роботи для жінки, яка є вагітною, народила дитину або має дитину віком до трьох років;

- теоретичне уявлення про фактичну ситуацію щодо поводження із засудженими до позбавлення волі в Україні як таку, що не повною мірою задовольняє положення міжнародних стандартів поводження із засудженими до позбавлення волі через невідповідність їм окремих норм національного законодавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані та використовуються в:

- законотворчій діяльності - при підготовці змін і доповнень до КВК та іншого галузевого законодавства щодо вдосконалення правового регулювання праці засуджених до позбавлення волі;

- правозастосовній діяльності - при вдосконаленні організації праці засуджених у виправних колоніях Запорізької області (довідка обласного управління ДПтСУ про впровадження результатів дослідження у практичну діяльність виправних колоній і виробничих підприємств Управління ДПтСУ в Запорізькій області від 04.01.2016 р.);

- навчальному процесі - при проведенні занять з кримінального права, а також при підготовці підручників та навчальних посібників (довідка про впровадження результатів дослідження в навчальний процес Класичного приватного університету від 02.02.2016 р.);

- науково-дослідній сфері - при подальшому дослідженні проблем праці засуджених у місцях позбавлення волі.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях і круглих столах, таких як: XXIII Міжнародна наукова конференція студентів і молодих вчених “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2015 р.); Міжнародний круглий стіл, присвячений 90-літтю з дня народження видатного вченого, героя України, академіка В. В. Сташиса “Кримінальне право: традиції та новації” (м. Полтава, 2015 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Ужгород, 2015 р.); Круглий стіл, присвячений 67-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини (м. Запоріжжя, 2016 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 9 наукових публікаціях, з яких: 4 - статті в наукових фахових виданнях України, 1 - стаття в зарубіжному виданні, 4 - матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (208 найменувань) і семи додатків. Повний обсяг дисертації становить 226 сторінок, з яких: основний текст - 190 сторінок, список використаних джерел - 25 сторінок, додатки - 11 сторінок.