Резолюція 1096 (1996)’ ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ СПАДЩИНИ КОЛИШНІХ КОМУНІСТИЧНИХ ТОТАЛІТАРНИХ СИСТЕМ

1. Зі спадщиною колишніх комуністичних тоталітарних систем упоратися нелегко. На інституціональному рівні ця спадщина містить у собі надмірну централізацію, мілі­таризацію громадських інституцій, бюрократизацію, монополізацію й надмірне регулю­вання; на рівні суспільства вона простирається від колективізму й конформізму до сліпої покори й інших тоталітарних моделей мислення.

2. Мета цього перехідного процесу очевидна: створення плюралістичної демократії, заснованої на верховенстві права й дотриманні прав людини. Принципи субсидіарності, свободи вибору, рівності можливостей, економічного плюралізму й прозорості процесу прийняття рішень відіграють важливу роль у цьому процесі. Для досягнення цієї мети можуть використовуватися такі засоби, як розподіл влади, свобода ЗМІ, захист приватної власності й розвиток громадянського суспільства, а також децентралізація, демілітариза­ція, демонополізація й дебюрократизація.

3. Невдалий перехідний процес може викликати безліч небезпек. У найкращому ви­падку замість демократії запанує олігархія, замість верховенства права — корупція, а за­мість прав людини — організована злочинність. У найгіршому випадку результатом може стати «оксамитова реставрація» тоталітарного режиму, якщо не насильницьке скинення молодої демократії. У цьому гіршому випадку новий недемократичний режим більшої країни може загрожувати своїм більш слабким сусідам. Ключем до мирного співіснуван­ня й успішного перехідного процесу є виняткова обережність, аби правосуддя не перетво­рювалося на помсту.

4. Таким чином, демократична держава, заснована на верховенстві права, повинна при ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем використовувати національні процесуальні засоби.

¹ Дебати Асамблеї 27 червня 1996 року (22-е засідання) (див. Doc. 7568, звіт Комитету з правових питань та прав людини, доповідач пан: Северин). Текст ухвалений Асамблеєю 27 червня 1996 року (23-є засідання). комуністичної тоталітарної загрози, тому що вона має у своєму розпорядженні достатньо засобів, що не суперечать правам людини й принципу верховенства права, і які засновані на кримінальному правосудді й застосуванні адміністративних заходів.

5. Асамблея рекомендує державам-членам ліквідувати спадщину колишніх комуні­стичних тоталітарних режимів шляхом реструктуризації старої правової й інституціо- нальної системи. Цей процес повинен ґрунтуватися на наступних принципах:

i. демілітаризація, яка повинна покласти край мілітаризації найважливіших гро­мадських інститутів, наприклад, військовому управлінню в’язницями або існу­ванню військ Міністерства внутрішніх справ, що характерно для комуністичних тоталітарних систем;

ii. децентралізація, особливо на місцевих і регіональних рівнях, а також у державних установах;

iii. демонополізація й приватизація, які відіграють центральну роль у будівництві ринкової економіки й плюралістичного суспільства;

iv. дебюрократизація, щоб ліквідувати надмірне регулювання, характерне для ко­муністичної тоталітарної держави, і передати владу від бюрократів знову грома­дянам.

6. Цей процес повинен містити в собі зміну менталітету (зміни в розумах і серцях). Ос­новні цілі таких змін — викорінювання страху перед відповідальністю, неповаги до несхо­жості, екстремального націоналізму, нетерпимості, расизму й ксенофобії, які є частиною спадщини старого режиму Усе це повинне бути замінене демократичними цінностями, такими як терпимість, повага до несхожості, субсидіарність і відповідальність за свої дії.

7. Асамблея також рекомендує, щоб злочинні діяння, вчинені окремими особами під час комуністичного тоталітарного режиму, переслідувалися й каралися згідно з нормами кримінального законодавства. Якщо кримінальне законодавство передбачає строк дав­нини за деякі злочини, цей строк може бути продовжений, тому що це всього лише про­цедурне, а не основне питання. Однак введення й застосування ретроактивного кримі­нального законодавства неприпустимо. З іншого боку, дозволяється притягати до суду й піддавати покаранню будь-яку особу за будь-яке діяння або недогляд, який на момент його здійснення не був кримінальним злочином відповідно до національного законо­давства, але яке вважалося кримінальним злочином згідно із загальними принципами права, визнаними у цивілізованих країнах. Крім того, якщо особа явно порушувала права людини, твердження цієї особи, що вона чинила це за наказом, не виключає ані незакон­ності її дій, ані її особистої провини.

