§ 2. Проблеми систематизації окремих проявів множинності злочинів

У чинному кримінальному законодавстві України множинність злочинів знаходить відображення не безпосередньо, а в своїх більш конкретних проявах. Ця конкретність пов'язана з певними специфічними ознаками, які "додаються" законодавцем до загальних ознак поняття множинності злочинів.

Саме з такими специфічними ознаками закон і пов'язує певні кримінальноправові наслідки. Конкретні прояви множинності злочинів у кримінальюму законі досить різноманітні — як за термінологією, гак і за юридичним змістом. Це, наприклад, вчинення ''кількох злочинів", вчинення злочину "повторно", вчинення злочину "особою, яка раніше вчинила злочин", — усього понад десять найменувань для позначення різних проявів множинності злочинів використовується в КК України. На жаль, при цьому нерідко порушується одне з основних правил законодавчої техніки — однакові за змістом поняття мають позначатися в законодавстві одна ' Докладніше див.: §§ 3—5 цієї глави. 281 КОБИМИ термінами. Таке порушення створює додаткові труднощі при систематизацГі різних проявів множинності злочинів у кримінальному праві. Традиційно ця проблема вирішується шляхом поділу окремих проявів множинності злочинів на форми' або на види2. При цьому окремими формами чи видами, як правило, називаються сукупність злочинів, повторність злочинів і рецидив злочинів. У навчальній літературі останніх років пропонується і більш складний варіант класифікації окремих проявів множинності злочинів: на форми — повторність злочинів (включаючи рецидив) та ідеальну сукупність злочинів ; на форми — ідеальну сукупність злочинів і повторність злочинів, яка, в свою чергу, поділяється на юридичні види множинності злочинів4. Очевидно, що з'ясування реального теоретичного та практичного значення наведених спроб систематизації окремих проявів множинності злочинів потребує вирішення ряду більш конкретних питань, зокрема: 1) за якими ознаками (підставами) розрізняються окремі прояви множинності злочинів у чинному кримінальному законодавстві України та теорії кримінального права; 2) чи можна за цими ознаками провести послідовну логічно витриману їх класифікацію; 3) яким чином систематизація різних проявів множинності злочинів може вплинути на вдосконалення кримінального законодавства і поліпшення практики його застосування.

У загальних рисах відповідь на ці питання зводиться до такого: 1. В якості окремих ознак (підстав), за якими розрізняються окремі прояви множинності злочинів, виступають такі обставини: а) одним чи кількома діяннями вчинені злочини, що утворюють множинність; якщо злочини вчинені кількома діяннями — час вчинення злочинів; б) які вчинялися злочини — тотожні, однорідні чи різні; якщо вчинялися тотожні злочини, чи мали вони один і той самий юридичний склад, чи їх склади були різними; 286—299. К., 1984. — Общая часть: С. 213. М., 1994. — ' Див.: Советское уголовное право. Общая часть. — С. 2 Див.: Уголовное право УССР. Общая часть. — С. 205—219; Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Конспект лекций. — С. 104—108. 3 Див.: Уголовное право. Общая часть. — М., 1993. — 4 Див.: Уголовное право. Общая часть: Учебник. — С. 324—326. 282 в) чи мала особа судимість за попередні злочини на час вчинення наступного; якщо мала, то яке покарання їй було призначено; чи відбувала вона призначене покарання; якщо відбувала, то чи відбула його повністю на час вчинення наступного злочину'. Виділяючи зазначені ознаки, важливо підкреслити таку їх суттєву особливість: оскільки вони мають різний характер і зміст, окремі прояви множинності злочинів можуть включати одночасно кілька таких ознак. Так, уч. 2 ст. 81 КК передбачена "крадіжка, вчинена повторно", а у примітці до цієї статті вказано, що "повторним у статтях 81—84 і 862 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будьякий із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 69, 86, 86', 140—144, 222, 2283, 2292, 22917 (розкрадання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин), 22919". Це означає, що поняттям "повторно" охоплюються як випадки вчинення тотожних, так і однорідних злочинів. Для наявності повторності також не має значення, чи мала особа судимість за раніше вчинений злочин, чи засуджується за вчинені нею злочини вперше. З іншого боку, серед наведених ознак є такі, які виключають одна одну.

