§ 4. Треті особи в цивільному процесі. Види третіх осіб у цивільному процесі

Позовне провадження є неможливим без позивача та відповідача: спір, що виник між ними, становить предмет судового розгляду. Разом із тим можуть бути випадки, коли вирішення матеріально-правового спору між позивачем та відповідачем вплине на реалізацію матеріаль­них прав інших осіб, певним чином (прямо чи опосередковано) пов'яза­них із правовідносинами, що стали предметом процесу.

Оскільки треті особи є юридично пов'язаними з предметом про­цесу, для них є характерною юридична заінтересованість у справі, яка може бути або тотожною заінтересованості сторін, або близькою до та­кої. Це визначається тим, що треті особи перебувають до процесу за справою в допроцесуальних відносинах з однією або обома сторонами. Разом із тим заінтересованість третіх осіб, їх права та інтереси не збіга­ються повністю або частково із заінтересованістю, правами й інтере­сами сторін.

Отже, треті особи - це учасники справи, які вступають або залу­чаються до участі у вже порушеній сторонами справі для захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів і мають юридичну заінтересованість, що не збігається з інтересами сторін.

Залежно від характеру юридичної заінтересованості розрізняють два види третіх осіб:

1) треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору;

2) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо пред­мета спору, є такі учасники справи, які вступають до процесу щодо спору між сторонами у вигляді висунення самостійної вимоги (подання позову) у встановленому законом порядку для захисту своїх суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Наприклад, у суді розглядається спір колишнього подружжя про поділ спільно нажи­того майна. Позивач Б. (колишній чоловік) подав позов до відповідача М. (колишньої дружини) про поділ спільно нажитого майна, претенду­ючи на половину. Дізнавшись про процес, у справу вступає В. - сусід від­повідачки, стверджуючи, що телевізор, зарахований позивачем до спі­льно нажитого майна, був наданий В. сторонам у тимчасове користу­вання, й заявляючи свої вимоги на цю річ (телевізор). У цьому разі В. є третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декіль­кох сторін (ст. 52 ЦПК України).

У теорії цивільного процесуального права виокремлюють характе­рні ознаки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо пред­мета спору.

По-перше, підставою вступу в процес цього виду третіх осіб є наяв­ність самостійної вимоги щодо предмета спору. На предмет спору пре­тендують як сторони, так і третя особа. Що ж стосується права на пред­мет спору, то відповідь на це може бути дана лише в судовому рішенні.

По-друге, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо пред­мета спору, вступають до справи за власною ініціативою у вигляді по­дання позову. Рекомендація з приводу вступу третьої особи у справу може виходити і від суду, проте залучення цього виду третіх осіб у про­цес проти їх волі є неможливим. Треті особи цього виду, вступаючи в процес, повинні звернутися до суду з позовною заявою в порядку, пе­редбаченому ЦПК України.

По-третє, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу, провадження за якою вже відкрито судом. Це важливий момент у розумінні відмінності третьої особи, яка заявляє са­мостійні вимоги щодо предмета спору, від позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням цієї особи розглядається спочатку.

По-четверте, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть претендувати на весь предмет спору або на його частину. Так, у вищенаведеному прикладі, третя особа В. заявляє самостійні вимоги щодо частини предмета спору - телевізора, що вхо­дить до складу майна подружжя.

По-п'яте, інтереси третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суперечать інтересам обох сторін, але можуть суперечити інтересам одної зі сторін, не збігаючись при цьому з інтересами протилежної сторони.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають усі процесуальні права і несуть усі обов'язки позивача.

Третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, слід відрізняти від співпозивачів за низкою підстав. Так, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, завжди вступають у вже розпочатий позивачем процес, а співпозивачі можуть одночасно подати позов та ініціювати справу. Вимоги, заявлені співпозивачами, не виключають одна одну; їх інтереси збігаються і протистоять інтересам відповідача. Задоволення або відмова у задоволенні вимоги одного зі співпозивачів не впливають на вирішення вимог інших. Інтереси третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, протисто­ять зазвичай інтересам обох сторін; предмет вимоги позивача і третьої особи збігаються у повному обсязі або частково. Відповідно, задово­лення вимоги позивача обов'язково тягне за собою відмову в задово­ленні позову (в цілому чи в частині) третьої особи і навпаки.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є особи, які вступають у вже розпочатий процес, якщо рішення у справі може вплинути на їх права чи обов'язки стосовно однієї зі сторін.

