§ 3. Сукупність злочинів

Поняття сукупності злочинів. Відмінність сукупності злочинів від конкуренції кримінальноправових норм. Сукупність злочинів як одна з найбільш поширених форм їх множинності характеризується двома специфічними ознаками: а> поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів; б) за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього з них особа не була засуджена.

Із урахуванням цих ознак зазначена форма множинності злочинів може бути визначена таким чином. укупність починів — це така форма їх множинності, при якій поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів і за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього особа не була засуджена. 285 Як у теоретичному, так і в практичному плані сукупність злочинів необхідно відрізняти від конкуренції кримінальноправових норм. Певне уявлення про співвідношення цих кримінальноправових понять дає схема 14, на якій у спрощеному вигляді наведено їх особливості. Наведена схема дає можливість визначити як подібність, так і відмінність сукупності злочинів та конкуренції кримінальноправових норм. Подібність їх полягає в тому, що і при сукупності злочинів, і при конкуренції кримінальноправових норм поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів. Відмінність їх полягає в тому, що при сукупності злочинів поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами лише частково охоплюється кожним із юридичних складів злочинів, тому кваліфікацію необхідно здійснювати, принаймні, за двома юридичними складами; при конкуренції кримінальноправових норм поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами, як правило, повністю охоплюється кожним із юридичних складів злочинів, але кваліфікацію необхідно здійснювати лише за одним із цих складів.

Відображення сукупності злочинів у чинному кримінальному законодавстві України та у формулі їх кваліфікації. У КК України не вжито термін "сукупність злочинів". Однак цю форму множинності злочинів "представляють" інші формулювання, які використовуються законодавцем як у Загальній, так і в Особливій частинах кримінального законодавства України. Безпосередньо про сукупність злочинів мова йде в ст. 42 КК. Вжите в її назві словосполучення "вчинення кількох злочинів" конкретизується в диспозиції частини першої цієї статті — вчинення "двох або більше злочинів, передбачених різними статтями кримінального закону, ні за один з яких її (особу — авт.) не було засуджено". У інших випадках відповідні формулювання закону "представляють" не лише сукупність, а й інші форми множинності злочинів. Так, у п. 1 ст. 41 йдеться про "вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь злочин". Крім повторності та рецидиву злочинів, це формулювання охоплює і такий вид сукупності злочинів, як їх реальну сукупність. Усі три форми множинності злочинів 286 охоплюються уже згаданою приміткою до ст. 81, яка визначає поняття "повторності" в розкраданнях державного або колективного майна. Реальна сукупність злочинів, відповідно до цієї примітки, буде, зокрема, в разі вчинення двох або більше різних, але однорідних злочинів (наприклад, спочатку розкрадання державного майна шляхом крадіжки, а потім розкрадання колективного майна шляхом шахрайства). Сукупність злочинів поряд з їх повторністю і рецидивом відображена і в такому формулюванні, як "умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство". Слід зазначити, що наведені вище та подібні формулювання не охоплюють уповні всі ті випадки, коли множинність злочинів набуває форми їх сукупності. Зумовлено це неточною і далеко неповною регламентацією цієї форми множинності злочинів у Загальній частині КК. Крім відсутності самого терміна "сукупність злочинів" у чинному кримінальному законодавстві України, треба відзначити і відсутність у ньому чітких і конкретних орієнтирів, які б давали змогу визначати відповідні прояви множинності злочинів як їх сукупність.

Явно недостатніми в цьому плані є згадані положення ст. 42 — перш за все, тому, що в них передбачена не сама суттєва ознака сукупності злочинів — вчинення двох або більше злочинів, що мають різні юридичні склади, а лише один із кількох її конкретних проявів — вчинення двох або більше злочинів; передбачених різними статтями кримінального закону. Очевидно, саме тому Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 22 грудня 1995 р. № 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання" змушений, по суті, "підправляти" закон. У п. 15 цієї постанови, зокрема, вказано: "Звернути увагу судів на те, що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами або пунктами однієї статті кримінального закону, якими передбачена відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. В такому ж порядку призначається покарання і в разі вчинення особою дій, одні з яких кваліфікуються як закінчений злочин, а інші як готування, замах або співучасть у злочині'". Правовісник. — С. 87—88. 288 Отже, при формулюванні орієнтирів для визнання певних проявів множинності злочинів їх сукупністю треба розрізняти саме суттєву юридичну ознаку цієї форми множинності — вчинення особою двох або більше злочинів, що мають різні юридичні склади, та її конкретні прояви, які знаходять свій вияв у певних варіантах кваліфікації кожного із злочинів, що утворює множинність. Із урахуванням положень теорії кримінального права та тенденцій судової практики сукупність злочинів має місце тоді, коли ці злочини кваліфікуються: 1) за різними статтями Особливої частини кримінального закону, наприклад, один злочин — за ст. 94, а інший — за ст. 102; 2) за однією й тією самою статтею Особливої частини кримінального закону, але за різними її частинами (пунктами), що мають самостійні санкції, наприклад, один злочин — за ч. 1 ст. 117, а інший — за ч. З ст. 117'; 3) за однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною (пунктом) статті Особливої частини кримінального закону, але в 'одному випадку — з посиланням на ст.

