§ 3. Правосвідомість
Поняття і структура правосвідомості.
Правосвідомість є сукупність уяв і почуттів, що виражають ставлення людей до права і правових явищ у громадському житті.
Будучи суб'єктивною реакцією людини на правову дійсність, правосвідомість, з одного боку, представляє важливий елемент правової системи, а з іншого боку - форму (вид) суспільної свідомості (поряд із моральною, релігійною, політичною, естетичною та іншими).
Правосвідомість нерозривно зв'язана з правом. По суті, вона є його неминучим супутником. Дійсно, право є інтелектуально-вольовим регулятором поведінки, формування і функціонування якого повинні бути опосередковані свідомістю і волею людей.
Історично, разом із формуванням держави і права, відбувається становлення правосвідомості і питання про те, що виникло раніше - правосвідомість чи право, строго говорячи не зовсім навчене. Однак, стосовно до конкретного типу права, наприклад, соціалістичного, можна сказати, що правосвідомість виникла раніше права (у виді правових ідей, висловлених у працях Маркса, Енгельса й інших).
Правосвідомість - складне структурне утворення, у якому можна виділити раціональні компоненти, звичайно називані правовою ідеологією.
Правова ідеологія - це ідеї, теорії, переконання, поняття, погляди, що виражають ставлення людей до діючого і бажаного права.
їй, як систематизованому, науково обґрунтованому, теоретичному відбитку правової дійсності, належить роль головного й активного елемента в правосвідомості.
Основу правової ідеології повинна складати державно-правова ідеологія, тобто загальноприйнята (прийнята в даному суспільстві) система політичних і правових ідей. Це особливо актуально для України на сучасному етапі її розвитку.
Правова ідеологія тісно пов'язана з юриспруденцією (юридичною наукою), що додає їй теоретичний, систематизований характер.
У правосвідомості можна також виділити емоційні структурні компоненти, що називаються правовою психологією.
Правова психологія - це почуття, емоції, переживання, що мають люди з приводу тих або інших проявів права: видання юридичних норм, їх реалізації, законності й ін.
Можна сказати, що правова психологія є, свого роду, почуттям права і законності.
Вона складається стихійно і носить неформальний, несистематизований характер. У той же час у правосвідомості правова психологія має як би первинний характер. Це зв'язано з тим, що, як правило, правові почуття й емоції виникають раніш, ніж правові ідеї. Правова психологія визначає повсякденну ціннісну орієнтацію суб'єктів у правовій сфері.
Аналіз ставлення людей до нормативно-правового акта дозволяє виділити в правосвідомості наступні елементи:
1. Інформаційний - наявність у свідомості того чи іншого суб’єкту певного об'єму інформації про закон. Ця інформація може бути як повною і всебічною, так і поверхневою, отриманою з чиїхось слів.
2. Оцінний - отримавши інформацію про нормативний акт, людина якось до нього ставиться, якось оцінює, зіставляє з власними цінностями.
3. Вольовий - дізнавшись про закон і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.
Класифікація правосвідомості.
Існує дві основні класифікації видів правосвідомості: за соціальним рівнем та за суб'єктами (носіями), тобто з точки зору масовості.
За соціальним рівнем правосвідомість може бути буденною, професійною та науковою.
Буденна правосвідомість властива основній масі членів суспільства, формується на базі повсякденного життя громадян у сфері правового регулювання.
Професійна правосвідомість складається в ході спеціальної підготовки, у процесі здійснення юридичної діяльності (правосвідомість юристів).
Наукова правосвідомість характерна для дослідників, науковців, що займаються питаннями правового регулювання суспільних відносин (правознавство).
Буденна правосвідомість є характерною для всіх громадян, адже кожен громадянин знає, що є Конституція, закони. Кожен якось ставиться до них тощо.
В той же час досить цікавим є співвідношення професійної та наукової правосвідомості. Ряд дослідників вважає, що професійна правосвідомість займає підлегле місце порівняно з науковою, так само, як і буденна правосвідомість займає підлегле місце порівняно з професійною. Зовні це є таким: буденна правосвідомість переходить у професійну, яка, у свою чергу, переходить у наукову: буденна —» професійна наукова. Інша ж точка зору полягає у тому, що професійна та наукова правосвідомість - це абсолютно рівноправні види правосвідомості і буденна правосвідомість може перейти як у професійну, так і у наукову: буденна —» професійна; буденна наукова. Це пов’язано з тим, що професійна правосвідомість - це правосвідомість юристів, що займаються практичною діяльністю, а наукова - це правосвідомість науковців-правознавців, що займаються науковими дослідженнями. Певна річ, іноді буває так, що юрист-професіонал стає науковцем, однак це не означає, що його правосвідомість автоматично стає науковою: адже його менталітет схиляється не до наукових досліджень, а до практичної діяльності. Інакше кажучи наукова правосвідомість характеризується певною абстрактно- теоретичною спрямованістю, а професійна - суто практичною.
За суб’єктами (носіями), тобто з точки зору масовості правосвідомість може бути індивідуальною, груповою, масовою та суспільною.
Індивідуальна правосвідомість є правосвідомістю конкретного індивіда. Індивідуальна правосвідомість характерна для окремої людини, яка дізнавшись про закон і оцінивши його, вирішує питання про його реалізацію.
