<<
>>

Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача

1. Позови до фізичної особи пред’являються в суд за місцем її проживання.

2. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

1. Коментована стаття, а також статті 110-114 ЦПК встановлюють правила територіальної підсудності, яка необхідна в цивільному судочинстві для того, щоб розмежувати компетенцію по розгляду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Таке просторове розмежування компетенції (територіальна компетенція суду) називається особистою, або суб’єктивною компетенцією.

Територіальна підсудність персоніфікує суди по розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.

ЦПК виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна ( за вибором позивача), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв'язком справ.

Встановлюючи ці види підсудності, законодавець мав подвійну мету, яка пов’язана з створенням максимальних гарантій (можливостей) особи реалізувати своє право на судовий захист та захистити своє порушене суб’єктивне право чи законний інтерес. З однієї сторони окремі види територіальної підсудності надають сторонам пільги при виборі суду (наприклад, договірна підсудність, підсудність за вибором позивача), а з іншої сторони – окремі види такої підсудності покликані створити для суду та учасників справи найбільш сприятливі умови щодо вирішення цивільної справи (підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, виключна підсудність).

2. У ч. 1 коментованої статті встановлено правило, відповідно до якого позови подаються до суду за місцем проживання відповідача.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання” від 16.01.2003 р. місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його найму, піднаймання, тимчасового проживання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Отже, термін „в суд за місцем проживання фізичної особи” не охоплюється лише судом району, де прописаний відповідач, зокрема сьогодні, коли інститут прописки до певної міри втратив своє правове значення. Це та інші законодавчі положення допомагають відрізняти з точки зору права два різні поняття „місце проживання” та „місце перебування” фізичної особи. Іншими словами місцем проживання не вважається місце перебування громадянина. З точки зору процесуального права це допомагає правильно вирішити питання про те, до якого суду подавати позовну заяву. Наприклад, позови до громадян, що перебувають у відрядженні, на тривалому лікуванні, відбувають кримінальне покарання чи в інших місцях тимчасового чи тривалого перебування мають пред’являтися не в суд за місцем їх перебування, а в суд за місцем їх проживання.

3. Місцем проживання фізичної особи до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає або опікунів. Позови до таких осіб пред’являються за загальними правилами – в суди за місцем їх проживання (тобто за місцем проживання їх батьків, усиновлювачів або опікунів). За правилами загальної підсудності пред’являються також заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним. Такі заяви подаються до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

Якщо особа в силу реалізації свого права мати (чи володіти) кількома квартирами, будинками має кілька місць проживання то позов в такому випадку, як правило подається за до суду за місцем де особа фактично проживає, переважно проживає, зареєстрована тощо.

4. Відповідно до ч.2 коментованої статті позови до юридичних осіб пред’являються за їхнім місцезнаходженням. Місцезнаходженням юридичної особи згідно цивільного законодавства визначається місцем її державної реєстрації, тобто це адреса (поштовий індекс, назва країни, області, міста, вулиці, номеру будинку, квартири), за якою її зареєстровано (юридична адреса). Відповідно до ст.1 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” місцезнаходження юридичної особи – це місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності – місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв’язок з юридичною особою. Місцезнаходження юридичної особи зазначається в свідоцтві про державну реєстрацію.

Отже, позов до юридичної особи можна пред’являти до суду: а) за адресою, де зареєстрована юридична особа, яка вказується в установчих документах та свідоцтві про державну реєстрацію; б) за місцезнаходженням постійно діючого виконавчого органу юридичної особи; в) місцезнаходженням іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності; г) за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах юридичної особи і за якою здійснюється зв’язок з юридичною особою.

5. Місце проживання громадянина або місце перебування юридичної особи зобов’язаний вказувати в позовній заяві позивач (ст.119 ЦПК). Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК встановлює інший вид підсудності.

<< | >>
Источник: Науково практичний коментар до ЦПК України. 2006

Еще по теме Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -