Які рішення можуть підлягати примусовому виконанню

Насамперед треба зазначити, що виконанню підлягають лише ті рішення, постанови та ухвали господарських судів, котрі набрали законної сили.

Тепер розглянемо випадки, коли господарські суди ухвалюють вказані процесуальні документи й коли ці документи набирають законної сили.

Кшеннягосподарський суд приймає тоді, коли розв’язує господарський спір по суті (задовольняє позов, відмовляє в позові повністю або частково). Загалом

рішення господарського суду набирає законної сили щойно тоді, коли мине 10 днів після дати його ухвалення.

У тому разі, якщо на судовому засіданні оголосили тільки вступну та резолютивну частини рішення, це рішення набирає законної сили аж по закінченні 10-денного терміну відтоді, коли рішення було підписано. Якщо на рішення господарського суду було подано апеляційну скаргу або внесено апеляційне подання, то це рішення (за умови, що його не скасовано) набирає законної сили після розгляду справи в апеляційній інстанції.

Отже, виконати рішення господарського суду відразу після його прийняття не можливо. За найсприятливіших обставин почати виконання такого рішення можна на 11-й день після його оголошення. В найгіршому випадку (наприклад, якщо апеляційна чи касаційна інстанція скасують рішення місцевого господарського суду) цього рішення взагалі не виконуватимуть.

Переглянувши рішення в апеляційному та касаційному порядку, апеляційний господарський суд, Вищий господарський суд України або Верховний Суд України приймає постанову На відміну від рішень, постанови набирають законної сили в день їх прийняття. Отже, до виконання постанови можна братися негайно після її ухвалення — за умови, що сторона процесу (чи її уповноважений представник) одержала відповідний наказ господарського суду.

Ухвалу приймають у тому разі, якщо господарського спору не розв’язують по суті (відкладають розгляд справи, зупиняють чи припиняють провадження в справі, залишають позов без розгляду тощо) або якщо господарський суд виніс рішення про вчинення певних процесуальних дій (призначення судової експертизи, накладення арешту на майно тощо).

• вжити будь-якого заходу для забезпечення позову, зокрема накласти арешт на майно або грошові кошти;

• відстрочити, розстрочити, змінити спосіб та порядок виконання судового рішення;

• вчинити певні дії щодо виконавчого провадження (наприклад, зупинити виконавче провадження) тощо.

Підприємцеві, який бере участь у цивільному процесі, варто знати, коли стають чинними рішення загальних судів. Рішення загального суду, якщо його не оскаржили, набирає законної сили по закінченні терміну, відведеного на апеляційне оскарження (місяць). У деяких випадках рішення суду може підлягати невідкладному виконанню після прийняття. В такому разі в тексті цього рішення роблять відповідну вказівку. Рішення, які не підлягають апеляційному оскарженню, вважають чинними відразу після їх оголошення. Рішення або ухвали, прийняті в загальному суді апеляційної чи касаційної інстанції, набирають законної сили зараз же після їх ухвалення.

Далі наводимо повний перелік рішень, які державна виконавча служба мусить виконувати в будь-якому разі. В більшості цих випадків підприємець може фігурувати як одна із сторін виконавчого провадження.

Рішення, які мусить викнуваги державна виконавча служба:

1) рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;

2) вироки, ухвали й постанови щодо майнових стягнень, винесені в судах у кримінальних справах;

3) постанови судів щодо майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

4) рішення, ухвали, постанови господарських судів;

5) виконавчі написи нотаріусів;

6) рішення Конституційного Суду України у випадках, які передбачає закон;

7) не задоволені вчасно платіжні вимоги, що їх акцептує платник;

8) рішення комісій з трудових спорів;

9) постанови, що їх винесли органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, які передбачено в законі;

10) рішення іноземних судів і арбітражів у випадках, що їх передбачає закон;

11) рішення державних органів, що стосуються до питань прав власності на культові будівлі та майно й користування ними;

12) рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відділів у випадках, які передбачено в законі;

13) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витратна вчинення виконавчих дій, накладення штрафу;

14) рішення інших органів державної влади або недержавних органів утому разі, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Джерелаюридичної інформщіїхатпНІ, 218, 231, 317, 347 Цивільного процесуального кодексу України; статті 85, 105,111-11 Господарського процесуального кодексу України; стаття 3 Закону України “Про виконавче провадження’’ від 21.04.1999 № 606-ХГѴ; розділ 1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої в Наказі Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5; Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365.

Вчасне, повне та неупереджене примусове виконання рішень, як визначено в законі, має забезпечувати державна виконавча служба. Таку функцію покладено на державних викшавців

Державним виконавцям, як державним службовцям, видають службові посвідчення єдиного зразка, який затверджує міністр юстиції України. Для виконання покладених на них завдань таких осіб наділено великими правами. Водночас ці посадовці мають певні обов’язки. Знаючи обов’язки державних виконавців, Ви зможете вчасно примусити їх вчинити певні дії, спрямовані на захист Ваших інтересів. Тому радимо уважно ознайомитися з наведеною далі інформацією.

Обов’язки державних викнавців:

1) використовувати надані права, точно дотримуючи норм закону, не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб;

2) здійснювати належні заходи щодо вчасного та повного виконання того рішення, яке вказано в документі про його примусове виконання;

3) надавати сторонам виконавчого провадження та їхнім представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

4) розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

5) пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження і чи вчинив він дії, спрямовані на добровільне виконання ухваленого рішення;

6) заявляти за встановленим порядком про самовідвід у разі виникнення обставин, передбачених у законі;

7) задовольнити вимоги боржника щодо черговості звернення стягнення на предмети (види майна), якщо таке прохання не порушує інтересів стягувача і не ускладнює виконання ухваленого рішення;

8) у письмовій формі повідомити боржникові про день і час примусового виселення або вселення;

9) пояснювати учасникам виконавчого провадження їхні права й обов’язки.

Не зайвою для Вас виявиться також інформація про права державних виконавців. Таке знання допоможе Вам протистояти неправомірній поведінці

державних виконавців і в належний спосіб обстоювати свої права під час виконавчого провадження.

Права державних виконавців:

1) одержувати потрібні для вчинення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

2) перевіряти, чи виконують юридичні особи рішення щодо тих своїх працівників, яких визнано боржниками;

3) входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або що їх займають боржники, здійснювати огляд вказаних приміщень і сховищ, у разі потреби — примусово відкривати й опечатувати ці приміщення та сховища за встановленим порядком;

4) накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання і реалізовувати його за порядком, встановленим у законодавстві;

5) накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які зберігаються на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, а також на рахунки в цінних паперах;

6) використовувати за згодою власника не житлові приміщення, що перебувають у комунальній власності, та інші приміщення — для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника — для перевезення майна;

7) звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за поясненням щодо рішення, із заявою про видачу дублікату виконавчого документу, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку та способу виконання, відстрочення і розстрочення у виконанні ухваленого рішення;

8) звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;

9) викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;

10) залучати до вчинення виконавчих дій за встановленим порядком понятих, інших осіб, а також експертів, фахівців, зокрема для оцінювання майна;

11) накладати на громадян і посадових осіб стягнення у вигляді штрафу у випадках, що їх передбачає закон;

12) вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються повноваження державного виконавця (у тому разі, якщо зволікання з виконавчими діями створює загрозу, що рішення не буде виконано);

13) зупиняти виконавче провадження.

Трапляється, що виконавче провадження зачіпає інтереси або безпосередньо державного виконавця, або його близьких.

Конфлікт інтересів може виникати, зокрема, за таких умов:

•державний виконавець є близький родич сторони виконавчого провадження, представника такої сторони або інших осіб, гцо беруть участь у виконавчому провадженні;

•державний виконавець особисто зацікавлений у наслідках виконання ухваленого рішення;

• виникають інші обставини, що впливають на міру об’єктивності державного виконавця.

Якщо склалися такі обставини, державний виконавець не може виконувати рішення суду неупереджено. Тож, за законом, мусить взяти самовідвід У тому разі, якщо згадана особа не виконала цієї вимоги, Ви (або Ваш представник) маєте право заявити про відвід цього державного виконавця. До такого кроку Ви можете вдатися в будь-який час протягом усього виконавчого провадження.

Відвід потрібно скласти в письмовій формі й аргументувати його у належний спосіб. Такий документ подають на ім’я начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, який розглядає це питання і приймає щодо нього рішення.