Відповідно до ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють са­мостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого прова­дження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Національне агентство з питань запобігання корупції може бути за­лучено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо пред­мета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівни­ком або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негати­вних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звіль­нення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, ско­рочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України «Про запобі­гання корупції» іншою особою.

Якщо суд під час вирішення питання про відкриття провадження у справі або під час підготовки справи до розгляду встановить, що рі­шення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підс­тавах третіх осіб слід залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають усі проце­суальні права й обов'язки учасників справи, встановлені ст. 43 ЦПК України.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Раніше треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо пре­дмета спору, називалися «пособниками стороны» (рос.), що досить вдало й чітко визначає характер їх участі у справі. Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути фі­зичні чи юридичні особи, які беруть участь у процесі на стороні позивача чи відповідача з метою захисту своїх інтересів у зв'язку з можливістю подання до них у майбутньому регресного позову або через іншу заці­кавленість у результаті справи. Треті особи, які не заявляють самостій­них вимог щодо предмета спору, найчастіше беруть участь у процесі на стороні відповідача з метою сприяти йому у виграші справи і тим самим запобігти можливість регресного позову.

Наприклад, потерпілий у результаті ДТП подає позов про відшко­дування шкоди, завданої його здоров'ю, до володільця джерела підви­щеної небезпеки - автотранспортного підприємства (АТП). Третьою осо­бою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача у процесі братиме участь працівник АТП - водій автобуса, який скоїв наїзд на потерпілого, у зв'язку з можливим поданням на під­ставі ст. 1191 ЦК регресного позову до нього в майбутньому.

До характерних ознак третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в доктрині цивільного процесу належать такі.

По-перше, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Характер відносин між третьою особою і стороною є іншим. Так, у на­шому прикладі, між позивачем (потерпілим від ДТП) і відповідачем (АТП) склались відносини з відшкодування шкоди, завданої здоров'ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки. Між відповідачем, на чиєму боці виступає третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і самою третьою особою (водієм автобуса, який скоїв ДТП), існують трудові правовідносини.

По-друге, між третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та протилежною стороною (тобто іншою сторо­ною, не на боці якої бере участь у процесі третя особа) відсутні матеріа­льно-правові відносини.

По-третє, підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють са­мостійних вимог щодо предмета спору, є юридична заінтересованість у результатах розгляду справи. Юридична заінтересованість передбачає вплив рішення суду на права й обов'язки третьої особи. Як правило, це можливість подання регресного позову, зокрема у нашому прикладі АТП може подати щодо водія регресний позов у новому процесі. Проте характер юридичної заінтересованості може бути й іншим.

Слід зазначити, що регресний позов заявляється і вирішується в но­вому процесі, тобто окремо від розгляду первісного спору. Ухвалене рі­шення у справі з розгляду спору між позивачем та відповідачем за умови залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має преюдиціальне значення. Це означає, що під час вирішення регресного позову в суді не підлягають доказу­ванню повторно ті факти, що вже були встановлені в рішенні за первіс­ним позовом.

Водночас ст. 54 ЦПК України визначає наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Так, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може висунути ви­моги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про ві­дкриття провадження у справі й подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви мають бути додані докази про на­правлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подано за­яву. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків під час розгляду позову, поданого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, поданого цією третьою особою до такої сторони.

По-четверте, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виступають у процесі не самостійно, а на стороні пози­вача чи відповідача. Найчастіше такі особи беруть участь на стороні від­повідача, проте не виключено випадки участі третіх осіб і на стороні по­зивача. Наприклад, у разі уступки вимоги новий кредитор може подати позов до боржника. На стороні позивача може бути залучений до участі у справі попередній кредитор.

По-п'яте, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, вступають у процес у вигляді подання заяви або залу­чаються до справи за клопотанням сторін, інших осіб - учасників справи або з ініціативи суду. З питання залучення або допуску до участі у справі третьої особи суд постановляє ухвалу.

Необхідно відрізняти третіх осіб, які не заявляють самостійних ви­мог щодо предмета спору, від співучасників. Сторони є суб'єктами спір­них матеріальних правовідносин; незалежно від кількості осіб (співуча­сників) на боці позивача чи відповідача всі вони - суб'єкти спору про право, що вирішується судом. Існує певний зв'язок співучасників з ін­шою стороною - вони є наділеними взаємними суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, перебувають поза межами основних спір­них матеріальних правовідносин і не є його суб'єктами.