Елементи цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні відносини мають внутрішню струк­туру, тобто їх складовими є суб’єкти, об’єкт і зміст. Але не можна вважати, що така структура повною мірою відповідає характеру, змісту правовідносин, суспільним інтересам тощо.

Реально цивільні процесуальні правовідносини є складни­ми і багатофункціональними, тому їх необхідно сприймати сис­темно з певними правовими особливостями.

Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин. Ними є учасники процесуальних відносин, які виникають у суді з приводу розгляду і вирішення цивільних справ. Вони наділені різними процесуальними правами та обов’язками, мають неод­накову заінтересованість у справі.

Серед учасників цивільного процесу залежно від харак­теру їх інтересу, з яким ці суб’єкти звертаються до суду чи беруть участь у процесі, від ролі, яку вони виконують у цивіль­ному процесі та їх впливу на хід судочинства, слід виокремити три групи осіб:

1) особи, які здійснюють правосуддя та сприяють його здійсненню (ст. 48 ЦПК України - секретар судового засідання, ст. 49 ЦПК України - судовий розпорядник, помічник судді);

2) особи, які беруть участь у справі (§ 1 глави 4 ЦПК України);

3) інші учасники процесу (крім секретаря судового засідан­ня, судового розпорядника, помічника судді).

До першої групи суб’єктів, які здійснюють правосуддя, за ЦПК України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» слід віднести: суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. До цієї ж групи слід віднести допоміжний персонал суду - секретаря судового засідання (ст. 48 ЦПК України) та судо­вого розпорядника (ст. 49 ЦПК України), помічника судді, оскільки ці особи належать до штату суду, є обов’язковими суб’єктами цивільного процесу та сприяють суду у здійсненні правосуддя, тобто діяльність цих осіб безпосередньо пов’язана з правосуддям.

Суб ’єктів другої групи (ст. 26 ЦПК України) можна поді­лити на дві підгрупи залежно від характеру інтересу, з яким ці особи звертаються до суду чи беруть участь у справі.

Перша підгрупа - це особи, які звертаються до суду з ме­тою захисту своїх особистих порушених, оспорюваних, невизна­них прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. До них треба віднести залежно від виду провадження:

- позовне провадження - сторони (позивач, відповідач), треті особи;

- окреме провадження - заявник, заінтересовані особи (приватні);

- наказне провадження - стягувач (заявник), боржник.

Друга підгрупа - це особи, які звертаються до суду з ме­тою захисту інтересів інших осіб, мають громадський, держав­ний та інший інтерес у вирішенні справи. Це уповноважений ВР України з прав людини (омбудсмен), прокурор, органи держав­ної влади та місцевого самоврядування та інші особи, проце­суальні представники. Вони не мають особистого інтересу щодо предмета спору, але їхні права обумовлюються компетенцією, якою вони наділяються залежно від виконуваних ними функцій та повноважень. За кількістю і якістю прав, які можуть бути їм кореспондовані законом, довіреністю, посадовими повно­важеннями тощо, вони у багатьох випадках прирівнюються до суб'єктів першої підгрупи. Особа, яка надає правову допомо­гу (ст. 56 ЦПК України), також повинна входити в цю групу, оскільки її статус у процесі - процесуальний представник, його не можна об'єднувати в одну групу зі свідками.

Третя група - особи, які не беруть участі у справі, але бе­руть участь у цивільному процесі (інші учасники процесу). Ця група суб'єктів - особи, які не повинні мати заінтересованості щодо предмета спору чи вирішення іншої правової вимоги, а мають бути безсторонніми та сприяти суду у здійсненні пра­восуддя. До них слід віднести експертів, свідків, перекладачів, спеціалістів.

Цивільні процесуальні правовідносини функціонують за­ради досягнення певної мети.

Такою метою або кінцевим результатом є явище, яке в юридичній літературі позначається терміном «об'єкт». Важли­вість виділення об'єкта складовим структури цивільних про­цесуальних правовідносин в тому, що саме він визначає межі і напрям діяльності суб'єктів цивільних процесуальних право­відносин, мету їх вступу в процес тощо.

Об’єкт цивільних процесуальних правовідносин. Ним є те, на що спрямовано ці правовідносини.

Розглядаючи питання про об'єкт цивільних процесуальних правовідносин, варто розрізняти загальний об'єкт усієї системи процесуальних відносин у конкретній цивільній справі й спе­ціальні об'єкти елементарних правовідносин окремо.

Загальним об’єктом усієї системи процесуальних пра­вовідносин у тій або іншій конкретній справі є матеріально- правовий спір або охоронюваний законом інтерес, який суд повинен вирішити або захистити.

Спеціальний об ’єкт елементарних правовідносин - це ре­зультат, який досягається в процесі здійснення конкретних пра­вовідносин. Наприклад, процесуальні правовідносини, що пов'я­зують суд зі свідком, спрямовані на одержання від свідка відо­мостей про факти, які мають значення у справі. Процесуальні правовідносини між судом і позивачем спрямовані на одержання пояснення в справі щодо позовної вимоги та її обґрунтування.

