Заочний розгляд справи
8.1.
8.2. Поняття та значення заочного провадження
Інститут заочного рішення спрямований, з одного боку, на розширення засад диспозитивності у цивільному процесі (зокрема свободи розсуду сторін), та, з іншого боку, на запобігання можливості зловживання процесуальними правами та встановленням відповідальності за ці зловживання.
Глава 8 ЦПК України вводить інститут заочного рішення, хоча, незважаючи на назву глави - «Заочний розгляд справи», в ній фактично викладено правила заочного провадження. Водночас заочний розгляд є лише однією зі складових заочного провадження, в результаті чого інші його особливості залишаються поза увагою законодавця (наприклад порядок перегляду заочного рішення тощо).
Заочне провадження було відоме дореволюційному цивільному процесу, причому на Лівобережній Україні1*, де в період XVII-XVIII ст. діяли джерела права різних держав (польське та німецьке законодавство), заочний розгляд справи був відомий значно раніше, ніж в Росії, де суди почали його застосовувати з часів прийняття Статуту цивільного судочинства 1864 р.
Заочне провадження являє собою порядок розгляду та вирішення цивільної справи, заснований на згоді позивача та відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, що не просив про розгляд справи за його відсутності, та якому належить право вимагати скасування заочного рішення у спрощеному порядку.
Поняття «заочного провадження» та «заочного рішення» за своїм змістом не збігаються, оскільки не кожна справа, розпочата в порядку заочного провадження, може закінчитися ухваленням заочного рішення, однак кожне заочне рішення завжди буде ухвалене при розгляді справи в порядку заочного провадження. Це пояснюється тим, що існує можливість звернення цивільної справи, розгляд за якою розпочався в порядку заочного провадження, до звичайного загального порядку розгляду.
Заочне провадження слід розглядати як надання додаткових процесуальних гарантій позивачеві, який таким чином набуває захисту від несумлінного відповідача, що, зловживаючи своїми процесуальними правами, не з’являється до судового засідання та затягує розгляд справи. Крім досягнення процесуальної економії, заочне провадження має на меті дисциплінувати тих відповідачів, які фактично перешкоджають ухваленню рішення у справі.
Порівняно із загальним позовним порядком розгляду справи заочне провадження має суттєві особливості. Відсутність відповідача у судовому засіданні та особливості процедури заочного провадження дозволяють говорити про «процесуальну економію» з огляду на те, що скасування заочного рішення здійснюється значно швидше, ніж апеляційне оскарження звичайного судового рішення. Її ознаки вбачаються й у можливості розгляду справи одним судовим засіданням, що, безумовно, гарантує й дотримання строків розгляду справи без порушення прав сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також зменшує судові витрати.
Однак недоцільно застосовувати до заочного провадження, регламентованого ЦПК України, термін «спрощене»15, адже положення щодо доказування застосовуються при заочному розгляді справи повною мірою, і в разі недоведення позивачем евоїх позовних вимог, суд зобов’язаний відмовити йому в позові.
8.3.