§ 4. Співвідношення земельного права з суміжними галузями права

Земельне право є складовою частиною національної правової системи І знаходиться у тісному взаємозв'язку з Іншими галузями права Його місце у системі права визначається роллю І значенням правового регулювання земельних відносин, які становлять пред­мет даної галузі

Відомості Верховної Ради України — 1996 — № 43 — Ст 238

13

Земельне право тісно пов'язане з конституційним правом, нор­ми якого мають основоположне значення як для нього, так і для усіх галузей правової системи.

Земельне право має тісний зв'язок з адміністративним правом. У багатьох випадках адміністративно-правові акти є підставою ви­никнення, зміни або припинення земельних відносин. Так, в адміністративному порядку вирішуються питання відведення зе­мельних ділянок, встановлення їх меж, видачі правовстановлюю-чих документів, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у його порушенні, тощо.

Крім того, зв'язок земельного й адміністративного права дістає вияв у застосуванні імперативних методів регулювання певних суспільних відносин.

Важливе значення для земельного права має його зв'язок з цивільним правом. Проявом цього зв'язку є тісне переплетення зе­мельних і майнових відносин, обумовлене зв'язком права на зе-

14

мельну ділянку з правом на насадження, будівлі, посіви, які знахо­дяться на ній. Зазначений зв'язок дістає вияв і при визначенні суб'єктів права власності на землю, встановленні земельного сервітуту, під час судового захисту земельних прав громадян і юри­дичних осіб, регулювання договірних відносин, пов'язаних із зе­мельними ділянками, відшкодування збитків, завданих порушен­ням земельного законодавства, тощо.

Особливості землі як об'єкта правового регулювання обумовлю­ють зміст відмінностей у методах і принципах останнього між цивільним та земельним правом. Так, у цивільному праві домінує принцип свободи волевиявлення суб'єктів регульованих ним відно­син, тобто воно виходить з автономії волі цих суб'єктів, недопусти­мості втручання у приватні справи тощо.

У земельному праві превалюють елементи, притаманні публічно-правовому регулюванню земельних відносин і встанов­ленню межі реалізації права власності на землю. Причому воно не тільки наділяє суб'єктів права земельної власності правами, а й по­кладає на них обов'язок використовувати землю за її цільовим при­значенням.

Особливості землі як природного ресурсу зумовлюють не­обхідність нормування площ земельних ділянок, а екологічні й соціальні інтереси суспільства — необхідність державного контро­лю за використанням та охороною земель, здійсненням відповідних угод, а також обов'язкової державної реєстрації прав на землю. Отже, цивільне право ґрунтується на забезпеченні май­нових прав суб'єктів, а земельне — на забезпеченні раціонально­го використання й охорони земель як основи життя та діяльності людей1.

Зв'язок земельного права з природноресурсовим правом обумов­лений тим, що використання природних ресурсів без використан­ня такого просторового базису, як земля, неможливе. Свідченням самостійності окремих видів природноресурсових відносин (гірни­чих, водних, лісових тощо) є роздільна кодифікація відповідного законодавства. Причому в законодавстві про природні ресурси пе­редбачені спеціальні норми, які враховують їх взаємозв'язок і ре­гулюють питання запобігання несприятливим екологічним наслідкам впливу використання одних природних ресурсів на інші.

Наявність зв'язку між земельним та екологічним правом пояс­нюється визнанням землі об'єктом навколишнього природного се­редовища, який функціонує у складі екосистеми і знаходиться в екологічному взаємозв'язку і взаємодії з цим середовищем. Регулю­ючи переважно економічні земельні відносини, що виникають у зв'язку з наданням і вилученням земель, а також додержанням по­рядку їх використання, земельне законодавство водночас містить норми, які передбачають спеціальні вимоги до забезпечення збере-

1 Див.: Крассов О. Й. Земельнеє право: Учебник — С. 42.

15

ження навколишнього природного середовища. А в екологічному законодавстві є багато норм загального і спеціального характеру, спрямованих на забезпечення охорони земель від несприятливого антропогенного впливу.