Якщо Ваше прохання задовольнили, виконавчий документ передадуть іншому державному виконавцеві або до іншого підрозділу державної виконавчої служби. У разі відмови Ви маєте право її оскаржити. На такі дії закон відводить лише 10 днів, тож не баріться — відразу подавайте скаргу до суду.

Вимоги щодо виконання судових рішень, які державний виконавець висуває в межах своїх повноважень, є обов’язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на всій території України. Вимоги, які державний виконавець висуває на законних підставах, зокрема вимоги про безкоштовне надання документів або їх копій, потрібно виконувати протягом того терміну, який визначить цей посадовець.

Не виконуючи згаданих вимог, Ви ризикуєте постати перед законом як порушник. Вас можуть притягнути до адміністративної чи навіть кримінальної відповідальності (див. розділ 1.7).

Джерела юридичноїінформаціВакоя України “Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 № 202/98-ВР; статті 5, 7, 17, 20, 28, ЗО, 35, 55, 56, 79, 80 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХГѴ.

Крім державного виконавця, учасниками виконавчого провадження можуть бути такі особи:

• стягувач та його повноважні представники;

• боржник і його повноважні представники;

• експерти та фахівці;

• перекладачі;

• поняті.

Охарактеризуємо цих учасників докладніше.

Стягувач — це юридична чи фізична особа, на користь якої видано виконавчий документ. Тобто це особа, на користь якої належить стягнути кошти, вилучити майно, вчинити певні дії тощо.

Боржник — це юридична чи фізична особа, яку рішення суду зобов’язує вчинити певні дії (передати майно, сплатити певну суму коштів тощо) або утриматися від них.

Стягувала та боржника під час виконавчого провадження часто називають одним словом — сторони Далі ми будемо послуговуватися цим терміном. У виконавчому провадженні не обов’язково беруть участь лише один стягувач і один боржник. Нерідко в ролі стягувачів або боржників (або і тих, і тих) виступають по декілька осіб. У такому разі сторони можуть брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити представляти свої інтереси в цьому процесі котромусь одному із співучасників.

Що важливо знати про сторони виконавчого провадження? Насамперед треба мати уявлення про правонаступництвсга представництво

Як ми вже згадували, одним з принципів здійснення правосудця в Україні є обов’язковість виконання судових рішень. Тому виконавчого провадження не припиняють навіть у тому разі, якщо одна із сторін перестає бути учасником процесу (наприклад, внаслідок ліквідації чи реорганізації юридичної особи, смерті фізичної особи тощо). Тоді всі права й обов’язки переходять до правонаступника сторони, яка вибула (звісно, якщо такий правонаступник є).

Для того щоб залучити правонаступника до виконавчого провадження, Вам потрібно подати до господарського суду, який видав виконавчий документ, заяву про заміну сторони, що вибула, на її правонаступника. Якщо виконавчий документ видав загальний суд, звертатися належить до загального суду.

Теоретично подати заяву про заміну сторони на її правонаступника може й державний виконавець. Але навряд чи варто покладатися на те, що державний виконавець поквапиться зробити цей крок. Пам’ятайте: державний виконавець має право, проте не мусить вдаватися до таких дій. Тож, якщо поява правонаступника відповідає Вашим інтересам, виявляйте ініціативу самі.

До заяви бажано додати документа, які визначають правонаступника. Йдеться про статут організації, свідоцтво про право на спадщину, інші документи, що їх передбачає законодавство.

Важливим елементом виконавчого провадження є також представництво. Представництво дає сторонам змогу реалізовувати свої права й обов’язки у виконавчому провадженні не самостійно, а через інших осіб — представників.

Інститут представництва дає низку суттєвих переваг. Наприклад, Ви можете доручити представляти свої інтереси професійним юристам, які добре обізнані з усіма тонкощами виконавчого провадження і обстоюватимуть Ваші інтереси краще, ніж Ви самі. Правом на представництво варто скористатися й тоді, коли виконавче провадження здійснюють поза межами населеного пункту, в якому Ви живете (перебуваєте). За таких обставин для забезпечення постійного контролю за перебігом виконавчого провадження Ви можете призначити свого представника. Зауважимо, що в будь-якому разі Ви матимете змогу здійснювати такий нагляд і самостійно. Призначення представника не позбавляє Вас права брати участь у виконавчому провадженні особисто.