Очевидно, що в окремі прояви множинності злочинів такі ознаки одночасно включатися не можуть. Так, не може бути повторності злочинів, якщо вони вчинені одним діянням. 2. Наведені вище особливості безпосередньо впливають на вирішення питання про можливість класифікації окремих проявів множинності злочинів, передбачених в чинному кримінальному законодавстві України. Якщо дотримуватися загальноприйнятих правил формальної логіки щодо поділу понять, то здійснити таку класифікацію в принципі неможливо. Основною причиною такого стану речей є те, що згадані правила поділу понять "порушує" саме кримінальне законодавство. При цьому найбільш характерними є два "порушення". Перше — закон виділяє ("класифікує") різні прояви множинності злочинів не за однією, а за кількома ознаками (підставами) одночасно. Друге — в конкретних статтях під одним терміном чи формулюван При обранні заходів кримінальноправового впливу, а також при їх виконанні враховується ще цілий ряд інших обставин, пов'язаних, зокрема, з характером вчинених злочинів, видами і строками призначених покаРань, кількістю судимостей. 283 ням нерідко "об'єднуються" кілька різних проявів множинності злочинів. Чому ж закон допускає такі "порушення", і наскільки вони виправдані? Очевидно, тому, що закон пов'язує з конкретними проявами множинності злочинів певні кримінальноправові наслідки. В одному випадку такі наслідки поширюються на окремий прояв множинності злочинів, у іншому — кілька у принципі різних проявів множинності злочинів тягнуть однакові наслідки. При цьому в більшості випадків такий підхід є цілком обгрунтованим і в соціологічному, і в аксіологічному, і в суто правовому плані. Отже, "порушення" правил поділу понять при відображенні різних проявів множинності злочинів на рівні кримінального законодавства є, по суті, запрограмованими і в цілому виправданими. Такий висновок, однак, не може бути поширений на наведені вище спроби класифікувати різні прояви множинності злочинів з теоретичної точки зору.

У такому разі правила поділу понять мають бути дотримані. Вони ж в кожному із запропонованих варіантів класифікації тою чи іншою мірою порушуються. Так, традиційний поділ множинності злочинів на такі види, як сукупність, повторність і рецидив, є некоректним хоча б тому, що сукупність (реальна) і повторність не виключають одна одну. Наприклад, якщо особа вчинила два злочини — спочатку крадіжку без обтяжуючих обставин, а потім грабіж — у її діях одночасно мають місце і сукупність злочинів, і їх повторність. Отже, називати сукупність і повторність видами множинності злочинів, очевидно, неправильно. Не можуть бути визнані коректними і спроби поділити прояви множинності злочинів спочатку на форми — ідеальну сукупність і повторність, а потім останню — на види, зокрема, на повторність у вузькому розумінні та рецидив. При такій "класифікації" один із видів сукупності злочинів — ідеальна сукупність — стає окремою формою множинності злочинів, а інший вид сукупності злочинів — реальна сукупність — взагалі "випадає" з класифікації. Є в запропонованих "класифікаціях" також інші порушення загальноприйнятих правил поділу понять. Таким чином, при характеристиці різних проявів множинності злочинів мова має йти не про їх класифікацію, а лише про певну систематизацію. 3. Систематизація різних проявів множинності злочинів, зокрема, передбачає: 284 1) узагальнення окремих проявів множинності злочинів за найбільш суттєвими в кримінальноправовому плані ознаками; виділення найбільш типових форм (а не видів) множинності злочинів; 2) юридичну характеристику кожної з виділених форм множинності злочинів; це, зокрема, передбачає: розкриття основних юридичних ознак відповідної форми множинності злочинів; розгляд основних способів їх відображення в законодавстві; визначення впливу на кваліфікацію злочинів; виділення основних різновидів; з'ясування кримінальноправового значення. Із урахуванням такого підходу до систематизації окремих проявів множинності злочинів найбільш типові її форми мають бути виділені, перш за все, за такими ознаками: а) які юридичні склади вбачаються в злочинах, що утворюють множинність, — тотожні чи різні; б) коли вчинялися злочини, що утворюють множинність (одночасно чи в різний час); в) чи була особа судимою за попередній злочин на час вчинення наступного. В залежності від варіанту поєднання цих ознак між собою типовими формами множинності злочинів є їх сукупність, повторність і рецидив. Що ж стосується конкретного змісту цих форм множинності злочинів та інших елементів їх систематизації, то вони будуть розкриті при розгляді кожної форми окремо.

<< | >>

↑

Источник: Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.. Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів. 1997

Еще по теме § 2. Проблеми систематизації окремих проявів множинності злочинів:

- Кримінальне право України - Кримінальний кодекс України - Уголовное право России -