Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи
1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.
2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду.
3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.
1. Заборона повторної участі судді в розгляді тієї самої справи забезпечує неможливість розгляду справи тим самим судом двічі.
Під тією самою справою соід розуміти справу між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому номер справи може бути інший. Тією самою справою слід вважати й справу, яка була виділена в окреме провадження, або об‘єднана з іншою.
Правило, зазначене в коментовані статті, вказує на те, що суддя не може входити до складу суду вищестоящої інстанції, яка перевіряє правильність винесеного за його участі судового рішення. І навпаки, суддя, який входив до складу вищестоящого суду, що повернув справу на повторний розгляд, не може брати участі в новому розгляді тієї ж самої справи в нижчестоящому суді. Інакше кажучи, не можна ні здійснювати нагляд за своїми власними діями, ні виконувати свої ж вказівки.
Положення даної статті встановлені для того, щоб виключити повторну участь суддів у розгляді справи.
Це пов’язано з можливістю формування у судді, який раніше вирішував справу, вже визначеної чіткої позиції щодо суті справи, що, в свою чергу, може обумовити його упереджене ставлення і вплинути на результат справи при повторній участі у її розгляді. Разом з тим виконання вказівок вищестоящої інстанції нерідко призводить до необхідності винесення рішення, протилежного винесеному при попередньому розгляді справи, а це може створити передумови для сумніву в неупередженості судді. Крім того, дані правила служать гарантією особам, які беруть участь при повторному розгляді справи, у їх неупередженості до нового складу суду.2. Положення частини першої коментованої статті містять заборону участі судді у новому розгляді тільки після скасування рішення, прийнятого ним же. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 21.12.1990р. №9 „Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції” звернув увагу, що не виключена можливість повторної участі судді у розгляді справи по першій інстанції в разі скасування прийнятої з його участю ухвали, якою не закінчувалось провадження у справі. Таким чином, визначальним юридичним фактом, що унеможливлює повторну участь судді у новому розгляді справи є скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.
Коли, наприклад скасовано ухвалу про повернення заяви в порядку ст. 121 ЦПК, ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі чи ухвалу про залишення заяви без розгляду то таке скасування цих ухвал не є перешкодою для розгляду справи тим же суддею.