Процесуальні дії суб'єктів правовідносин не можуть бути об'єктом відносин, оскільки вони не є тією категорією, з приводу якої виникають відносини. Процесуальними діями реалізуються процесуальні права і обов'язки. Вони необхідні для виникнення правовідносин і подальшого їх розвитку. Право на відкриття провадження у цивільній справі реалізується в результаті вчи­нення процесуальних дій - подачі позовної заяви і прийняття її судом. Між судом і заінтересованою особою виникають ци­вільні процесуальні правовідносини, але не щодо цих дій, а тих наслідків, на досягнення яких вони спрямовані, відкриття ци­вільної справи в суді на захист суб'єктивного права або охоро- нюваного законом інтересу. Процесуальні дії свідків спрямо­вуються на реалізацію обов'язку на свідчення певних фактів у справі; експерта - для дачі висновку про обставини, необхідні для вирішення справи судом. Отже, процесуальні дії належать до змісту процесуальних правовідносин і одночасно є юридичними фактами, що спричиняють виникнення, розвиток і припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин не є і матеріально-правові відносини, які захищаються судом, оскільки ними охоплюються тільки відносини позовного провадження, які характеризують динаміку розвитку процесуальних право­відносин. Викликає сумнів правильність положення про наяв­ність загального і спеціального об'єкта, оскільки воно неминуче призводить до існування у кожній цивільній справі одних загальних правовідносин і системи простих спеціальних право­відносин або ж до визнання того, що кожні цивільні процесуаль­ні правовідносини мають два об'єкти. Об'єктом будуть проце­суальні наслідки, на досягнення яких спрямовуються проце­суальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єктів правовід­носин, зокрема: показання свідка, висновок експерта.

Але, зважаючи на те, що обсяг, зміст, характер проце­суальних прав і обов'язків установлюється і визначається ЦПК України залежно від мети участі суб'єктів правовідносин у судо­чинстві і виконуваних ними цивільних процесуальних функцій у справі, цивільні процесуальні правовідносини у системі пра­вовідносин у справі мають самостійний об'єкт.

Зміст цивільних процесуальних правовідносин. Він охоплює цивільні процесуальні права та обов ’язки суб ’єктів пра­вовідносин і процесуальні дії щодо їх реалізації.

Права і процесуальні дії одного суб'єкта не можуть бути засобом правового регулювання поведінки осіб у цивільному судочинстві, а отже - і становити зміст правовідносин. Обґрун­тування, що суд як орган держави може і повинен мати обов'язки тільки перед державою, а не перед іншими суб'єктами процесу, не відповідає нормам процесуального права, в яких за­кріплені конкретні обов'язки суду перед конкретними суб'єк­тами. Праву особи на звернення до суду за захистом (ст. 3 ЦПК України) відповідає обов'язок суду розглянути звернену до суду вимогу на відкриття цивільної справи; праву сторони чи третьої особи заявити клопотання про виклик у судове засідання свідка відповідає обов'язок суду розглянути таку заяву (ст.ст. 27, 130 ЦПК України).

Як суб'єкт процесуальних правовідносин суд має обо­в'язки, які кореспондують право іншого суб'єкта цих правовід­носин, і лише виконання судом обов'язків дає змогу іншому суб'єкту здійснювати свої права і забезпечувати режим законно­сті у цивільному судочинстві. Якщо вважати, що права суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин не відповідають обо-

в'язкам суду, то можна зробити висновок, що носії цих прав перебувають у правовідносинах із собою, а це абсолютно неможливо.

До змісту цивільних процесуальних правовідносин вхо­дять разом із правами і обов'язками суб'єктів їх поведінка, тобто процесуальні дії, які існують не самі собою, а є засобом реаліза­ції суб'єктами своєї волі - прав і обов'язків. Від дії суб'єктів залежить виникнення і розвиток відносин.

Право заінтересованої особи на звернення до суду за захи­стом реалізується пред'явленням до суду заяви (вчинення проце­суальної дії). Цьому праву відповідає обов'язок суду розпочати (виконати процесуальну дію) розгляд справи.

Між судом і заінтересованою особою виникли цивільні процесуальні правовідносини і його суб'єкти можуть реалізувати процесуальними діями встановлені ЦПК України і пов'язані між собою процесуальні права і обов'язки.

Отже, лише сукупність процесуальних прав і обов'язків і процесуальних дій щодо їх реалізації заінтересованої особи і суду можуть визначати зміст цивільних процесуальних право­відносин. ЦПК України врегульовує волю суб'єктів (цивільні процесуальні права і обов'язки) та їх дії. Останні є засобом реалізації волі, а тому тільки разом вони можуть входити до змі­сту правовідносин. Тому цивільні процесуальні правовідносини є формою (способом, методом) здійснення його учасниками суб'єктивних прав і обов'язків, а самі права і обов'язки не мо­жуть бути формою правовідносин. Вони із процесуальними діями становлять їхній зміст.

Форма - це об'єктивне виявлення юридичної категорії. Цивільні процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються у цивільному судочинстві у справі, яке і є їх єдиною процесуальною формою.

Обсяг і характер цивільних процесуальних прав і обо­в'язків суб'єктів правовідносин установлено у ЦПК України залежно від тих завдань і процесуальних функцій, які вони покликані здійснювати у цивільному судочинстві. Цивільні про­цесуальні права і обов'язки суду становлять повноваження, а їх сукупність - компетенцію. Процесуальні права і обов'язки інших

суб'єктів правовідносин визначають їх процесуальне становище у цивільному судочинстві. Зазвичай вони складаються з проце­суальних прав і обов'язків немайнового характеру і, як виня­ток, - майнового характеру (відшкодування судових витрат, за­подіяної шкоди невиконанням процесуальних обов'язків тощо (ст.ст. 88, 155 ЦПК України).

4.