8. Асамблея рекомендує, щоб кримінальне переслідування за подібні злочини йшло па­ралельно з реабілітацією осіб, засуджених за діяння, які не вважаються злочинами в цивілі­зованому суспільстві, а також несправедливо засуджених осіб. Цим жертвам тоталітарних судів повинна бути призначена матеріальна компенсація, і ця компенсація не повинна бути (суттєво) нижчою, ніж компенсація, призначувана особам, несправедливо засудженим за злочини, що підпадають під норми чинного кримінального законодавства.

9. Асамблея вітає розкриття секретних документів для громадськості в деяких колиш­ніх комуністичних тоталітарних країнах.

10. Крім того, Асамблея рекомендує, щоб майно, у тому числі церковне, яке було неза­конне або несправедливо вилучене державою, націоналізоване, конфісковане або іншим засобом експропрійоване під час комуністичного тоталітарного правління, було поверну­то первісним власникам у цілості, якщо це можливо зробити, не порушуючи прав ниніш­ніх власників, які сумлінно придбали майно, або прав орендарів, які сумлінно орендували нерухомість, а також без шкоди для демократичних реформ. У випадках, коли це немож­ливо, повинна бути призначена матеріальна компенсація. Претензії й конфлікти, що сто­суються окремих випадків реституції майна, повинні вирішуватися в судовому порядку.

11. Що стосується поводження з особами, які не чинили жодних злочинів, за які вони могли б бути притягнуті до відповідальності відповідно до пункту 7, але які, про­те, займали високі посади за часів колишніх тоталітарних комуністичних режимах і підтримували їх, Асамблея відзначає, що деякі держави визнали за необхідне ввести адміністративні заходи, такі як закони про люстрацію або декомунізацію. Метою цих заходів є відсторонення таких осіб від державної влади, якщо їм не можна довірити вла­ду відповідно до демократичних принципів, тому що вони не продемонстрували свою прихильність демократичним принципам у минулому, і не мають інтересу й мотивів до­тримуватися їх тепер.

12. Асамблея підкреслює, що, загалом, ці заходи будуть сумісні із принципами верхо­венства права за умови дотримання деяких критеріїв. По-перше, провина, що є особистою, а не колективною, повинна бути доведена в кожному окремому випадку, що підкреслює потребу в індивідуальному, а не колективному застосуванні законів про люстрацію. По­друге, повинні гарантуватися такі права, як право на захист, презумпція невинуватості до доказу провини й право на звернення до суду. Метою таких заходів у жодному разі не може бути помста, крім того, процес люстрації не повинен переслідувати незаконні полі­тичні або соціальні цілі.

13. Асамблея вважає за необхідне забезпечити, аби закони про люстрацію й подібні адміністративні заходи відповідали вимогам держави, що заснована на верховенстві пра­ва, і фокусувалась на загрозах основним правам людини й процесу демократизації. Див. «Керівні принципи для забезпечення відповідності законів про люстрацію й подібних ад­міністративних заходів вимогам держави, заснованої на верховенстві права».^[CCCLXVII]

14. Крім того, Асамблея рекомендує, щоб особи, чий статус змінився внаслідок засто­сування законів про люстрацію, у принципі не втрачали раніше придбаних фінансових прав. У виняткових випадках, коли представники правлячої еліти колишнього режиму призначали собі пенсії вищі, ніж у пересічних громадян, їх пенсії повинні бути зменшені до звичайного рівня.

15. Асамблея рекомендує владі відповідних країн переконатися, що їх закони, прави­ла й процедури відповідають принципам, що містяться у цій резолюції, і переглянути їх у разі потреби. Це допоможе уникнути подачі скарг на ці процедури до контрольних ме­ханізмів Ради Європи відповідно до Європейської Конвенції із прав людини, процедури моніторингу Комітету міністрів, або процедури моніторингу Асамблеї відповідно до На­казу № 508 (1995) про виконання обов’язків і зобов’язань державами-членами.

16. Нарешті, кращою гарантією ліквідації колишніх комуністичних тоталітарних сис­тем будуть глибокі політичні, правові й економічні реформи у відповідних країнах, які призведуть до формування насправді демократичного менталітету й політичної культу­ри. Таким чином, Асамблея закликає всі консолідовані демократії активізувати свою до­помогу й сприяння демократіям, що зароджуються у Європі, зокрема, що стосується під­тримки розвитку громадянського суспільства.