7.32. Порушення антимонопольного законодавства

Антимонопольне законодавство захищає інтереси споживачів і протидіє монополізму. В Україні прийнято низку законів антимонопольно!' спрямованості:

а) Закон України від 18 лютого 1992 р.

б) Закон України від 28 листопада 1993 р. «Про Ан- тимонопольний комітет України» (ЗУ. Т. 6.- К., 1996.- С. 104-124);

в) Закон України від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» (ЗУ. Т. 10.- К., 1997.- С. 303-311).

Згідно з антимонопольним законодавством України питання про створення, реорганізацію підприємств, придбання активів або часток (акцій, паїв) чи ліквідацію суб'єктів підприємницької діяльності повинні погоджуватися з Антимонопольним комітетом України.

За ст. 230 КК кваліфікуються порушення антимонопольного законодавства України, які проявилися у:

а) неподанні або поданні завідомо неправдивих документів чи іншої неправдивої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню;

') ухиленні від виконання законних рішень цих ор-

» якщо цими діями була заподіяна істотна шкода

гересам юридичних чи фізичних осіб, або від цього

І особа ^отримала прибутки у великих розмірах,

) які у п'ятсот і більше разів перевищують неопо-

333

датковуваний мінімум доходів громадян (примітка пп ст. 230 КК).

Порушення антимонопольного законодавства вчинюється умисно, на що вказує законодавча ознака суб'єктивної сторони складу злочину: «завідомо» неправдивих документів чи іншої інформації. Така ознака виключає відповідальність при помилках.

Відповідальними за порушення антимонопольного законодавства є посадові особи органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, а також посадові особи підприємств, установ і організацій.

Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства настає з шістнадцяти років.