Здебільшого сторони призначають представників з власної волі. Проте в деяких випадках представництво є обов’язковим. Зокрема, неповнолітні та особи, яких суд визнав недієздатними, реалізовують свої права й виконують свої обов’язки у виконавчому провадженні через своїх представників. Крім того, якщо стороною виконавчого провадження виступає особа, що її суд визнав безвісти відсутньою, державний виконавець видає постанову про представництво і залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном майна зниклої людини.

Водночас у деяких випадках представництво є неприпустимим. Так, боржник не може призначати свого представника в тому разі, якщо рішення суду зобов’язує його вчинити певні дії особисто (наприклад, звільнити приміщення). Роздумуючи над питанням про призначення представника, пам’ятайте, що законодавство забороняє певним особам бути представниками у виконавчому провадженні.

Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадиш:

1) особи, що не досягай 18-річного віку, крім випадків, передбачених у законі;

2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім тих випадків, коли вони діють як законні представники або як уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;

4) інші особи, що за законом не можуть виступати в ролі представника (наприклад, особи, позбавлені волі, скеровані на примусове лікування, визнані недієздатними тощо).

Щодо представників встановлено й інші обмеження. Зокрема, представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе, ні в інтересах іншої (третьої) особи, представником якої він є одночасно. Тобто представник боржника, наприклад, не може купувати майно такого боржника, яке продають на прилюдних торгах. Так само представник не має права представляти інтереси іншої особи, яка має намір придбати таке майно.

Повноваження представника потрібно в належний спосіб підтвердити. Якщо інтереси юридичної особи у виконавчому провадженні представляє керівник чи орган цієї юридичної особи, то його повноваження засвідчують такі документи:

• статут підприємства, де вказано органи управління підприємства та їх склад;

• протокол зборів учасників, у якому йдеться про призначення керівника підприємства або іншої посадової особи;

• наказ про призначення на посаду, якщо особу, яка представлятиме інтереси підприємства (організації) під час виконавчого провадження, було призначено за наказом.

Копії перелічених документів Ви не мусите засвідчувати нотаріально. Досить, щоб на цих документах стояли підпис керівника та печатка підприємства.

В інших випадках повноваження представника належить підтвердити довіреністю. Цей документ варто засвідчити нотаріально, хоч такої вимоги й не містить жодний законодавчий чи нормативний акт. Якщо Ви не бажаєте витрачати кошти на послуги нотаріуса, пам’ятайте, що в довіреності мусять стояти підписи осіб, уповноважених на це за статутом організації, та печатка цієї організації. У тому разі, якщо Ви доручаєте представникові одержувати чи видавати грошові кошти та інші майнові цінності, довіреність має підписати також головний бухгалтер організації.

До участі у виконавчому провадженні можна залучати й експертів та фахівців. По допомогу до таких осіб звертаються тоді, коли виникає потреба дати кваліфіковану відповідь на певні питання або вчинити дії, пов’язані з виконавчим провадженням (наприклад, скласти незалежну оцінку майна). Ініціатива про залучення експертів чи фахівців може виходити і від державного виконавця, і від сторін виконавчого провадження.

Якщо саме Ви бажаєте залучити експертів чи фахівців, то Вам потрібно подати державному виконавцеві відповідну заяву, написану в довільній формі. Однак радимо не забувати, що за послуги експерта чи фахівця мають сплачувати сторони виконавчого провадження. У своїй заяві Ви можете рекомендувати державному виконавцеві конкретного експерта (фахівця). Проте остаточно вирішує це питання державний виконавець. Саме цей посадовець обирає експерта чи фахівця, якого буде залучено до виконавчого провадження.

