§ 2. Правове забезпечення використання земель житлової та громадської забудови

Використання земель житлової та громадської забудови відповідно до ст. 39 ЗК здійснюється згідно з генеральним планом населеного пункту, іншою містобудівною документацією, планом земельно-господарського устрою з додержанням державних стан­дартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

У зазначених актах є чимало положень, які дають можливість усвідомити вимоги земельно-правових норм. Так, відповідно до ст. 17 Закону "Про основи містобудування" містобудівна документація являє собою текстові та графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій. У ст. 11 За­кону "Про планування і забудову територій" передбачається, на­приклад, розробка і затвердження схеми планування забудови те­риторій на місцевому рівні, що визначає потреби у зміні меж насе­лених пунктів з метою розширення земельних площ для вирішен­ня містобудівних завдань, зонування територій та планування структури їх використання, а також доцільність розробки генераль­них планів окремих населених пунктів.

Згідно з вимогами земельного закону основним містобудівним документом, що визначає порядок використання земель житлової та громадської забудови, є генеральний план населеного пункту. На його підставі визначаються межі міст, селищ та сіл як умовна за­мкнута лінія на поверхні землі, що відокремлює їх території від інших територій. Він передбачає співвідношення забудованих та незабудованих частин міських та сільських поселень.

1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 52. — Ст. 683.

2 Там само. - 2002. - № ЗО. - Ст. 204.

234

ральний план населеного пункту є єдиним містобудівним докумен­том, а для його розробки, погодження, розгляду та затвердження передбачена спеціальна процедура.

У генеральному плані населеного пункту визначаються основні напрями використання земельних площ для житлового будівництва і громадської забудови, розвитку інженерної і транспортної мереж, здійснення зеленого будівництва і благоустрою, розміщення кому­нальних, соціальних та інших об'єктів поселенської інфраструктури, збереження ландшафтно-рекреаційних зон та історико-культурної спадщини міст, селищ та сіл. У ньому передбачаються потреби у зе­мельних площах, види будівництва, черговість та пріоритетність за­будови територій, а також перспективи розвитку населеного пункту і потреби у земельних площах для розширення його меж1.

Серед іншої містобудівної документації можна виділити деталь­ний план забудови території. Він готується на підставі генерального плану міста та включає планування окремого району, мікрорайону або кварталу, реконструкцію, відновлення чи реставрацію об'єктів старої забудови, благоустрій та озеленення певної території, розши­рення місць масового відпочинку населення тощо. Цей план перед­бачає розміщення окремих об'єктів (будинків, споруд, вулиць, проїздів тощо) у межах червоних ліній та ліній забудови.

Іншим видом містобудівної документації є проект забудови те­риторії. Він являє собою зведений документ, у якому відобра­жається розміщення комплексу жилих та громадських будинків і споруд, а також об'єктів соціальної інфраструктури, які планується звести на відповідному земельному масиві.

З метою розмежування земельних площ та забезпечення раціонального розміщення об'єктів нового будівництва на землях житлової та громадської забудови у містах органи місцевого само­врядування розробляють проекти розподілу території між окреми­ми мікрорайонами та кварталами.

Наведена норма ЗК відносить до містобудівної документації і план земельно-господарського устрою. Він також розробляється на підставі генерального плану населеного пункту і затверджується ор­ганами місцевого самоврядування. Цей план охоплює заходи ор­ганізаційно-технічного характеру, спрямовані на раціональне вико­ристання освоєних земель та впорядкування нових земельних площ, забезпечення їх охорони від негативного природного і тех­ногенного впливу, інженерно-технічного захисту території тощо.

1 Див., наприклад, постанову Верховної Ради України від 7 лютого 2002 р. "Про зміни меж міста Одеси Одеської області" // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — 31. — Ст. 217.

235

У плані земельно-господарського устрою містяться відомості про кількісні та якісні характеристики земельних ділянок, розподіл ос­танніх за основним цільовим призначенням, належністю на праві влас­ності та наданні у користування. У ньому передбачається режим вико­ристання земельних ділянок санітарно-захисних зон, зон санітарної охорони джерел водопостачання, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, зон залягання корисних копалин, а також житлових, виробничих, рекреаційних та інших територій населеного пункту, які підлягають особливій охороні. Важливими заходами, передбачуваними планом земельно-господарського устрою, є визначення напрямів тим­часового використання земельних площ перспективної забудови.

Вимогою земельного закону щодо раціонального використання земель житлової та громадської забудови є додержання державних стандартів і норм. Останні передбачені, наприклад, у державному стандарті "Містобудування: планування і забудова міських і сільських поселень.

Новою вимогою земельного законодавства до використання зе­мель житлової та громадської забудови є додержання регіональних та місцевих правил забудови. Такі правила передбачаються у регі­ональних і місцевих нормативно-правових актах, що встановлюють загальні для області або міста вимоги щодо планування, забудови, благоустрою та іншого використання населених територій та окре­мих ділянок. Вони враховують регіональні та місцеві особливості, і їх виконання суб'єктами містобудівної діяльності є обов'язковим. Треба зазначити, що відповідно до вимог Закону "Про планування і забудову територій" наказом Держбуду України від 10 грудня 2001 р. № 219' затверджені Типові регіональні правила забудови, які на­дають можливості для розробки і затвердження аналогічних правил забудови регіональними та місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.