8.2. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Законом України від 26 червня 1991 р. «Про охорону

Ї99? ^Лишнього природного середовища» (ЗУ. Т. 2.- К.,

•- С. 60-63) та Положенням про Державну екологічну

341

інспекцію Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р.

а) ухилення від проведення на забрудненій території дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів що до ліквідації або усунення наслідків екологічного забруд нення, чи

б) неналежне проведення таких заходів, якщо така бездіяльність призвела до загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (захворювання людей, великі матеріальні збитки тощо).

Ухилення від проведення на забрудненій території дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення вчинюється умисно (ухилення не може бути необережним), а неналежне проведення таких заходів може бути умисним і необережним.

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення посадовою особою утворює спеціальний вид посадової недбалості і тому кваліфікується лише за ст. 237 КК. Кваліфікувати таке діяння за сукупністю злочинів зі ст. 367 КК немає підстав.

Відповідальними за невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення є особи, які досягли віку шістнадцяти років, на яких були покладені обов'язки вжити таких заходів.