Оскільки Ви, як сторона виконавчого провадження, “залежите” від висновків чи дій експертів (фахівців), не почувайте себе незручно, коли хочете перевірити в них документи, які підтверджують освіту, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній ділянці. Пам’ятайте, що експерт або фахівець не може брати участь у виконавчому провадженні в таких випадках:

• він є близьким родичем хоча б однієї із сторін, їхніх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні;

• він особисто зацікавлений в наслідках виконання ухваленого рішення;

• виникли інші обставини, які викликають сумнів щодо його неупередженості. У кожному з цих випадків або експерт (фахівець) мусить взяти самовідвід,

або про його усунення від справ має подбати котрась із сторін. Відвід належить подавати за такою самою процедурою, що й відвід державного виконавця (див. розділ 1.2). Щодо цього питання державний виконавець видає вмотивовану постанову, яку затверджує начальник відповідного відділу державної виконавчої служби. Якщо Ви не погоджуєтеся зі змістом постанови, то протягом 10 днів можете її оскаржити, написавши заяву на ім’я начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. В разі відмови цього посадовця задовольнити Вашу вимогу, Ви маєте право звернутися до суду.

Коли виникає потреба, до виконавчого провадження залучають перекладачів. Цих осіб, на відміну від експертів (фахівців), може запрошувати і державний виконавець, і будь-яка сторона виконавчого провадження.

Якщо Ви бажаєте залучити перекладача, державний виконавець мусить виділити Вам час для таких дій. Цей термін не може перевищувати 10 днів. Припустимо, Ви не встигли знайти перекладача протягом відведеного часу. У такому разі цього фахівця призначає державний виконавець, який видає відповідну постанову. Перекладач, якого державний виконавець запросив взяти участь у виконавчому провадженні, має подати документ, який підтверджує, що він дійсно знає мови, потрібні для перекладу. Так само як експерти та фахівці, перекладачі можуть підпасти під процедуру відводу. Підстави та послідовність кроків у такому разі — ті самі, що й під час відводу експертів (фахівців).

До деяких виконавчих дій вдаються лише за присутності понятих

Присутність понятих обов’язкова під час таких виконавчих дій:

1) примусове входження до не житлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувала, що його потрібно повернути в натуральному вигляді;

2) примусове входження до житлових будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення;

3) примусове входження до будинків, квартир та інших приміщень, де перебуває дитина, яку за рішенням суду належить передати іншим особам;

4) огляд, арешт, вилучення та передавання майна.

В ролі понятих можуть виступати будь-які дієздатні громадяни, які не є особисто зацікавлені в провадженні виконавчих дій, не пов’язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв’язками, не є підлеглими (підзвітними) чи керівниками один одного. Під час вчинення виконавчих дій мають бути присутні не менше ніж двоє понятих. Нагадаємо, гцо перед початком виконавчих дій державний виконавець пояснює понятим їхні права й обов’язки.

Тепер розглянемо питання про те, які права й обов’язки мають учасники виконавчого провадження. Умовно всі права й обов’язки учасників виконавчого провадження можна поділити на дві групи:

• загальн/права й обов’язки, визначені для всіх учасників виконавчого провадження;

• спеціальнарава й обов’язки, що їх мають лише деякі учасники виконавчого провадження.

Загальні права учасників виконавчого провадження:

1) знайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

2) робити виписки з матеріалів виконавчого провадження, знімати копії;

3) подавати додаткові матеріали та клопотання;

4) брати участь у провадженні виконавчих дій;

5) давати усні та письмові пояснення, свої докази в процесі виконавчих дій, висловлювати свої міркування з усіх питань, що виникають під час виконавчого провадження;

6) заперечувати проти поданих клопотань, доказів та висловлених міркувань інших учасників виконавчого провадження;

7) подавати відводи та самовідводи у випадках, що їх передбачає законодавство;

8) оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження і користуватися іншими правами, якими закон наділяє учасників виконавчого провадження.

Звісно, всі учасники виконавчого провадження мають загальний обов’язок — сумлінно користуватися всіма наданими правами для забезпечення повного та вчасного вчинення виконавчих дій. Крім того, всі учасники виконавчого провадження мусять виконувати вимоги державного виконавця щодо виконання судових рішень.

У вміщеній далі таблиці наводимо узагальнену інформацію щодо спеціальних прав та обов’язків, які мають тільки певні категорії учасників виконавчого провадження.

Джерела юридичної інформщїкшш 2, статті 6, 20, 23, 29, 31, 33, 50, 56, 86 Закону України “Про виконавче провадження’’ від 21.04.1999 № 606-ХГѴ; розділ 2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої в Наказі Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5.

1.4.