Груповою правосвідомістю визнаються колективні уяви і почуття формальних і неформальних груп, верств суспільства, професійних співтовариств, злочинних угруповань. Групова правосвідомість характерна для стабільних груп людей: родина, студентський колектив, гангстерський синдикат тощо. Всі вони мають свою специфічну правосвідомість. Наприклад, гангстерський синдикат, знаючи закони та оцінюючи їх, намагається їх порушувати.
Це - групова правосвідомість.Масова правосвідомість характерна для нестабільних, тимчасових об'єднань людей. До таких об’єднань відноситься бунтуюча юрба, мітинги, демонстрації тощо. На відміну від групової правосвідомості, масова є нестабільною.
Класифікація правосвідомості.
Таблиця 20.2.
| Види правосвідомості | За соціальним рівнем | Буденна |
| Професійна | ||
| Наукова | ||
| За суб’єктами | Індивідуальна | |
| Групова | ||
| Масова | ||
| Суспільна |
Суспільна правосвідомість - це правові погляди націй і народностей. Як приклад, можна навести суспільну правосвідомість на Сицилії. В 80-х роках на
радянський телеекран вийшов італійський серіал “Спрут”. Він розповідав про досить специфічне явище, що склалося на острові Сицилія і здобуло назву мафії. З серіалу можна було зробити висновок, що мафія - це злочинне угруповання. Однак це не зовсім так. Мафія склалася на Сицилії як система взаємовідносин, що опирається на досить специфічну правосвідомість, яку без сумніву можна вважати суспільною, адже вона стосувалася майже всіх жителів Сицилії. Ця правосвідомість опиралася на принцип хрещеного батька та закони вендети й омерти. Принцип хрещеного батька з’явився внаслідок економічних причин і полягав у тому, що у дитини бідних батьків повинен бути ще один (багатий) батько, який би піклувався про неї. Це і був хрещений батько дитини. Як правило, ним ставала поважна й багата людина. Якщо у хрещеного батька виникали проблеми, то їх “вирішував” хрещеник. Вендета або закон кривавої помсти було спрямовано на формування позитивного ставлення до самосуду і, як наслідок, до негативного ставлення офіційної судової системи. Суть вендети полягала у тому, що помста - це не право, а святий обов’язок месника, який потрібно виконувати, незважаючи на власні переконання.
Омерта або закон абсолютного мовчання можна було б звести до фрази: “Хто не мовчить, той повинен померти”. Цим законом було заборонено видавати членів кланів мафії поліції. Все це дозволило сформувати на Сицилії правосвідомість, що була виражена у прислів’ї: “На Сицилії три уряди: Рим, регіональний уряд та мафія. Але мафії слід беззаперечно покоритися або померти”[104]. Ця правосвідомість була дещо знешкоджена лише одного разу в результаті діяльності “залізного префекта” Чезаре Морі під час правління Муссоліні. Після поразки останнього у Другій Світовій війні мафія на Сицилії стала непереможною. Як правосвідомість, вона характерна і зараз для деяких провінційних районів сучасної Сицилії.Питання для самоконтролю.
1) Що таке правосвідомість?
| 2) | Що | таке |
| 3) | Що | таке |
| 4) | Що | таке |
| 5) | Що | таке |
| б) | Що | таке |
| 7) | Які | види |
| соціальним | рівнем? | |
| 8) | Які | види |
| суб'єктами? | ||
| 9) | Що | таке |
| 10) | Що | таке |
| 11) | Що | таке |
| 12) | Що | таке |
| 13) | Що | таке |
| 14) | Що | таке |
| 15) | Що | таке |
правова ідеологія? правова психологія?
інформаційний елемент правосвідомості? оцінний елемент правосвідомості? вольовий елемент правосвідомості? правосвідомості виділяються за
правосвідомості виділяються за
буденна правосвідомість? професійна правосвідомість? наукова правосвідомість? індивідуальна правосвідомість? групова правосвідомість? масова правосвідомість? суспільна правосвідомість?
Еще по теме § 3. Правосвідомість:
- if( !cssCompatible ) { document.write(" 23.4. Види правосвідомості Для всебічного розуміння того, що є правосвідомістю, необхідно розглянути її різновиди, які поділяються за рівнем, глибиною усвідомлення права і відображення правової дійсності. Перший рівень— повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, формується в повсякденному житті у сфері правового регулювання. Вона складається стихійно, під впливом особистого досвіду. Повсякденна правосвідомість — уявл
- if( !cssCompatible ) { document.write(" Розділ 23 ПРАВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА 23.1.Поняття правової свідомості Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості. Кожна особа володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Це ставлення може бути раціональним, розумним, емоційним, на рівні почут
- Правосвідомість: поняття, структура і функції правосвідомості
- Правосвідомість і правова культура в епоху інформатизації і глобалізації
- § 2. Дія правосвідомості на норми права і права на правосвідомість. Правовий нігілізм
- 1. Поняття правосвідомості.
- 5. Взаємодія правосвідомості і права.
- 23.1. Поняття правової свідомості
- 3. Функції правосвідомості.
- Поняття, структура, класифікація правосвідомості
- 2. Система правосвідомості: правова ідеологія, правова психологія, правова поведінка.
- § 4. Еколого-правова свідомість та форми її прояву
- 2.1. Господарсько-правова відповідальність підприємств