17 чи ст. 19 КК, а в іншому — без такого посилання, тобто коли в одному випадку злочин був закінчений, а в іншому мало місце готування до такого злочину чи замах на нього, або коли в одному випадку особа була виконавцем (співвиконавцем) злочину, а в іншому — іншим співучасником такого злочину2; 4) за однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною (пунктом) статті Особливої частини кримінального закону, але в одному випадку — з посиланням на ст. 17 (ст. 17, 19) КК, а в іншому — з посиланням на ст. 19 (ст. 19, 17) КК, тобто, коли в одному випадку з боку особи мали місце готування або замах на злочин, а в іншому — співучасть у такому злочині; 5) за однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною (пунктом) статті Особливої частини кримінального закону, якщо змінювалася редакція цієї статті чи цієї частини (пункту) статті і ці зміни призвели до створення нового за суттю юридичного складу злочину. ' Див., наприклад: абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 p. № 4 "Про судову практику в справах про зґвалтування та інші статеві злочини" // Бюлетень... — С. 85. 2 Див., наприклад: п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 фу дня 1992 p. № 12 "Про судову практику в справах про корисливі алочини проти приватної власності" // Бюлетень... — С. 106. 10 7261 289 1 Наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 80 КК в редакції Закону від 17 червня 1992 p., а другий — за ч. 2 ст. 80 КК в редакції Закону від 28 січня 1994 p. Таким чином, оптимальний варіант створення законодавчих орієнтирів для визначення сукупності злочинів як окремої форми їх множинності передбачає: 1) включення до Загальної частини КК самого терміна "сукупність злочинів"; 2) законодавче визначення цього терміна з обов'язковим розкриттям його суттєвих юридичних ознак. Види сукупності злочинів. Залежно від того, скільки діянь вчинила особа, а якщо таких діянь декілька, як вони "входять" до різних юридичних складів злочинів, розрізняють сукупність злочинів ідеальну, реальну і так звану реальноідеальну.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним діянням вчиняє два або більше злочини, що мають різні юридичні склади. Ідеальною сукупністю злочинів буде, наприклад, нанесення потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження з хуліганських мотивів чи напад з метою заволодіння як індивідуальним (приватним), так і державним майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу. Окремим проявом ідеальної сукупності злочинів буде також вчинення одного закінченого злочину, яке водночас є готуванням до іншого злочину чи замахом на інший злочин, наприклад, придбання вогнепальної зброї для вчинення умисного вбивства або умисне вбивство потерпілого з метою угону його автомобіля. У літературі неодноразово відзначалося, що термін "ідеальна" для характеристики цього виду сукупності злочинів є невдалим'. Дійсно, слово "ідеальна" створює враження чогось "нереального", такого, що існує лише як уявна юридична конструкція. Між тим, це зовсім не так — цей вид сукупності відображає реально існуючі особливості вчинення кількох злочинів, і в цьому плані він такий же "реальний" вид сукупності, як й інші. Однак — з урахуванням того, що термін "ідеальна сукупність" став загальноприйнятим в теорії кримінального права, — він традиційно зберігається і в навчальній літературі. Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими діяннями у різний час вчиняє два або більше злочини, що ' Докладніше див.: Бажанов M.ff. Уголовное право Украины. Общая часть. — Днепропетровск, 1992. — С. 109. 290 мають різні юридичні склади. Реальною сукупністю злочинів буде, наприклад, вчинення особою спочатку злісного хуліганства, а потім — під час затримання — опору працівнику міліції при виконанні ним обов'язків з охорони громадського порядку. Як реальну сукупність злочинів треба розглядати і вчинення у різний час двох окремих крадіжок — спочатку крадіжки державного майна, а потім — індивідуального (приватного). Проміжок часу, що минає між вчиненням злочинів, для визнання їх реальною сукупністю, у принципі, значення не має.

Це можуть бути, з одного боку, хвилини і навіть секунди, а з іншого — місяці і навіть роки. Єдине обмеження, на яке вже зверталась увага, — після вчинення попереднього злочину до моменту вчинення наступного не мають спливти строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. Реальноідеальна сукупність як окремий вид сукупності злочинів практично не виділяється в навчальній літературі. Між тим, очевидно, що. ідеальна та реальна сукупності злочинів не вичерпують всіх можливих варіантів вчинення кількох злочинів у межах даної форми множинності. Реальноідеальна сукупність злочинів "представляє" саме такі варіанти. Вона має місце тоді, коли кілька злочинів, що мають різні юридичні склади, особа вчиняє кількома діяннями, і принаймні одне з цих діянь одночасно передбачене кожним із зазначених складів. Прикладами реальноідеальної сукупності злочинів будуть умисне вбивство потерпілого під час угону його автомобіля, умисне тяжке тілесне ушкодження, спричинене потерпілому під час вимагательства. Певне уявлення про співвідношення між ідеальною, реальною та реальноідеальною сукупністю злочинів дає схема 15 (див. с. 292). Отже, якщо при ідеальній сукупності злочинів одне й те саме діяння "входить" до різних юридичних складів злочинів, при реальній сукупності злочинів різні діяння "входять" до різних юридичних складів злочинів, то при реальноідеальній сукупності відбувається своєрідне поєднання попередніх варіантів — різні діяння "входять" до різних юридичних складів злочинів, і водночас є одне діяння, яке входить" принаймні до двох із зазначених юридичних складів. Кримінальноправове значення сукупності злочинів. Наявність у поведінці особи такої форми множинності злочинів, 10* 291 як їх сукупність, тягає рад кримінальноправових наслідків. Вони, зокрема, виявляються в такому: 1. Особа визнається винною у вчиненні кількох злочинів. 2. У формулі кваліфікації при сукупності злочинів кожний юридичний склад злочину відображається окремо. 3. Кримінальним законом (ст. 42 КК) передбачений особливий порядок призначення покарання при сукупності злочинів. 4. При реальній сукупності злочинів факт вчинення особою кількох злочинів може розглядатись як обставина, що обтяжує відповідальність (п. 1 ст. 41 КК).

<< | >>

↑

Источник: Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.. Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів. 1997

Еще по теме § 3. Сукупність злочинів:

- Кримінальне право України - Кримінальний кодекс України - Уголовное право России -